Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/7573/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/7573/14 02.06.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Кристал" доСпоживчого товариства "Діамед" простягнення 50 305,81 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

Від позивача:Христич Л.В. Від відповідача: Пуховой Ю.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Кристал" (надалі - "ПАТ "Кристал") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Споживчого товариства "Діамед" (надалі - "СТ "Діамед") про стягнення 50 305,81 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання договору №38/12 від 03.01.2012 р. було виконано свої зобов'язання по поставці медичних препаратів та товарів медичного характеру, а відповідач належним чином свої зобов'язання по оплаті даного товару не виконав, у зв'язку з чим ПАТ "Кристал" вказує, що у СТ "Діамед" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 47 664,68 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 697,36 грн., 3 % річних у розмірі 552,07 грн. та інфляційні витрати у розмірі 391,70 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2014 р. порушено провадження у справі №910/7573/14 та призначено її до розгляду на 12.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. відкладено розгляд справи на 26.05.2014 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судовому засіданні 26.05.2014 р. оголошено перерву до 02.06.2014 р.

Представник позивача в судове засідання прибула, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.2014 р. з'явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю, так як СТ "Діамед" не отримувало вказаного товару за накладними, на які посилається позивач. До того ж, печаткою СТ "Діамед" 11.01.2014 шахрайським шляхом заволоділа стороння особа з метою заволодіти майном відповідача.

Слід зазначити, що на дату звернення ПАТ "Кристал" до суду з даним позовом відповідач був зареєстрований за адресою: 03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 5, и лише 07.05.2014 р. була здійснена переєстрація ТОВ "Діамед" за адресою: 54015, м. Миколаїв, бульвар Бузький, 18, оф. 203.

Частиною 3 статті 17 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Суд, керуючись вказаним положенням Господарського процесуального кодексу України та приймаючи до уваги, що дана справа була прийнята до провадження з додержанням правил підсудності, приходить до висновку про необхідність розгляду справи №910/7573/14 господарським судом міста Києва.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між ПАТ "Кристал" (постачальник) та СТ "Діамед" (покупець) було укладено договір поставки №38/12 (надалі - "Договір"), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське відання) покупця медичні препарати та товари медичного призначення (надалі - товар) протягом терміну дії Договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного Договору.

Пунктом 2 Договору визначено, що на кожну партію товару виписується накладна. Фактом, яким засвідчується отримання покупцем товару, є підписанння ним накладної і довіреністі.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що ціна на товар, розмір постачальницько-збутової націнки вказані в накладних.

У пунктах 6.2 та 6.3 Договору сторонами було погоджено порядок та строк оплати товару, відповідно до якого покупець зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок постачальника суму, визначену у відповідній накладній, протягом 30 календарних днів.

За несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення (п. 8.2 Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 28.12.2012 р.) до 31.12.2013 р.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору ПАТ "Кристал" було поставлено у період з 13.11.2013 р. по 12.02.2014 р. СТ "Діамед" товар на загальну суму 48 028,95 грн., на підтвердження чого ним надано видаткові накладні №КР-0004077 від 13.11.2013 р., №КР-0004360 від 03.12.2013 р., №КР-0004435 від 05.12.2013 р., №КР-0004623 від 17.12.2013 р., №КР-0000181 від 21.01.2014 р., №КР-0000246 від 27.01.2014 р. та №КР-0000496 від 12.02.2014 р., а відповідачем було оплачено поставлений товар частково - у розмірі 364,27 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару, у зв'язку з чим позивач стверджує, що у СТ "Діамет" існує заборгованості перед ПАТ "Кристал" у розмірі 47 664,68 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань позивачем нараховано пеню у розмірі 1 697,36 грн., 3% річних у розмірі 552,07 грн. та інфляційні витрати у розмірі 391,70 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підтвердження здійснення продавцем поставки товару СТ "Діамед" загальною вартістю 47 664,68 грн. позивачем було додано до позову вказані видаткові накладні, довіреності №3007 від 13.11.2013 р., №3802 від 03.12.2013 р., №3833 від 05.12.2013 р., №3934 від 17.12.2013 р., №0073 від 27.01.2014 р. та рахунки-фактури на опалту поставленої продукції у період з 13.11.2013 р. по 12.02.2014 р.

Однак відповідач у своєму відзиві вказує, що даний товар не отримував та стверджує, що 11.01.2014 р. ОСОБА_3 шахрайським шляхом заволодів печаткою СТ "Діамед" з метою заволодіння майном відповідача, на підтвердження чого надав суду довідку СВ Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві №51/1001 від 21.05.2014 р., а тому в даному позові необхідно відмовити.

Щодо таких тверджень відповідача, то суд погоджується з ними в частині неотримання відповідачем товару за видатковою накладною №КР-0000496 від 12.02.2014 р., оскільки на ній відсутній підпис представника та печатка СТ "Діамет", а відтак, з огляду на п. 2 Договору, позивачем не доведено факт передачі товару за вказаною накладною.

Однак, твердження відповідача про неотримання товару за рештою накладних судом відхиляються з огляду на наступне.

По-перше, товар, що був поставлений за видатковими накладними №КР-0004077 від 13.11.2013 р. та №КР-0004435 від 05.12.2013 р. був отриманий відбірником товару СТ "Діамед" Дворецькою Катериною Володимирівною, повноваження якої на отримання медичних товарів підтверджуються довіреностями №3007 від 13.11.2013 р. та №3833 від 05.12.2013 р. (засвідчені підписами керівника підприємства і головного бухгалтера та печаткою відповідача), за видатковими накладними №КР-0004360 від 03.12.2013 р., №КР-0004622 та №КР-0004623 від 17.12.2013 р. товар був отриманий відбірником товару СТ "Діамед" Коняєвою Наталією Семенівною, повноваження якої на отримання медичних товарів підтверджуються довіреностями №3802 від 03.12.2013 р. та №3934 від 17.12.2013 р. (засвідчені підписами керівника підприємства і головного бухгалтера та печаткою відповідача), за видатковою накладною №КР-0000181 від 21.01.2014 р. був отриманий завідувачем складу СТ "Діамед" Лисак Жанною Валентинівною, повноваження якої на отримання медичних товарів засвідчується довіреністю №0073 від 27.01.2014 р., що теж засвідчена підписами керівника підприємства і головного бухгалтера та печаткою відповідача. Всі вказані накладні засвідчені печаткою СТ "Діамед".

По-друге, посилання відповідача на відсутність у особи, що підписала видаткову накладну №КР-0000246 від 27.01.2014 р. повноважень на отримання медичного товару, судом відхиляються, оскільки даний підпис є ідентичним підпису особи, що підписала видаткову накладну №КР-0000181 від 21.01.2014 р., а тому суд приходить до висновку, що товар за видатковою накладною №КР-0000246 від 27.01.2014 р. отримала завідувач складу СТ "Діамед" Лисак Жанна Валентинівна, яка перебуває з відповідачем у трудових відносинах, що вбачається з довіреності №0073 від 27.01.2014 р. В той же час, обґрунтованих пояснень обставин, які виключали можливість прийняти від імені СТ "Діамед" та передати йому товар даною особою, суду не надано. До того ж, вказана накладна також засвідчена печаткою відповідача.

По-третє, з наданих позивачем виписок банку від 29.01.2014 р. та від 10.02.2014 р. вбачається, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача кошти у розмірі

3 850,00 грн. з призначенням платежу - оплата за отримані медичні вироби згідно накладної №3911 від 04.11.2014 р. та кошти у розмірі 5 000,00 грн. з призначенням платежу - за отримані медичні вироби згідно накладної №КР-0003911 від 04.11.2014 р. відповідно. Оскільки за вказаною накладною неоплачений залишок був лише у сумі 689,09 грн., позивачем було зараховано надміру сплачені відповідачем кошти в рахунок видаткових накладних №КР-0004076 від 13.11.2013 р. у сумі 1 176,00грн., №КР-0000496 від 12.02.2014 р. у сумі 6 099,93 грн. та в рахунок часткового погашення накладної №КР-0000181 від 21.01.2014 р. у сумі 884,98 грн. Слід зазначити, що СТ "Діамед" перерахувало кошти за поставлений товар по видатковій накладній, яка підписана ОСОБА_4

Таким чином, суд керуючись ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та на підставі п. 2 Договору приходить до висновку, що позивачем доведено здійснення поставки товару за видатковими накладними №КР-0004077 від 13.11.2013 р., №КР-0004360 від 03.12.2013 р., №КР-0004435 від 05.12.2013 р., №КР-0004623 від 17.12.2013 р., №КР-0000181 від 21.01.2014 р., №КР-0000246 від 27.01.2014 р. на загальну суму 41 959,02 грн. та водночас не доведено факту здійснення поставки за видатковою накладною №КР-0000496 від 12.02.2014 р. на суму 6 099,93 грн.

Враховуючи, що позивачем в рахунок погашення видаткової накладної №КР-0000496 від 12.02.2014 р. (поставка за якою не доведена) було зараховано кошти у розмірі 6 099,93 грн., суд вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості на вказану суму, а з урахуванням часткової оплати товару за видатковою накладною №КР-0000181 від 21.01.2014 р. у розмірі 884,98 грн., то на дату розгляду справи заборгованість СТ "Діамед" перед ПАТ "Кристал" становить 34 944,11 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд, керуючись п. 6.3 Договору встановив, що за товар поставлений 13.11.2013 р. відповідач зобов'язаний був сплатити кошти до 13.12.2013 р., за поставлений 03.12.2013 р. та 05.12.2013 р. - до 08.01.2014 р. (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2014 році" №920-р від 21.11.2013 р. було встановлено, що в період з 01.01.2014 р. по 07.01.2014 р. - вихідні дні), за поставлений 17.12.2013 р. - до 16.01.2014 р., за поставлений 21.01.2014 р. - до 20.02.2014 р. та за поставлений 27.01.2014 р. - до 26.02.2014 р.

Покупець взятих на себе зобов'язань за Договором не виконав, вартість переданого йому товару у повному обсязі в визначений Договором строк не сплатив, в зв'язку з чим у СТ "Діамед" виникла заборгованість перед позивачем (з урахуванням часткової сплати заборгованості 29.01.2014 р. та від 10.02.2014 р.) у розмірі 34 944,11 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 34 944,11 грн. за переданий йому товар. Відповідачем доказів сплати такої заборгованості суду не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

СТ "Діамед" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Посилання відповідача на втрату печатки, як на доказ неотримання ним товару, судом відхиляються, оскільки відповідно до довідки СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві №51/1001 від 21.05.2014 р. печатка була втрачена 11.01.2014 р., а товар за накладними №КР-0004077 від 13.11.2013 р., №КР-0004360 від 03.12.2013 р., №КР-0004435 від 05.12.2013 р., №КР-0004623 від 17.12.2013 р. був отриманий до її втрати. Крім того, суду не надано доказів, що особи, які приймали товар за накладними №КР-0000181 від 21.01.2014 р., №КР-0000246 від 27.01.2014 р. використовували саме втрачену печатку з метою заволодіти майном відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що правомірним буде стягнути з СТ "Діамед" заборгованість по оплаті поставленого товару за Договором у розмірі

34 944,11 грн., в іншій частині заявленої до стягнення суми - 12 720,57 грн. (47 664,68 грн. -

34 944,11 грн.) ПАТ "Кристал" в задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі

1 697,36 грн., 3% річних у розмірі 552,07 грн. та інфляційні витрати у розмірі 391,70 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Враховуючи положення п. 8.2 Договору, дати часткової оплати відповідачем поставленого товару, суд здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем пені, прийшов до висновку, що правомірним буде стягнення з СТ "Діамед" пені у розмірі 1 275,04 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 422,32 грн. (1697,36 грн. -

1 275,04 грн.) задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, здійсненим з урахуванням встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань та дат часткової оплати поставленого товару, правомірним є стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 428,55 грн. та 282,99 грн. відповідно.

Таким чином, враховуючи, що заявлена позивачем сума інфляційних витрат є меншою ніж встановлена судом та відсутність у суду підстав для виходу за межі позовних вимог, правомірним є стягнення 3% річних у розмірі 282,99 грн. та інфляційних витрат у розмірі

391,70 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення позивачем 3% річних у розмірі 269,08 грн.

( 552,07 грн. - 282,99грн.) стягненню не підлягає.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позову ПАТ "Кристал" частково та стягнення з СТ "Діамед" на користь позивача заборгованості у розмірі

34 944,11 грн., пені у розмірі 1 275,04 грн., 3% річних у розмірі 282,99 грн. та інфляційних витрат у розмірі 391,70 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Кристал" задовольнити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства "Діамед" (місцезнаходження: 54015, м. Миколаїв, бульвар Бузький, 18, оф. 203; ідентифікаційний код 30176704) на користь Приватного акціонерного товариства "Кристал" (місцезнаходження: 01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 7, кв. 6; ідентифікаційний код 30675741) заборгованість у розмірі 34 944 (тридцять чотири тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн. 11 коп., пеню у розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п'ять) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 282 (двісті вісімдесят два) грн. 99 коп., інфляційні витрати у розмірі 391 (триста дев'яносто одна) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 91 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 06.06.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко