Рішення

від 17.06.2014 по справі 904/3621/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.14р. Справа № 904/3621/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Експідішн Компані", с.Широке, Криворізький район, Дніпропетровська область

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 32500,00грн.

Суддя Петренко І.В.

Представники:

Від позивача: представник Кравцов Г.Є. - довіреність № б/н від 29.05.14р.

Від відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Експідішн Компані", с.Широке, Криворізький район, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 32500,00грн. заборгованості за договором від 27.03.2014р. №0004/03/14 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір від 27.03.2014р. №0004/03/14 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом. На підставі заявки №01 про надання транспортно-експедиційних послуг і перевезення вантажів автотранспортом від 27.03.2014р. до вищезазначеного та укладеного між сторонами договору позивачем здійснено перевезення вантажу вказаного в заявці та по маршруту передбаченому заявкою у відповідності до умов договору. За умовами заявки, відповідач повинен був здійснити оплату за надання послуг з перевезення вантажу в сумі 52500,00грн., однак 31.03.2014р. оплатив 5000,00грн. та 01.04.2014р. оплатив 15000,00грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем 32500,00грн., яка і стала підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №б/н від 23.05.2014р. ухвалою суду від 28.05.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 17.06.2014р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сторін належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, що підтверджується явкою представників в судове засідання та виконанням вимог суду.

Відповідач в судовому засіданні та в клопотанні за вих.№б/н від 17.06.2014р. визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 32500,00грн. та пояснив, що зазначена заборгованість виникла у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем останнього.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.06.2014р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Експідішн Компані" (далі по тексту - позивач, перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №0004/03/14 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом даного договору є взаємовідносини сторін, які виникають при плануванні, взаєморозрахунках та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України, а такою дальнього та ближнього закордону.

Пунктом 1.2 договору визначено, що перевізник на підставі письмових заявок від замовника виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, які належать перевізнику, у відповідності з умовами даного договору та заявок.

Згідно з пунктом 2.1 договору сторони у своїх відносинах керуються вимогами діючого законодавства України, а також умовами даного договору та заявок.

Пунктом 2.5 договору визначено, що перевезення здійснюється на підставі письмових заявок, які направляються експедитором перевізнику по пошті або електронній пошті.

Відповідно до пункту 2.8 договору всі заявки на вантажоперевезення, оформлені у відповідності з умовами даного договору, є додатками до даного договору.

Між сторонами узгоджено в якості додатку до договору заявку №01 від 27.03.2014р.

Заявка №01 від 27.03.2014р. містить маршрут, дату подачі транспорту під завантаження та вивантаження, час та місце завантаження та вивантаження, повні дані про вантаж, який перевозиться, адреса завантаження та вивантаження, телефони контактних осіб, місця митного оформлення вантажу, вимоги до автомобілю, вартість послуг перевезення, інші дані, необхідні для здійснення перевезення, як того вимагає положення пункту 2.6 договору.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 договору визначено, що перевізник зобов'язаний на підставі заявки здійснювати перевезення вантажу автомобільним транспортом по маршруту і в строки, обумовлені в заявці.

На підставі заявки №01 про надання транспортно-експедиційних послуг і перевезення вантажів автотранспортом від 27.03.2014р. позивачем здійснено перевезення вантажу вказаного в заявці та по маршруту вказаному в заявці.

Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 договору замовник зобов'язаний здійснювати оплату послуг перевізника в порядку та у строки, передбачені даним договором.

Пунктом 2.6 заявки №01 від 27.03.2014р. визначено, що термін оплати 10-12 банківських днів з моменту відвантаження та надання електронної копії СМR.

Відповідач частково розрахувався з позивачем за здійснене позивачем перевезення вантажів, а саме 31.03.2014р. оплатив 5000,00грн. та 01.04.2014р. оплатив 15000,00грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення по суті складає 32500,00грн.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів надані позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 32500,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати спірної заборгованості в сумі 32500,00грн. відповідач не надав, позовні вимоги визнав.

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Експідішн Компані" (53070, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Широке, вул.Зоотехнічна, б.2; ідентифікаційний код 37861351) 32500,00грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) - основної заборгованості; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.06.14р.

Суддя І.В. Петренко