Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/3524/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3524/14 02.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ромпетрол Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Севі" простягнення 14 951 258,06 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Кондибка В.В. Від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромпетрол Україна" (надалі - "ТОВ "Ромпетрол Україна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севі" (надалі - "ТОВ "Севі") про стягнення 14 951 258,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання договору поставки №24/ПП від 20.02.2013 р. було виконано свої зобов'язання по поставці продуктів нафтохімії, а відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті даного товару не виконав, у зв'язку з чим ТОВ "Ромпетрол Україна" вказує, що у ТОВ "Севі" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13 412 602,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 253 489,59 грн. та 3 % річних у розмірі 285 166,47 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2014 р. порушено провадження у справі №910/3524/14 та призначено її до розгляду на 01.04.2014 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2014 р. задоволено заяву про самовідвід судді Морозова С.М. та передано справу №910/3524/14 керівнику апарату для вирішення питання про повторний розподіл справи.

За наслідками повторного автоматичного розподілу справу №910/3524/14 передано для розгляду судді Бойку Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2014 р. справу №910/3524/14 прийнято до провадження суддею Бойко Р.В. та призначено її до розгляду на 19.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. відкладено розгляд справи на 02.06.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача в судове засідання 02.06.2014 р. з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав суду уточнений розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені, що підлягає стягненню з ТОВ "Севі" становить 1 041 844,41 грн., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується конвертом та довідкою відділення поштового зв'язку, в якій зазначено причину повернення поштового відправлення - за закінченням встановленого строку зберігання.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03680, м. Київ, провулок Радищева, 2, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується матеріалами справи, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано у позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2013 р. між ТОВ "Ромпетрол Україна" (постачальник) та ТОВ "Севі" (покупець) було укладено договір №24/ПП (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується продати покупцю продукти нафтохімії (товар) на умовах даного Договору, а покупець прийняти та оплатити даний товар на умовах даного Договору.

У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що загальна вартість даного Договору складається з сум вартості всіх актів прийому-передачі товару оформлених (виданих) покупцю по даному договору, які підтверджують факт передачі товару покупцю, його кількість та якість.

Згідно пункту 5.2 Договору покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару до моменту її поставки, на умовах 100% передплати, на підставі рахунку-фактури постачальника. Рахунок-фактура постачальника має бути оплачена покупцем протягом 2 банківських днів від дати його виставлення. Дата виставлення рахунку вважається першим днем.

У п. 5.3 Договору вказано, що всі розрахунки по даному Договору проводяться в національній валюті України, безготівковим переказом на банківський рахунок сторони.

Пунктом 6.2 Договору сторони встановили, що у разі порушення одною із сторін строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними специфікаціями до нього, порушивши сторона зобов'язана заплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено у період з 20.03.2013 р. по 27.05.2013 р. відповідачу поліпропілен загальною вартістю 15 253 906,25 грн., що підтверджується актами прийому-передачі №00000000698 від 20.03.2013 р., №00000000700 від 21.03.2013 р., №00000000717 від 22.03.2013 р., №00000000719 від 25.03.2013 р., №00000000821 від 04.04.2013 р., №00000000847 від 05.04.2013 р., №00000000851 від 09.04.2013 р., №00000000854 від 09.04.2013 р., №00000000871 від 10.04.2013 р., №00000000885 від 11.04.2013 р., №00000000886 від 11.04.2013 р., №00000000888 від 12.04.2013 р., №00000000889 від 12.04.2013 р., №00000000891 від 15.04.2013 р., №00000000915 від 16.04.2013 р., №00000000929 від 17.04.2013 р., №00000000930 від 17.04.2013 р., №00000000933 від 18.04.2013 р., №00000000934 від 18.04.2013 р., №00000000950 від 19.04.2013 р., №00000000951 від 19.04.2013 р., №00000000952 від 22.04.2013 р., №0000000953 від 23.04.2013 р., №00000000954 від 23.04.2013 р., №00000000968 від 24.04.2013 р., №00000000969 від 24.04.2013 р., №00000000970 від 25.04.2013 р., №00000000971 від 25.04.2013 р., №00000000986 від 26.04.2013 р., №00000000987 від 29.04.2013 р., №00000000988 від 29.04.2013 р., №00000001030 від 30.04.2013 р., №00000001045 від 13.05.2013 р., №00000001049 від 14.05.2013 р., №00000001132 від 27.05.2013 р., а відповідачем було сплачено за поставлений товар продавцю 1 841 304,25 грн. (платіжні доручення №80 від 26.04.2013 р., №92 від 23.05.2013 р., №93 від 24.05.2013 р., №94 від 24.05.2013 р. та лист відповідача №1704-1 від 17.04.2013 р.).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №705 від 08.07.2013 р., в якій просив сплатити заборгованість за Договором, пеню та 3 % річних протягом місяця з дати її отримання.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті придбаного товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 13 412 602,00 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано пеню у розмірі - 1 253 489,59 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 285 166,47 грн.

Укладений позивачем та відповідачем Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи (вказаними актами прийому-передачі, специфікаціями №96 від 20.03.2013 р., №98 від 21.03.2013 р., №101 від 22.03.2013 р., №103 від 25.03.2013 р., №116 від 04.04.2013 р., №120 та №122 від 05.04.2013 р., №124 від 09.04.2013 р., №125 від 10.04.2013 р., №126 від 11.04.2013 р., №127 від 11.04.2013 р., №128 від 12.04.2013 р., №129 від 12.04.2013 р., №130 від 15.04.2013 р., №131 від 16.04.2013 р., №132 від 17.04.2013 р., №133 від 17.04.2013 р., №134 від 18.04.2013 р., №135 від 18.04.2013 р., №136 від 19.04.2013 р., №137 від 19.04.2013 р., №138 від 22.04.2013 р., №139 від 23.04.2013 р., №140 від 23.04.2013 р., №141 від 24.04.2013 р., №142 від 24.04.2013 р., №143 від 25.04.2013 р., №144 від 25.04.2013 р., №145 від 26.04.2013 р., №146 від 29.04.2013 р., №147від 29.04.2013 р., №149 від 30.04.2013 р., №151 від 13.05.2013 р., №152 від 14.05.2013 р., №171 від 27.05.2013 р., актом звірки взаєморозрахунків за період з лютого 2013 року по липень 2013 року між позивачем та відповідачем) підтверджується здійснення позивачем поставки товару загальною вартістю 15 253 906,25 грн., який було отримано представниками відповідача.

З наявних у справі платіжних доручень №80 від 26.04.2013 р., №92 від 23.05.2013 р., №93 від 24.05.2013 р., №94 від 24.05.2013 р. вбачається, що ТОВ "Севі" частково сплатило за поставлений товар у розмірі 1 295 000,00 грн. та згідно листа відповідача №1704-1 від 17.04.2013 р. кошти у розмірі 546 304,25 грн. було зараховано позивачем як платіж за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у п. 5.2 Договору було погоджено, що покупець зобов'язується оплатити повну вартість товару на підставі рахунку-фактури протягом 2 банківських днів від дати виставлення його постачальником, а дата виставлення рахунку вважається першим днем.

В матеріалах справи містяться рахунки на оплату, виставлені позивачем у відповідності до актів прийому-передачі та специфікацій.

Таким чином, покупець взятих на себе зобов'язань за Договором не виконав, вартість переданого йому товару у визначений Договором строк не сплатив, в зв'язку з чим у ТОВ "Севі" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 13 412 602,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 13 412 602,00 грн. за переданий йому товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачами обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Ромпетрол Україна" про стягнення з ТОВ "Севі" заборгованості у розмірі 13 412 602,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 253 489,59 грн. та 3% річних у розмірі 285 166,47 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення одною із сторін строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених Договором і відповідними специфікаціями до нього, порушивши сторона зобов'язана заплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з наданого позивачем в судовому засіданні розрахунку вбачається, що ТОВ "Ромпетрол Україна" нараховано пеню з дотриманням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснивши перерахунок пені, суд прийшов до висновку про правомірність стягнення пені у розмірі 1 041 844,41 грн.

Однак, даний розрахунок не є заявою про зменшення розміру позовних вимог в розумінні ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому в іншій частині заявлені до стягнення позивачем пеня у розмірі 211 645,18 грн. ( 1 253 489,59 грн. - 1 041844,41 грн.) обрахована невірно та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність здійсненних позивачем розрахунків 3% річних, прийшов до висновку про їх обґрунтованість, а тому вимогу позивача про стягнення з відповідачів 3% річних у розмірі 285 166,47 грн. необхідно задовольнити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов повністю та стягнути ТОВ "Севі" на користь ТОВ "Ромпетрол Україна" заборгованість у розмірі 13 412 602,00 грн., пеню у розмірі 1 041 844,41 грн. та 3% річних у розмірі 285 166,47 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромпетрол Україна" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севі" (03680, м. Київ, провулок Радищева, 2; ідентифікаційний код 20044548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ромпетрол Україна" (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5; ідентифікаційний код 34553505) заборгованість у розмірі 13 412 602 (тринадцять мільйонів чотириста дванадцять тисяч шістсот дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 041 844 (один мільйон сорок одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 285 166 (двісті вісімдесят п'ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 72 045 (сімдесят дві тисячі сорок п'ять) грн. 49 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 05.06.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко