Рішення

від 10.06.2014 по справі 911/1368/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа № 911/1368/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до Приватного агропромислового підприємства "Маяк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа" про стягнення суми,

за участю представників:

позивача: Кравець О.І. (дов. б/н від 14.05.2014);

відповідача 1: не з'явився.

відповідача 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до Приватного агропромислового підприємства "Маяк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Акруа" про стягнення суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань за договором поставки № АП-18-0001 від 05.02.2013 та додатковими договорами до нього та договором поруки № ПР-18-0001 від 03.08.2013.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06.05.2014.

06.05.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог. Вказана заява прийнята судом, позовні вимоги розглядаються судом у їх кінцевій редакції, а саме стягнення з відповідачів 403536,50 грн основного боргу, 179371,77 грн відсотків річних, 36634,70 грн пені, 107746,50 грн штрафу.

Ухвалою від 06.05.2014 розгляд справи було відкладено на 20.05.2014.

Ухвалою від 20.05.2014 розгляд справи було відкладено на 03.06.2014.

Ухвалою від 03.06.2014 розгляд справи було відкладено на 10.06.2014.

В судовому засіданні 10.06.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 10.06.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

05.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Приватним агропромисловим підприємством "Маяк" (покупець) було укладено договір поставки № АП-18-0001, відповідно до п.п. 1.1., 1.4. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин загальною вартістю 577996,50 грн (перелік вказано у п. 1.1. договору). Кількість і асортимент товару, який підлягає поставці, визначається відповідно до п. 1.1. даного договору. За бажанням покупця кількість та асортимент товару може бути збільшені, що оформляється додатковою угодою, в якій визначається кількість та асортимент товару, що підлягає поставці та строк оплати.

Покупець зобов'язався сплатити вказану суму не пізніше 10.02.2013 (п. 2.1. договору).

Додатковими угодами до договору поставки № АП-18-0001 від 05.02.2013, а саме № АП-18-0001ДС1 від 02.07.2013, № АП-18-0001ДС2 від 08.07.2013, № АП-18-0001ДС3 від 23.07.2013, № АП-18-0001ДС4 від 29.07.2013, № АП-18-0001ДС5 від 23.08.2013, № АП-18-0001ДС6 від 02.09.2013 сторони погоджували додаткові поставки товару на загальну суму 140313,50 грн та відповідний графік оплати за товар (копії додаткових угод містяться в матеріалах справи).

Так, загальна сума поставки за договором склала 718310,00 грн. А останній платіж за весь товар згідно зазначених у договорі та додаткових договорах термінів сплати має бути здійснений не пізніше 20.10.2013.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивачем було поставлено відповідачу-1 товар відповідно до видаткових накладних № АП-18-0030 від 23.04.2013, № АП-18-0045 від 24.04.2013, № АП-18-0069 від 26.04.2013, № АП-18-0070 від 26.04.2013, № АП-18-0227 від 03.07.2013, № АП-18-0233 від 08.07.2013, № АП-18-0253 від 24.07.2013, № АП-18-0259 від 01.08.2013, № АП-18-0311 від 23.08.2013, № АП-18-0326 від 03.09.2013, № АП-18-0330 від 03.09.2013 на загальну суму 718310,00 грн. Про факт прийняття товару відповідачем-1 свідчать підписи уповноважених ним осіб, відбитки печатки на видаткових накладних, а також довіреності на отримання цінностей (копії, погоджених сторонами, накладних, а також довіреностей містяться в матеріалах справи). Відповідачем-1 не надавалось суду жодних скарг або заперечень щодо якості, кількості товару тощо, а відтак, суд встановив, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вже зазначалось, останній платіж за весь товар згідно зазначених у договорі та додаткових договорах термінів сплати мав бути здійснений не пізніше 20.10.2013. З матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо оплати товару, а саме оплатив його лише частково у сумі 314773,50 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 403536,50 грн. Вказаний факт підтверджується довідкою № КІЕ-52/563 від 06.05.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк».

Крім того, відповдіачем-1 було сплачено позивачу 443964,30 грн з призначенням платежу «за ЗЗР згідно рахунка № АП-18-0001 від 05.02.2013», проте вказаний платіж було зараховано в рахунок оплати за іншим договором, укладеним між позивачем та відповідачем-1, що підтверджується актом ревізії взаємних розрахунків від 03.06.2014, підписаним сторонами (копія міститься в матеріалах справи). У вказаному акті сторони також підтвердили, що сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем за договором поставки № АП-18-0001 від 05.02.2013 та додатковими договорами до нього складає 403536,50 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки № АП-18-0001 від 05.02.2013 відповідачем-1, 03.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» (поручитель) було укладено договір поруки № ПР-18-0001, відповідно до п.п. 1.1., 2.1. якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Приватним агропромисловим підприємством "Маяк" за договорами, передбаченими розділом 2 цього договору - договором поставки № АП-18-0001 від 05.02.2013 та додатковими договорами (угодами) до нього.

У разі порушення боржником основного договору та/або зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо. Порука за цим договором припиняється з припиненням зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор на протязі трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання по договору не звернеться з вимогою до поручителя (п.п. 1.2., 1.3., 4.3. договору).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відтак, суд встановив, що у позивача виникло право вимоги до відповідача-2.

31.03.2014 директору відповідача-2 було вручено вимогу від 26.03.2014, в якій позивач просить виконати зобов'язання за договором поруки № ПР-18-0001 від 03.08.2013 та сплатити борг у сумі 403536,50 грн, що виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором поставки № АП-18-0001 від 05.02.2013. Факт отримання вказаної вимоги відповідачем-2 підтверджується підписом директора останнього (копія вказаної вимоги міститься в матеріалах справи).

Поручитель свого обов'язку за договором поруки № ПР-18-0001 від 03.08.2013, суми боргу не сплатив. Вказаний факт підтверджується довідкою № КІЕ-52/562 від 06.05.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк», що міститься в матеріалах справи.

Отже, оскільки судом встановлено, що відповідач-1 та відповідач-2 неналежним чином виконували свої зобов'язання за договором поставки № АП-18-0001 від 05.02.2013 та додатковими договорами до нього та договором поруки № ПР-18-0001 від 03.08.2013 відповідно, суд вважає вимогу позивача про солідарне стягнення з останніх 403536,50 грн обґрунтованою, документально підтверджено, відповідачами не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить солідарно стягнути з відповідачів 179371,77 грн відсотків річних, 36634,70 грн пені, 107746,50 грн штрафу.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3., 5.4., 5.5. договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Сторони дійшли до згоди, щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

У випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків від ціни договору.

Сторони прийшли до згоди, щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен був бути сплачений покупцем та дев'яносто шість відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Перевіривши, надані позивачем, розрахунки пені та штрафу, відповідно до яких їх розмір становить 36634,70 грн, 107746,50 грн штрафу, суд дійшов висновку, що останні є арифметично вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору.

Щодо розрахунку відсотків річних, то судом встановлено, що він є арифметично невірним. Склавши власний розрахунок, суд встановив що розмір відсотків річних складає 179357,83 грн.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачами не надавалося суду контррозрахунку штрафних санкцій, заперечень проти позову або доказів сплати боргу, суд вважає вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 179357,83 грн відсотків річних, 36634,70 грн пені, 107746,50 грн штрафу, що підлягають задоволенню. В задоволенні вимоги про стягнення решти відсотків річних суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з Приватного агропромислового підприємства "Маяк" (код ЄДРПОУ 30812067) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (код ЄДРПОУ 36432705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (код ЄДРПОУ 30262667) 403536,50 грн боргу, 179357,83 грн відсотків річних, 36634,70 грн пені, 107746,50 грн штрафу, а також 14545,51 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 13.06.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз