Рішення

від 11.06.2014 по справі 910/9120/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9120/14 11.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній

«Содружество»

До Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА -ОМЕГА -

ІНВЕСТ»

про стягнення 39 923,75 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Сенектутов Д.М. - по дов. №б/н від 05.07.2013р.

Від відповідача не з»явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю " АЛЬФА -ОМЕГА - ІНВЕСТ" (далі - відповідач) про стягнення 39 923, 75 грн., а саме: 31 698, 06 грн. - основного боргу, 3 169, 81 грн. - штраф, 4 653, 94 грн. - інфляційні, 401,94 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті орендної плати за Договором оренди № 01/12/05 від 01.01.2012р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, що зумовило нарахування позивачем штрафу. Інфляційних, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2014р. порушено провадження у справі № 910/9120/14 та призначено її до розгляду на 11.06.2014р.

В судовому засіданні 11.06.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 11.06.2014 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду представник відповідача отримав 22.05.2014р., що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду ( п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 11.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до cт. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.01.2012р. між позивачем (далі - Орендодавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір оренди №01/12/05.

Відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне нежитлові приміщення площею 40, 00 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул.. Павлівська, 29, 1- поверх (кімнати №№47,48,49,50) .

Відповідно до п. 3.1 Договору, приміщення буде використовуватися під офіс.

Згідно п. 4.1 договору, початок перебігу строку оренди приміщення визначається з дати підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі приміщення, що є невід»ємною частиною даного договору. Закінчення строку оронеди визначається датою закінчення строку дії договору, Строк оренди може бути продовжений або скорочений за взаємною згодою сторні, щляхом оформлення додаткової угоди до даного договору.

На виконання умов вказаного договору між сторонами підписано акт передачі приміщень від 01.01.2012р.

Відповідно до п. 5.1 з урахуванням змін внесених сторонами додатковими угодами від 31.12.2012р, 03.12.2013., договір діє до 30.11.2014р.

Згідно п. 3.1 договору орнедна плата нараховується з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі приміщення та до для повернення приміщення, відповідно до п. 4.5 договору.

Відповіднль до п. 3.3 договору відповідач зобов'язаний сплачувати орнедну плату в період з 20 числа до останнього числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата оренди приміщення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем не було в повному обсязі та вчасно проведено розрахунки перед позивачем по сплаті орендної плати в період дії договору, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 31698,06 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд відзначає, що відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Проте, судом враховано, що позовні вимоги відповідачем в усному порядку визнано в повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно із положеннями п.3.1. договору, орендна плата нараховується з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та до дня повернення приміщення згідно п.4.5 цього договору.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що повернення приміщення, після закінчення строку дії договору оренди, здійснюється відповідачем у термін та на умовах визначених п. 2.2.14. даного Договору.

Пункт 2.2.14 Договору, встановлює обов'язок відповідача після закінчення строку дії цього договору або у випадку передбаченому п.5.2. даного договору у 3 (три) денний строк від дати закінчення строку дії договору або від дати, зазначеної в письмовому повідомленні, у випадку, передбаченому п. 5.2. договору повернути позивачу за актом приймання-передачі приміщення у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу.

З урахуванням положень ч.З ст. 291 Господарського кодексу України та ч.І. ст. 651 Цивільного кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

18 березня 2014 року між сторонами укладено Угоду про розірвання договору та передано (повернено) приміщення за актом приймання-передачі Позивачу.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням положень договору орендна плата за користування приміщенням нараховувалася з 01.01.2012р. (дата передачі приміщення відповідачу за актом) по 18.03.2014р. (дата повернення приміщення позивачу за актом).

Відповідно до положень п.3.2. Договору, орендна плата за цим договором складає на місяць - 4 666,67 грн. , крім того ГІДВ (20%) - 933,33 грн., всього до сплати - 5 600,00 грн.

Згідно з умовами додаткової угоди від 31.12.2012р. до договору, сторони дійшли згоди щодо збільшення розміру орендної плати до 5 680,00 грн.

Абзацом 3 п. 3.1. договору передбачено, у випадку, якщо користування Приміщенням здійснювалося Орендарем менше ніж 20 (двадцять) календарних днів у місяці, орендна плата за такий місяць зменшується пропорційно до кількості днів фактичного користування Приміщенням.

Відповідно до положень п.3.3. Договору, Відповідач зобов'язується сплачувати орендну плату в період з 20 (двадцятого) до останнього числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата оренди Приміщення.

Позивач своєчасно та в повному обсязі виконав всі зобов'язання покладені на нього умовами Договору, що окрім наведених вище актів приймання-передачі приміщення, підтверджується також підписаними обома сторонами актами виконаних робіт (№ 93 від 28.01.2012р., № 312 від 27.02.2012р., № 509 від 29.03.2012р., № 685 від 28.04.2012р., № 868 від 28.05.2012р., № 1051 від 28.06.2012р., № 1253 від 28.07.2012р., № 1683 від 28.09.2012р., № 1917 від 29.10.2012р., № 2084 від 28.11.2012р., № 247 від 28.01.2013р., № 432 від 25.02.2013р., № 599 від 25.03.2013р., № 795 від 25.04.2013р., № 1143 від 25.06.2013р., № 1342 від 25.07.2013р., № 1530 від 27.08.2013р., № 1720 від 27.09.2013р., № 1922 від 28.10.2013р., № 2093 від 28.11.2013р., № 2277 від 28.12.2013р.).

Позивачем надано відповідачу акти виконаних робіт за серпень 2012р., грудень 2012р., травень 2013р., січень-березень 2014р., проте відповідач не направив на адресу позивача підписані примірники актів.

Виходячи з положень договору, загальна вартість оренди приміщення у період дії Договору склала 150 018,06 грн.

Положення п. 2.2.2. договору покладають на відповідача обов'язок вчасно здійснювати орендні платежі.

Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач лише частково виконав свої зобов'язання зі сплати орендної плати на суму 118 320,00 грн..

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати за договором складає 31 698,06 грн., що підтверджується матеріалами справуи та п. 5 Угоди про розірвання договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за гілату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.І ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статгею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендних платежів, не виконав в поновму обсязі, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 31 698,06 грн.

Доказів оплати заборгованості в сумі 31 698,06 грн. відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 31 698,06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п.6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3169,81 грн. - штраф.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6.2 договору сторони визначили, що за прострочнення терміну сплати орендної плати встановлено в п.3.3 та п. 3.4 даного договору відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

З урахуванням вказаних положень судом перевірено розрахунок штрафу й встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 169,81грн. - штраф, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Також, позивач в порядку ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 401,94 грн. - 3% річних та 4 653,94 грн. - інфляційні.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних й встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 401,94 грн. 3% річних та 2133, 88 грн. - інфляційні, що відповідає розрахунку проведеного судом.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.10.2013 - 01.05.2014 5680 1.076 431.29 6111.29 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.11.2013 - 01.05.2014 5680 1.072 406.94 6086.94 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.12.2013 - 01.05.2014 5680 1.070 394.79 6074.79 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.01.2014 - 01.05.2014 5680 1.064 364.57 6044.57 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.02.2014 - 01.05.2014 5680 1.062 352.50 6032.50 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.03.2014 - 01.05.2014 3298.06 1.056 183.79 3481.85 В частині стягнення 2 520, 06 грн. інфляційних вимоги задоволенню не підлягають оскільки позивачем невірно зійсненно розрахунок інфляційних.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА- ОМЕГА -ІНВЕСТ" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, 29, ідентифікаційний код 34999452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Содружество» (01135, м. Київ, вул.Павлівська, 29, ідентифікаційний код 14121018) 31 698 грн. 06 коп. - основного боргу, 3 169 грн. 81 коп. - штраф, 2133 грн. 88 коп. - інфляційні, 401 грн. 94 коп. - 3% річних, 1 711 грн. 72 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.14.

Суддя Трофименко Т.Ю.