Постанова

від 17.06.2014 по справі 810/3157/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 17 червня 2014 року           810/3157/14 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Талісман» ЛТД до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: 23.05.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Талісман» ЛТД (далі – позивач, Товариство, ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000422203 від 21.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 146391,00 грн., у тому числі за основним платежем 117113,00 грн., штрафні санкції 29278,00 грн. В обгрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акту від 31.12.2013 №399/10-06-22-03/13732199 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД (код за ЄДРПОУ 13732199) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ескпорт-Мегаторг» (код за ЄДРПОУ 38442594) за період з 01.06.2013 по 31.07.2013» (далі – Акт перевірки), на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з наступним. Позивач зазначає, що єдиною підставою для встановлення приведених в Акті перевірки порушень став висновок Податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між Товариством та ТОВ «Ескпорт-Мегаторг», тоді як відповідач не має права та повноважень визнавати правочини нікчемними (фіктивними, недійсними), оскільки це виключна прерогатива суду. При цьому, судових рішень, якими відповідний правочин визнано нікчемним (недійсним), не існує. Також позивач стверджує, що формування валових витрат та податкового кредиту за результатом господарської діяльності зі вказаним контрагентом обумовлено придбанням послуг позивачем з метою їх використання у власній господарській діяльності, та реалізоване за наявності належно оформлених первинних та інших документів, які підтверджують проведення господарської діяльності. Відповідач проти адміністративного позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач послався на обставини, викладені в Акті перевірки. Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків. Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №095192 від 25.03.2009 та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №560882 від 12.12.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма «Талісман» ЛТД, код за ЄДРПОУ 13732199, зареєстроване як суб'єкт господарювання 24.11.1992 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області. Відповідно до довідки форми №4-ОПП від 03.04.2009 №4980 Товариство як платник податків перебуває на обліку у Броварській ОДПІ, а відповідно до Свідоцтва форми 2-ПДВ №100223758 від 28.06.1997 є платником податку на додану вартість. З 27.12.2013 по 30.12.2013 посадовою особою Податкового органу на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Ескпорт-Мегаторг» (код за ЄДРПОУ 38442594) за період з 01.06.2013 по 31.07.2013. За результатами зазначеної перевірки було складено Акт від 31.12.2013 №399/10-06-22-03/13732199, у висновках якого зафіксовано порушення з боку Товариства: 1) п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік всього на суму 117113,00 грн., у тому числі: за червень 2013 року в сумі 100829,00 грн., за липень 2013 року в сумі 16284,00 грн.; 2) пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1, пп. 2.4, пп. 2.16 п.2 та пп. 3.2 п. 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704; 3) п. 8 розділу 3 «Положення про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.02.2011 за №197/18935; 4) ч. 1, ч.5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст.216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД з ТОВ «Експорт-Мегаторг» на суму 117113,00 грн. До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними встановленими в ході перевірки позивача обставинами, які відображені в Акті перевірки: «Взаєморозрахунки між ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД та ТОВ «Експорт-Мегаторг» (код за ЄДРПОУ 38442594) в червні, липні 2013 року проводились на підставі договору про надання послуг №15/06-01 від 15.06.13. Податкові накладні, виписані ТОВ «Експорт-Мегаторг» включено до складу податкового кредиту за червень 2013 року у сумі 100829,00 грн., за липень 2013 року у сумі 16284,00 грн. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту червня та липня 2013 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додаткам до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень та липень 2013 року. Розрахунки між ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД та ТОВ «Експорт-Мегаторг» проводилися у  безготівковій формі через розрахунковий рахунок. У рахунок оплати, ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Експорт-Мегаторг» грошові кошти в сумі 205015,20 грн. До Броварської ОДПІ від Світловодської ОДПІ в ГУ Міндоходів в Кіровоградській області надійшов акт №378/2204/38442594 від 23.09.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Мегаторг» (код за ЄДРПОУ 38442594) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період 01.06.2013 по 31.08.2013». Відповідно до висновків вказаного акту: звіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків; господарські операції щодо придбання не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій; підтвердити реальність отримання товару та право на формування податкового кредиту від контрагентів та відповідно підтвердити реальне здійснення продажу (передачі) товару по покупцях не надається можливим за період з червня 2013 року по серпень 2013 року; правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.» Підсумовуючи викладене, посадова особа Податкового органу дійшла висновку про те, що договір, укладений між ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД та його контрагентом ТОВ «Експорт-Мегаторг» згідно з ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, та, відповідно, про заниження суми податку на додану вартість в загальному розмірі 117113,00 грн. На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000422203 від 21.01.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 146391,00 грн., у тому числі за основним платежем 117113,00 грн., штрафні санкції 29278,00 грн. Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду. З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД (замовник) та ТОВ «Експорт-Мегаторг» (виконавець) здійснювалися на підставі договору про надання послуг №15/06-01 від 15.06.2013, відповідно до умов якого замовник для підготовки доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик і за власні кошти надати послуги; замовник зобов'язується прийняти та оплатити результати послуг відповідно до умов договору. Повний перелік послуг та їхня вартість визначається в додатках до даного договору. Згідно з додатком № 1 до вказаного договору виконавець надає послуги зі збірки заготовки алюмінієвого профілю. На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надані належним чином завірені копії: - письмових заявок Товариства, адресовані директору ТОВ «Експорт-Мегаторг», з проханням надати послуги зі збірки заготовки алюмінієвого профілю від 04.06.2013, 25.06.2013; - видаткових накладних (у переробку) № 574/6 від 04.06.2013 та № 672/06 від 26.06.2013 на виконання пунктів 4.1, 4.2 договору про надання послуг №15/06-01 від 15.06.2013 щодо передачі матеріалів у переробку, а також товарно-транспортних накладних №Р172 від 04.06.2013, №ТТН-003 від 26.06.2013, №Р182 від 26.06.2013, №ТТН-003 від 24.07.2013, №ТТН-0б7 від 29.07.2013; - актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №ОУ-0000001 від 25.06.2013, №ОУ-0000002 від 26.06.2013; №ОУ-0000003 від 26.06.2013, №ОУ-0000004 від 24.07.2013 та №ОУ-0000005 від 29.07.2013; - рахунків-фактур №СФ-0000002 від 25.06.2013, №СФ-0000003 від 26.06.2013, №СФ-0000004 від 26.06.2013, №СФ-0000006 від 24.07.2013 та №СФ-0000007 від 29.07.2013; - прибуткових накладних №14 від 26.06.2013, №15 від 26.06.2013, №16 від 26.06.2013, №23 від 24.07.2013, №24 від 29.07.2013; - податкових накладних: №1 від 25.06.2013 на суму 205015,20 грн., у т.ч. ПДВ 34169,20 грн.; №2 від 26.06.2013 на суму 198648,00 грн., у т.ч. ПДВ 33108,00 грн.; №3 від 26.06.2013 на суму 201312,00 грн., у т.ч. ПДВ 33552,00 грн.; №1 від 24.07.2013 на суму 44904,00 грн., у т.ч. ПДВ 7484,00 грн.; №2 від 29.07.2013 на суму 52800,00 грн., у т.ч. ПДВ 8800,00 грн.; - банківських виписок з рахунків Товариства, які підтверджують оплату за договором про надання послуг №15/06-01 від 15.06.2013; - технічної документації  заготовок алюмінієвих профілів. Крім того, позивачем надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18705466 від 21.05.2014 (бланк серії АГ №562091) щодо ТОВ «Експорт-Мегаторг», код за ЄДРПОУ 38442594, а також копію листа вказаного товариства про зміну його юридичної адреси, з яких вбачається, що на момент складання Світловодською ОДПІ в ГУ Міндоходів в Кіровоградській області Акту  №378/2204/38442594 від 23.09.2013 ТОВ «Експорт-Мегаторг» знаходилось за іншою податковою адресою, ніж вживались дії з метою проведення зустрічної звірки останнього. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного. Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання Податковим органом в Акті перевірки на акт Світловодської ОДПІ в ГУ Міндоходів в Кіровоградській області №378/2204/38442594 від 23.09.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Експорт-Мегаторг» (код за ЄДРПОУ 38442594) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період 01.06.2013 по 31.08.2013» не може бути належними доказом у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні позивачем податкового кредиту та віднесенні сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарської діяльності зі вказаним контрагентом. Суд також звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами. Також суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності фінансово-господарських взаємовідносин між ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД та ТОВ «Експорт-Мегаторг» вимогам частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним. Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД та ТОВ «Експорт-Мегаторг», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення. В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами, зокрема актами прийому-передачі робіт, податковими накладними, рахунками-фактурами та іншим. Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит та висновок про заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет є безпідставними. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД та ТОВ «Експорт-Мегаторг», тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеним суб'єктом господарювання у звітних документах. Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із зазначеним контрагентом за період, що перевірявся Податковим органом, суду доведено. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Експорт-Мегаторг». Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою. У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції. Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань». У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень. Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Експорт-Мегаторг», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування. Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за результатами господарської діяльності з ТОВ «Експорт-Мегаторг». За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між ТОВ ВКФ «Талісман» ЛТД та ТОВ «Експорт-Мегаторг»; доведеність обгрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум податку на додану вартість; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Позивачем вимоги про розподіл судових витрат не заявлено, у зв'язку з чим положення статті 94 КАС України застосуванню не підлягають. Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 122, 159-163, 254 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» №0000422203 від 21 січня 2014 року. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Спиридонова В.О.