Постанова

від 13.06.2014 по справі 803/1055/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2014 року    Справа № 803/1055/14 Волинський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Волдінера Ф.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» про стягнення коштів,   ВСТАНОВИВ: Державна фінансова інспекція у Волинській області (далі - ДФІ у Волинські області) звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» про стягнення до місцевого бюджету коштів у розмірі 3700, 77 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною фінансовою інспекцією у Волинській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Камінь-Каширської центральної районної лікарні за період з 01.02.2010 року по 01.12.2013 року, якою встановлені окремі порушення та недоліки, що викладені в акті ревізії від 14 лютого 2012 року №040-22/003. Зокрема, проведеною ревізією встановлено, що відповідачем не відшкодовано Камінь-Каширській центральній районній лікарні послуги з тепловикористання за 2012-2013 роки на суму 3700, 30 грн. З метою усунення виявлених порушень ДФІ у Волинській області направило Камінь-Каширській центральній районній лікарні лист-вимогу від 25 лютого 2014 року № 03-040-14-14/1429. Однак, на даний час порушення усунуті не в повному обсязі, а саме не забезпечено відшкодування 3700, 70 грн. товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс». На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з підприємства до місцевого бюджету кошти у розмірі 3700, 77 грн. В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали з підстав у ньому викладених та просили суд позовні вимоги задовольнити повністю. Відповідач в судове засідання не з'явився, проте подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів не отримав, а тому фактично позбавлений можливості підготуватись до судового засідання та подати заперечення. Однак, як вбачається з опису вкладення у цінний лист, наявного в матеріалах справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» отримало копію позовної заяви та додані до неї документи 05.06.2014 року. При цьому, інших підстав для відкладення розгляду справи відповідачем вказано не було. Відтак, вказане клопотання є необґрунтованим, а відповідач не з'явився до суду без поважних причин. Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження. Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне. Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне. Спірні правовідносини виникли з приводу здійснення Державною фінансовою інспекцією у Волинській області державного фінансового контролю з використання бюджетних коштів, а, відтак, врегульовані Законом України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, а також Бюджетним кодексом України. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, органу державного фінансового контролю надається право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства. Поняття “підконтрольні установи” визначено у частині першій статті 2 цього Закону та включає в себе міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетні установи і суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства, установи та організації, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно. Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства суд дійшов висновку, що органи фінансової інспекції наділені правом на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення коштів лише до підконтрольних установ, якими, зокрема, є підприємства, установи та організації, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно. В свою чергу відповідно до пункту 38 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів це суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету. Системний аналіз частини першої статті 2, пункту 8 частини першої статті 10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю” у взаємозв'язку з пунктом 38 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України дає підстави суду дійти висновку, що суб'єкт господарювання, який отримав кошти від розпорядника бюджетних коштів є їх одержувачем, а тому в цій частині стає підконтрольною установою до якої можуть бути пред'явленні майнові вимоги з боку органів державного фінансового контролю. В розглядуваному випадку Камінь-Каширська центральна районна лікарня утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевого бюджету Волинської області, а, відтак, є розпорядником бюджетних коштів. Отримавши від бюджетної установи послуги по теплопостачанню без укладення договору про відшкодування послуг з теплопостачання приміщення  товариство з обмеженою відповідальністю “Медфармкомплекс” набуло статус одержувача бюджетних коштів, тобто в цій частині стала підконтрольною Державній фінансовій інспекції у Волинській області. На підставі викладеного, Державна фінансова інспекція у Волинській області має право на звернення до суду з даним адміністративним позовом. Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Волинській області у період з 16 грудня 2013 року по 20 січня 2014 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Камінь-Каширської центральної районної лікарні за період з 01.02.2010 року по 01.12.2013 року, за результатами якої складений акт від 14 лютого 2012 року №040-22/003. Як зазначено в акті ревізії, відповідно до рішення Камінь-Каширської районної ради від 28.07.2004 року № 16/9 «Про надання дозволу на списання та відчуження майна, що належить до спільної власності територіальних громад міста і сіл району та перебуває в користуванні Камінь-Каширської районної лікарні» було надано дозвіл на списання та реалізацію приміщення старого харчоблоку Камінь-Каширської районної лікарні, в якому в подальшому була відкрита аптека, де здійснює свою господарську діяльність відповідач. Як вбачається з акту контрольного обміру опалювальної площі приміщення аптеки, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» опалення проводилось тепломережею Камінь-Каширської районної лікарні. Перевіркою було встановлено, що протягом періоду з 01.02.2012 року по 01.12.2013 року Камінь-Каширською районною лікарнею було проведено оплату послуг з теплопостачання, спожитих відповідачем на суму 3700, 77 грн. Однак, договору про відшкодування послуг з теплопостачання зазначеного приміщення між Камінь-Каширською районною лікарнею та товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» укладено не було, чим було завдало збитків державі, а саме - Камінь-Каширській районній лікарні на суму 3700, 77 грн. На підставі виявлених порушень ДФІ у Волинській області надіслала Камінь-Каширській центральній районній лікарні лист-вимогу від 25 лютого 2014 року № 03-040-14-14/1429 у пункті 13 якої вимагала відобразити в обліку дебіторську заборгованість та відшкодувати витрати з опалення займаного приміщення в сумі 3700, 77, в тому числі проведення претензійно-позовної роботи з товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» на загальну суму 3700, 77 грн. З приводу виконання вищезазначеної вимоги Камінь-Каширській центральній районній лікарні листом від 24 березня 2014 року №516 повідомила позивача, що відповіді на претензійні листи направлені товариству з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» не надійшли, а бюджетні кошти для сплати судових зборів по проведенню позовної роботи відсутні. Як вбачається з матеріалів справи, вимога від 25 лютого 2014 року № 03-040-14-14/1429 не оскаржена, а відтак є чинною. На підставі викладеного, товариством з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» не було здійснено повернення коштів по оплаті за теплопостачання Камінь-Каширській центральній районній лікарні на суму 3700, 77 грн., а відтак зазначені кошти підлягають стягненню в користь держави. Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суд враховує, що на момент розгляду справи доказів по відшкодуванню збитків в загальній сумі 3700, 77 грн. відповідачем не надано, в установленому законом порядку дана вимога не оскаржена, а відтак позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню. Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”, Бюджетного кодексу України,  суд ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити повністю. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Медфармкомплекс» (44500, Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. Шевченка, 43 А, ЄДРПОУ 35831257) на користь місцевого бюджету (р/р 31411544700095 в ГУ ДКС України у Волинській області, МФО 803014, одержувач місцевий бюджет Камінь-Каширського району, код 37908808) грошові кошти у розмірі 3700 (три тисячі сімсот) гривень 77 копійок. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Львівського апеляційного адміністративного суду. Суддя                                                                                          Ф.А. Волдінер