Рішення

від 16.06.2014 по справі 910/9948/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9948/14 16.06.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія АС"

до Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет"

про стягнення 8 267,32 грн.

Суддя Лиськов М.О .

Представники :

Від позивача Курганський Г.М. за довіреністю від 30.01.2014

Від відповідача Ковальова Л.П. за довіреністю від 16.04.2014

В судовому засіданні 16.06.2014 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.05.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява № 68 від 22.05.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія АС" (надалі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (надалі - відповідач) про стягнення 8 267,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання у частині оплати товару, відповідно до договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 9425439 від 16.11.2009, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 8 267,32 грн., з них 7 375,80 грн. - основний борг, 418,11 грн. - пені та 473,41 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/9948/14, розгляд справи призначено на 16.06.2014.

11.06.2014 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній основну заборгованість та 3 відсотки річних визнає, а проти задоволення стягнення пені заперечував.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014, представник відповідача з'явився, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та інфляційної складової боргу визнав, проти стягнення пені заперечував.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

16.11.2009 між позивачем (надалі - Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець) (разом - Сторони), було укладено Договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 9425439 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір).

Додатковою угодою від 15.10.2013 до Договору термін дії Договору продовжено до 31.12.2014.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується продати та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів згідно ДСТУ4121-2002 у кількості 3 тн (орієнтовно).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором постачання.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

23.12.2013 позивач здав брухт вагою нетто 3706 кг на загальну суму 7 300,80 грн., про що складений акт приймання металів чорних (вторинних) №15948 від 23.12.13р. (спеціалізована форма №19). Згідно п. 3.3. Договору позивач надіслав податкову накладну та акти звірки взаєморозрахунків по пошті, чим виконала свої зобов'язання.

Незважаючи на виконання позивачем всіх своїх зобов'язань, відповідач не виконав умови договору №9425439 від 16.11.2009 та не здійснив оплату за отриманий брухт. На звернення щодо оплати коштів за отриманий товар, відповідачем не надано жодних пояснень з причини несплати.

Також з попередніх взаєморозрахунків виникла заборгованість відповідача в розмірі 75,00 грн. відповідно до рахунку №06/03 від 06.03.2013р. за проведення робіт по вагуванню авто, чим засвідчується підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.02.2014.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар та надані послуги складає 7 375,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо здійснення оплати за поставлений товар відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 7 375,80 грн.

03.04.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату коштів № 42 та претензією № 21 від 17.04.2014, однак як зазначає позивач та не спростовує відповідач, останній жодним чином не відреагував на вказані вимоги.

З урахуванням наведених положень укладеного сторонами Договору, виходячи з факту отримання товару покупцем за видатковою накладною, строк виконання зобов'язання щодо оплати поставленого і отриманого товару станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів погашення заборгованості в добровільному порядку відповідачем не надано.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 9425439 від 16.11.2009 у розмірі 7 375,80 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 418,11 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 418,11 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 473,41 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" (02160, м. Київ, Вул. Каунаська, будинок 27; ідентифікаційний код: 00191483) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія АС" (02094, м. Київ, Вулиця Магнітогорська, будинок 5; ідентифікаційний код 33595554) 7 375 (сім тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 80 коп. - основного боргу, 418 (чотириста вісімнадцять) грн. 11 коп. - пені, 473 (чотириста сімдесят три) грн. 41 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.06.2014

Суддя М.О. Лиськов