Постанова

від 12.06.2014 по справі 916/162/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р.Справа № 916/162/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.

суддів: Бойко Л.І., Таран С.В.

при секретарі: Бендерук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Бакало Ю.С., Загвоздіна Л.С.;

від відповідача - Смірнов П.О.;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Захист-2004"

на рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2014р.

по справі № 916/162/14

за позовом: Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний"

до відповідача: Приватного підприємства „Захист-2004"

про стягнення 68 314,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний" звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Приватного підприємства „Захист-2004" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 68 314,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною Державною фінансовою інспекцією в Одеській області плановою ревізією фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року було встановлено завищення вартості виконаних робіт по акту ф. № КБ-2В ПП "Захист - 2004" на суму 68 314, 00 грн., а отже, відповідач без достатніх правих підстав набув та зберіг грошові кошти, що належать позивачу, та у відповідності до ст. 1212, 1213 ЦК України, повинен повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти у вказаному порядку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.03.2014р. (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Захист-2004" безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 68 314,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Судове рішення мотивоване доведеністю належними та допустимими доказами набуття та зберігання відповідачем без достатніх правових підстав грошових коштів, що належать позивачу.

Неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки судом було вжито усіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання.

В апеляційній скарзі ПП "Захист - 2004" просить рішення господарського суду скасувати, винести нове рішення, яким у позові відмовити.

Доводи скаржника ґрунтуються на допущених судом порушеннях норм процесуального права (справа розглянута судом за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про місце судового розгляду; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи: акт ревізії Державної фінансової інспекції в Одеській області фінансово-господарської діяльності ДП „МТП „Южний" та постанова Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2013 року не стосуються ПП "Захист - 2004", а стосуються тільки взаємовідносин між фінансовою інспекцією та позивачем) та матеріального права (неправильне застосування ст. 1212 ЦК України). Крім того, з дня взаємних розрахунків за договором №СД/ВКБ-187 від 03.06.2010 року на момент розгляду справи в суді пройшло більш ніж 3 роки. Заяви про поновлення строків позовної давності, передбаченої ст. 256 ЦК України, позивач суду не надавав.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні) обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи і це встановлено господарським судом, 03.06.2010р. між Державним підприємством "Морський торговельний порт "Южний" (замовник) та Приватним підприємством "Захист - 2004" (виконавець) був укладений договір № СД/ВКБ-187 з монтажу колючої стрічки.

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язався за завданням замовника надати за плату послуги з монтажу та установки колючої стрічки та виконати інші види робіт, що пов'язані з монтажем колючої стрічки.

Загальна вартість робіт за договором складає 236 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) - п. 4.1. договору.

Ця вартість є фіксованою та змінам не підлягає (п. 4.2. договору).

В період з 18.06.2012р. по 07.08.2012р. Державною фінансовою інспекцією в Одеській області була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності ДП "МТП "Южний" за період з 01.04.2010 року по 31.03.2012 року, про що було складено акт від 14.08.2012 року № 05-19/419 та з урахуванням заперечень ДП "Морський торговельний порт "Южний" від 21.08.2012р. № 7190/01/104/12, ДФІ в Одеській області виставлено вимогу про усунення фінансових порушень, виявлених під час ревізії, від 17.09.2012р. № 15-05-34-14/8947.

Вказаною вимогою зобов'язано ДП "МТП "Южний" провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення коштів з організацій згідно з переліком.

Так, проведеною ревізією було встановлено завищення вартості виконаних робіт по акту ф. № КБ-2В ПП "Захист - 2004" на суму 68 314,00 грн. з огляду на таке.

ПП "Захист - 2004" відповідно до умов договору від 03.06.2010 року № СД/ВКБ -187 виконало роботи з монтажу колючої стрічки загороди "Єгоза" з матеріалів замовника на суму 236 000,00 грн.

Перевіркою акту ф. № КБ-2В на суму 236 000,00 грн. в порушення ДБН Д. 1.1 -1-2000 встановлено завищення вартості виконаних робіт у сумі 68 314,00 грн. Співставленням складу фактично виконаних робіт з врахованим у застосованій нормі по акту ф. № КБ-2В встановлено, що в порушення п. 1.4.2., 1.4.7. ДБН Д. 1.1 -1-2000 із складу робіт норми Е27-59-9 не виключені трудовитрати робітників по виконанню робіт з копання ям зі зворотною засипкою ґрунту та трамбуванням, установлення краном залізобетонних стовпів, фарбування.

Також перевіркою підсумкової відомості ресурсів до акту ф. № КБ-2В встановлено відсутність залізобетонних стовпів та фарби; в порушення п. 3.3.10.1 ДБН Д. 1.1 - 1-2000 завищено вартість робіт, за рахунок не підтвердженої вартості електроенергії.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2013 року у справі №1570/6135/2012 задоволено частково адміністративний позов ДП "МТП "Южний" до Державної фінансової інспекції в Одеській області про скасування вимоги від 17.09.2012 року № 15-05-34-14/8947.

Стосовно завищення вартості виконаних робіт по акту ф. № КБ-2В ПП "Захист - 2004" на суму 68 314,00 грн., то суд визнав доводи фінансової інспекції щодо наявного порушення - обґрунтованими.

Вказані обставини стали підставою для звернення ДП "МТП "Южний" 20.01.2014 року до господарського суду Одеської області із даним позовом з посиланням на статті 1212, 1213 ЦК України, оскільки, як вважає позивач, завищена сума вартості виконаних робіт без достатніх правових підстав набута та зберігається відповідачем, ці кошти належать позивачу і повинні бути повернуті останньому.

Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, погодившись з доводами позивача, визнав доведеними матеріалами справи те, що відповідач без правових підстав набув та зберіг грошові кошти, що належать позивачу, та у відповідності до ст. 1212, 1213 ЦК України повинен повернути позивачу безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 68 314,00 грн.

Так, предметом спору в даній справі є обов'язок відповідача повернути грошові кошти в розмірі 68 314,00 грн., які сплачені за виконані ним роботи згідно з договором.

Відповідна вимога відповідача мотивована тим, що ним сплачено завищену вартість виконаних відповідачем робіт на суму 68 314,00 грн., що встановлено в Акті ревізії Державної фінансової інспекції в Одеській області від 14.08.2012 року №05-19/419.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому в силу ч. 2 вказаної норми зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вказаної вище норми вбачається, що для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визнають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зникнення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правої підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст. 1212 ЦК України, безпідставно набутим майном є майно набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно вчинятися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правої підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породжених учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, у наслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення в зобов'язальних (договірних) відносинах, отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставного такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених ст. ст. 11, 600, 601, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання - не є безпідставним.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчать матеріали справи, відповідач набув майно за існування договірних правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, як оплату за виконані і прийняті позивачем роботи відповідно до умов договору.

Докази визнання договору № СД/ВКБ -187 з монтажу колючої стрічки від 03.06.2010 року недійсним або його розірвання не надано, а тому слід визнати безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума (завищення вартості виконаних робіт) вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що між сторонами 03.06.2010р. було укладено Договір № СД/ВКБ-187 з монтажу колючої стрічки, предметом якого є платне виконання відповідачем за замовленням позивача робіт з установки колючої стрічки, виконання інших видів робіт, що пов'язані з монтажем колючої стрічки загороди.

При цьому судом також встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплата виконаних за таким договором робіт, а отже, за наявності правової підстави

Апеляційна інстанція відхиляє посилання позивача про те, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що Державна фінансова інспекція під час проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача встановила завищення вартості виконаних робіт згідно з договором на суму 68 314,00 грн.

Так, за умови існування між сторонами договірних правовідносин неналежне виконання відповідачем умов договору може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.

В такому випадку, посилання на висновки перевірки, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.05.2013 року у справі №1570/6135/2012 як на підставу для задоволення позовних вимог є неправомірним. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Таким чином, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

При цьому, згідно зі ст. 15 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкта, що ревізуються. Довідка контрольно-ревізійної служби чи акт перевірки можуть бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами, однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Оскільки між сторонами у справі було укладено договір про оплатне виконання замовлення на встановлення монтажу та установки колючої стрічки загороди, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Виявлені ревізією порушення не впливають на умови договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не ст. 1212 ЦК України, на яку послався позивач як на підставу позовних вимог і яка застосована господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення.

Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набутого майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосуванню до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, в тому числі і щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Оскільки господарський суд помилково застосував до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, рішення господарського суду підлягає скасуванню з неправильним застосуванням норми матеріального права - ст. 1212 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Захист-2004" задовольнити, рішення господарського суду Одеської області від 03.03.2014р. у справі №916/162/14 - скасувати, у задоволенні позову Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний" про стягнення з Приватного підприємства „Захист-2004" 68 314,00 грн. безпідставно отриманих коштів - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний" на користь Приватного підприємства „Захист-2004" 913,50 грн. судового збору за апеляційне провадження.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складено та підписано 16.06.2014 року.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя Л.І. Бойко

Суддя С.В. Таран