Рішення

від 12.06.2014 по справі 910/7368/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7368/14 12.06.14

За позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Інвест"

про стягнення 30 169,34 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Пелех Ю.В.

від відповідача: Войнаровська І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Інвест" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 28 459,82 грн., 1 191,71 грн. - інфляційних втрат, 517,81 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно укладених договорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У судовому засіданні 12.06.2014 р. представник відповідача подав відзив на позов, в якому визнав існуючу заборгованість у розмірі 28 459,82 грн., а також надав докази часткової оплати суми боргу у розмірі 2 693,10 грн. на підставі платіжного доручення №3371 від 12.06.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 2 693,10 грн.

Представник відповідача визнав основну суму заборгованості.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 р. між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Інвест" укладено договір на виконання підрядних робіт №25, умовами якого передбачено, що позивач в межах договірної ціни, проіндексованої із врахуванням рівня інфляції, виконує на свій ризик власними силами всі передбачені замовленнями роботи, здає в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію відповідачеві, усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт.

Відповідно до п. 4.1. договору відповідач здійснює щомісячні проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту (форма №КБ-3). Акт виконаних робіт готує позивач і передає для підписання представнику відповідача у строк не пізніше 1 числа місяця, що слідує за звітнім. Оплата робіт здійснюється на протязі 10 днів після підписання акту.

На підставі вказаного договору позивачем виконано робіт на загальну суму 163 004,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами прийняття виконаних будівельних робіт, а відповідачем оплачено робіт на загальну суму 163 973,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, тобто переплата за договором становить 969,00 грн.

01.11.2012 р. між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Інвест" укладено договір на виконання робіт, транспортних послуг та виконання робіт дорожніми машинами та механізмами по ремонту автомобільних доріг №39, умовами якого передбачено, що позивач надає послуги по перевезенню на суму 3 495,72 грн., а відповідач забезпечує фінансування виконаних робіт та наданих послуг машинами.

Відповідно до договору відповідач зобов'язується провести оплату виконаних робіт на протязі 5 днів після підписання актів і розрахунків на ці роботи.

На підставі вказаного договору позивачем надано послуг на загальну суму 3 495,72 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт №19 від 23.11.2012 р., а відповідачем надані послуги оплачено не було, заборгованість за договором становить 3 495,72 грн.

02.07.2013 р. між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Інвест" укладено договір про надання послуг №8, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач зобов'язався за завданням відповідача протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: - по вивозу щебеню 20х40 в кількості 495 тон автомобілем марки КРАЗ-6510; - по вивозу піску автомобілем КРАЗ-6510 в кількості 309 тон; - послуги екскаватора марки ЕО-2621 на 160 годин, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата за послуги проводиться відповідачем на умовах попередньої оплати у розмірі 100%, шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно виставленого рахунку-фактури.

Згідно п. 3.3. договору здавання послуг позивачем та прийняття їх результатів відповідачем оформлюється актом здавання-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3-х днів після фактичного надання послуг.

На підставі вказаного договору позивачем виконано робіт на загальну суму 71 164,60 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт, а відповідачем оплачено робіт на загальну суму 60 471,50 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, заборгованість за договором становить 10 693,00 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем після порушення провадження по справі було сплачено частину заборгованості по договору про надання послуг №8 від 02.07.2013 р. у розмірі 2 693,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3371 від 12.06.2014 р. (в матеріалах справи).

02.09.2013 р. між Дочірнім підприємством "Житомирський облавтодор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Інвест" укладено договір №8, умовами якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати роботи по поточному ремонту автомобільної дороги комунальної власності, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до п. 3.1. договору договірна ціна робіт становить 34 240,00 грн., що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості робіт.

Згідно п. 4.1. договору відповідач перераховує позивачеві передоплату у розмірі 50% вартості обсягу робіт за договором протягом 3 днів з моменту підписання даного договору.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що остаточних розрахунок по цьому договору здійснюється протягом 5 робочих днів після одержання від позивача акту приймання виконаних підрядних робіт.

На підставі вказаного договору позивачем виконано робіт на загальну суму 34 240,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт, а відповідачем оплачено робіт на загальну суму 19 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, заборгованість за договором становить 15 240,00 грн.

14.01.2014 р. відповідачеві було направлено лист-вимогу №48, в якій позивач просив сплатити наявну заборгованість, однак жодної відповіді не отримав (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та наданих послуг за договорами, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 28 459,82 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 517,81 грн. - 3% річних та 1 191,71 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договорів, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами підрядів та надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за догодами належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, надав відповідні послуги, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості на загальну суму 271 904,32 грн.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в сумі 246 137,60 грн., зокрема, як встановлено судом вище, 2 693,10 грн. було сплачено відповідачем після порушення провадження у справі, тому за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 25 766,72 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі № 910/7368/14 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 2 693,10 грн. боргу, які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після порушення провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені положеннями договорів, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи та надані послуги в розмірі 25 766,72 грн. виник з моменту підписання актів приймання виконаних робіт та наданих послуг і повинен бути виконаний до подачі позову.

Проте, станом на день прийняття рішення у справі, відповідач вказану заборгованість не оплатив, однак повноважний представник відповідача у відзиві вказану заборгованість визнав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та наданих послуг, не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови укладених між сторонами договорів, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 25 766,72 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 517,81 грн. - 3% річних та 1 191,71 грн. - інфляційних втрат за період з 29.11.2012 р. по 14.04.2014 р.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, та встановлено, що у розрахунках 3% річних позивачем допущено помилку у визначенні остаточної суми таких нарахувань.

За розрахунком суду обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 394,62 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 191,71 грн., що розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за відповідний період прострочення, а саме з 29.11.2012 р. по 14.04.2014 р.

Щодо розподілу судових витрат з урахуванням часткового припинення провадження у справі, суд відзначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 9) у застосуванні ст. 7 Закону України «Про судовий збір» господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке. Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК України). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарськими судами у здійсненні судочинства не застосовуються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Разом з тим, відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Таким чином, враховуючи положення ст. 49 ГПК України, суд покладає судовий збір, сплачений позивачем в частині позовних вимог, з яких припинено провадження у справі, на відповідача.

Витрати по сплаті судового збору в іншій частині, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Провадження у справі № 910/7368/14 припинити на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 2 693,10 грн. боргу за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пеллет-Інвест" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, ідентифікаційний код - 35428184), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 75, ідентифікаційний код - 32008278) 25 766 (двадцять п'ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 72 коп. - основної заборгованості, 394 (триста дев'яносто чотири) грн. 62 коп. - 3% річних, 1 191 (одну тисячу сто дев'яносто одну) грн. 71 коп. - інфляційних втрат та 1 819 (одну тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн. 31 коп. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 16.06.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.