Рішення

від 12.06.2014 по справі 914/1598/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 р. Справа № 914/1598/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький комбікормовий завод», м. Луцьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані», м. Буськ

про стягнення 136 524 грн. 62 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Савчук Т.О., представник (довіреність №3 від 09.04.2014 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький комбікормовий завод», м. Луцьк звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані», м. Буськ про стягнення 136 524 грн. 62 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 06.05.2014р. призначив розгляд справи на 26.05.2014 р. Ухвалою суду від 26.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 12.06.2014 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 91 955 грн. 00 коп. Крім цього, у зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару нараховано двадцять відсотків річних у сумі 9 788 грн. 54 коп., пеню у сумі 5 999 грн. 16 коп., інфляційні втрати в сумі 1 195 грн. 42 коп., штраф у сумі 27 586 грн. 50 коп. Відтак, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 136524грн. 62 коп. та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 06.05.2014 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

30 травня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луцький комбікормовий завод» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу Лп №30051.

За цим договором продавець (позивач) зобов'язується продавати покупцеві (відповідачу) зернові та олійні культури, шрот в асортименті, кормосуміш в асортименті, складники для виробництва кормосуміші, крупу в асортименті, борошно в асортименті, сіль в асортименті, макаронні вироби в асортименті, цукор, мішкотару, мінеральні добрива та інший товар, згідно накладних та/або специфікацій на кожну конкретну партію товару, які є невід'ємними частинами даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав у власність відповідачу згідно видаткових накладних №427 від 18.06.2013 р., №438 від 20.06.2013 р., №461 від 26.06.2013 р., №8 від 01.07.2013 р., №37 від 11.07.2013р., №39 від 15.07.2013 р., №46 від 19.07.2013 р., №50 від 23.07.2013р., №64 від 26.07.2013 р. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 321 255 грн. 00 коп.

Згідно п. 3.5. договору покупець зобов'язується проводити оплату 100% вартості кожної конкретної партії товару на протязі 3-ох банківських днів з моменту отримання відповідної партії товару.

Відповідач оплатив вартість товару частково в сумі 229 300 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 91 955 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Згідно п. 7.3. договору, у разі порушення строків оплати (невиконання умов договору) покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого товару. Крім того, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця вартість неоплаченого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

За порушення термінів оплати товару покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом затримки оплати (п. 7.4. договору).

Як зазначено у п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати (п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р.).

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р.).

З врахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 30%, що становить 27 586 грн. 50 коп., пеню в сумі 5 999 грн. 16 коп., інфляційні втрати в сумі 1 195 грн. 42 коп., 20% річних в сумі 9 788 грн. 54коп.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до ч. 2 вказаної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011, № 18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу на 50% - до 13 793 грн. 25 коп.

02.04.2012 р. здійснено реєстрацію нової редакції статуту Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілія-Трейд». Відповідно до п. 1.1. вказаного статуту, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілія-Трейд» створене внаслідок реорганізації Комунального підприємства «Луцький комбікормовий завод», шляхом перетворення останнього в товариство з обмеженою відповідальністю та є правонаступником його прав та обов'язків. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілія-Трейд» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький комбікормовий завод» в зв'язку з зміною найменування.

Статтею 25 ГПК передбачено, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Тому суд здійснює заміну позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький комбікормовий завод», м. Луцьк (ідентифікаційний код 05442109), його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілія-Трейд», с. Рованці, Волинська область (ідентифікаційний код 05442109).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 91 955 грн. 00 коп. основного боргу, 13 793 грн. 25 коп. штрафу, 5 999 грн. 16коп. пені, 1 195 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 9 788 грн. 54 коп. 20% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 612, 625, 626, 642, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Замінити позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Луцький комбікормовий завод», м. Луцьк (ідентифікаційний код 05442109), його процесуальним правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілія-Трейд», с. Рованці, Волинська область (ідентифікаційний код 05442109).

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РУ-Компані», м. Буськ, вул. Львівська, 8, Львівська область (ідентифікаційний код 31285533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілія-Трейд», с. Рованці, вул. Промислова, 5А, Луцький район, Волинська область (ідентифікаційний код 05442109) 91 955 грн. 00 коп. основного боргу, 13793грн. 25 коп. штрафу, 5 999 грн. 16 коп. пені, 1 195 грн. 42 коп. інфляційних втрат, 9788 грн. 54 коп. 20% річних, 2 730 грн. 49 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 12.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.06.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.