Рішення

від 10.06.2014 по справі 915/619/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 915/619/14

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Васильєвої Л.І. при секретарі судового засідання Цуріці І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" /54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40/

до відповідача: Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності

/ 54029, м. Миколаїв, вул.. Спортивна, 17/

про: стягнення 7075,83 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Степаненко О.О. дов. від 27.12.2013р.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 44/1910 від 15 12.2011р. в сумі 7075,83 грн., з яких 3626,19 грн. боргу за активну електричну енергію, 121,00 грн. за реактивну електроенергію, 1397,65 грн. пеня, 216,11 3% річних, 1714,88 грн. інфляційні.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.05. 2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 10.06.2014 року.

В судовому засіданні 19.05.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

Між сторонами у справі було укладено договір № 44/1910 від 15 12.2011р. року про постачання електричної енергії.

На підставі вищевказаного договору позивач за грудень 2013р. відпустив відповідачу активну електричну енергію на суму 23520,13 грн.

Відповідач оплату за використану активну електричну енергію здійснив частково в сумі 19822,08 грн. Таким чином, станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію склала 3698,05 грн.

Згідно додатку №5 до договору відповідач спожив у грудні 2013 року реактивну електроенергію вартістю 660,17 грн., оплату за яку здійснив частково в сумі 539,17 грн. Борг складає 121 грн.

Позивачем також зазначено, що відповідно до п. 4.2.1 договору споживач несе відповідальність за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, за порушення термінів, визначених додатком № 10 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на приписи ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та умови договору позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3698,05 грн. боргу за активну електричну енергію, 121 грн. за реактивну, 1397,65 грн. пеня, 216,11 грн. 3% річних, 1714,88 грн. інфляційні.

Представник відповідача у судовому засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.

У відповідності зі ст.ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 04.04.2014р. була направлена рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу відповідача (54028, м.Миколаїв, вул.11-а Лінія, 80). Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

У своєму відзиві від 20.05.2014р. відповідач повідомив про погашення боргу у повному обсязі. Будь-яких доказів не надав.

Приймаючи до уваги, що позивачем надані докази(платіжні доручення) погашення відповідачем боргу по активній, реактивній електроенергії, часткової оплати пені, 3% річних, інфляційних, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між сторонами укладено договір № 44/1910 від 15.12.2011р. року, а потім № 44/1910 від 13.01.2014р. про постачання електричної енергії.

Відповідно до ч. 1 ст. 275, ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.1, п. 6.11 ПКЕЕ, розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору, остаточний розрахунок здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Приписом п.п. 2 п. 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Аналогічні положення сторони передбачили у договорі, а саме в пунктах п. 2.1, п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.3.3 .

Згідно з ч. 1 ст . 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 629,525,526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору, відпустив відповідачу активної електричної енергії за грудень 2013р. на загальну суму 23520,13 грн., реактивну на суму 660.17 грн., що підтверджується наданими доказами(а.с.46-54).

Відповідач оплату за використану активну електричну енергію здійснив частково в сумі 19822,08 грн.(до звернення з позовом) та 3626,19 грн. платіжним дорученням від 16.05.2014р. №118 (після звернення позивача до суду).

За реактивну енергію відповідач погасив борг в суму 539,17 грн.(до звернення з позовом) та 121,00 грн. платіжним дорученням від 16.05.2014р.№117.

Таким чином, борг за активну та реактивну енергію на час розгляду справи по суті погашений у повному обсязі. Ухвалою господарського суду від 10.06.2014р. провадження в частині стягнення 3626,19 грн. та 121,00 грн. припинено на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційні то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених п.п. 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків погашення зобов'язання по оплаті спожитої електроенергії позивачем нараховано відповідачу 1397,65 грн. пені за період з 06.12.2013р. по 21.03.2014р.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно та з урахуванням положень норм чинного законодавства. Розгорнутий розрахунок пені наявний в матеріалах справи. Отже, нарахування пені є обґрунтованим та підставним.

За невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, крім пені за розрахунком позивача боржнику цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 3% річних в розмірі - 216,11 грн. та індекс інфляції в розмірі - 1714,88 грн.

Після звернення позивача з позовом платіжними дорученнями від 12.05.2014р. №103, від12.05.2014р. №84 частково оплатив пеню в сумі 1188,88 грн. , 3% річних в сумі 322,53 грн. та інфляційні втрати - 328,43 грн.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2014р. провадження в частині стягнення пені в сумі 1188,88 грн. , 3% річних в сумі 322,53 грн. та інфляційні втрати - 328,43 грн. припинено на підставі п.1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в сумі 208,77 грн. пені та 1386,45 грн. інфляційних втрат.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.

В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судовий збір відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити .

Стягнути з Миколаївської обласної школи вищої спортивної майстерності/ 54029, м. Миколаїв, вул.. Спортивна, 17, код 37104882/ на користь Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго" / 54017, м. Миколаїв, вул. Чигрина,94, код ЄДРПОУ 24789699/ 208,77 грн. пені та 1386,45 грн. інфляційних втрат, 1827,00грн. - судового збору (на поточний рахунок №26002392418001 у МФ КБ «Приватбанк», МФО 326610, код ЄДРПОУ 24789699).

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I. Васильєва

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2014 р.