Рішення

від 16.06.2014 по справі 910/8389/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8389/14 16.06.14 За позовом Приватного підприємства "Активбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм Технолоджі"

про стягнення 16661,75 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

Від позивача: Галіцина М.П. (дов. б/н від 07.10.2013 року)

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Активбуд" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм Технолоджі" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 16661,75 грн. за договором поставки № 16/08 від 16.08.2013 року, з яких 14883,70 грн. основної заборгованості, 952,54 грн. пені, 231,60 грн. 3% річних, 593,91 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду від 06.05.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/8389/14, розгляд справи призначений на 16.06.2014 року.

В судове засідання 16.06.2014 представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду від 06.05.2014, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалою суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду була вручена відповідачу 12.05.2014.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.06.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2013 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір поставки № 16/08 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач зобов'язується поставити (передати) у власність відповідача кріпильно-будівельні матеріали (товар), згідно заявок відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених договором.

Згідно п. 3.4. договору, повна оплата товару здійснюється відповідачем протягом 30 робочих днів з моменту отримання товару, згідно видаткової накладної.

Відповідно п. 10.2. договору, у випадку порушення відповідачем термінів оплати товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення оплати.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору у період з 27.08.2013 року по 08.10.2013 року відповідачу позивачем поставлено товар на загальну суму 16695,22 грн.

У відповідача, відповідно умовам договору, виникло зобов'язання оплати грошові кошти за поставлений товар. Відповідачем свої зобов'язання належним чином виконано не було, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 14883,70 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 952,54 грн. пені, 231,60 грн. 3% річних, 593,91 грн. інфляційних втрат.

Відповідач своїм правом надати відзив або письмові пояснення по справі не використав, в судове засідання, для надання усних пояснень по справі, не з'явився.

За твердженням позивача на момент подання позовної заяви (24.04.2014 року) та вирішення судом спору (16.06.2014 року) загальна заборгованість відповідача складає 16661,75 грн. та позивачу не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 16/08 від 16.08.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 16695,22 грн., що підтверджують видаткові накладні додані до матеріалів справи.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують підписи уповноважених осіб двох сторін та печатки юридичних осіб на вищезазначених документах, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання, щодо сплати грошових коштів за поставлений товар.

Відповідачем належним чином не було виконано свої зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 14883,70 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви (24.04.2014 року) та вирішення судом спору (16.06.2014 року) основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 14883,70 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору поставки № 16/08 від 16.08.2013 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 14883,70 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки № 16/08 від 16.08.2013 року в сумі 14883,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, відповідно п.3.4. договору, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 14883,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 % річних в розмірі 231,60 грн. та інфляційних втрат в розмірі 593,91 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 952,54 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 952,54 грн. у відповідності до п. 10.2. Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 10.2. Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм Технолоджі" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, офіс 1, код ЄДРПОУ 38669447; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Приватного підприємства "Активбуд" (03115, м. Київ, вул.. Святошинська, 1, код ЄДРПОУ 33943152) 14883 (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 70 коп. основного боргу, 231 (двісті тридцять одну) грн. 60 коп. 3% річних, 593 (п'ятсот дев'яносто три) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 952 (дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 54 коп. пені та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2014 р.

Суддя О.А.Грєхова