Ухвала

від 03.06.2014 по справі 825/690/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/690/14 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Самсоновій М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Основа-ТВ'' до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Основа-ТВ'' звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0005482200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ''Основа-ТВ'' щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за липень 2013 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ ''АРАТАНІЯ''. Результати перевірки оформлені актом від 30.10.2013 № 633/22/24558215.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги п п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ ''Основа-ТВ'' занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за липень 2013 року на загальну суму 139 000,00 грн.

15 листопада 2013 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005482200, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 208 500,00 грн. (за основним платежем - 139 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 69 500,00 грн.

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням - рішенням, ТОВ ''Основа-ТВ'' звернулася до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав на те, що висновки ДПІ у м. Чернігові, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства, фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ''Основа-ТВ'' та ТОВ "АРАТАНІЯ" було укладено договір поставки від 25.07.2013 № 00044, відповідно до якого позивачем було придбано у ТОВ "АРАТАНІЯ" товар - горох 3 класу у кількості 1100 тонн.

Відповідно до пп.1.1 Договору поставки від 25.07.2013 № 00044 Постачальник передає, Покупець приймає у власність і оплачує горох ІІІ класу українського походження врожаю 2013 року, далі ''Товар''.

Так, ТОВ "АРАТАНІЯ" фактично передало у власність ТОВ ''Основа-ТВ'' товар (горох), що підтверджується видатковою накладною від 12.12.2011 № 9 та податковою накладною від 31.07.2013 № 2.

Крім того, на виконання приписів Закону України від ''Про зерно та ринок зерна в Україні'' була оформлена складська квитанція на зерно від 31.07.2013 № 396.

Також з метою забезпечення умов щодо подальшого руху зерна між ТОВ ''Основа-ТВ'' як поклажодавцем та ТОВ "АВЕ" як зерноскладом (зберігачем) був укладений Договір складського зберігання зерна від 25.07.2013 № 6/13, що обумовлено ст.26 Закону України ''Про зерно та ринок зерна в Україні''.

Факти надання послуг зберігання зерна зерновим складом - ТОВ "АВЕ" підтверджуються актами наданих послуг від зернового складу, яке здійснювало зберігання товару та податковими накладними.

Так, оплата за поставлене зерно та надані послуги із зберігання зерна здійснено у безготівковому порядку відповідно до платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, як вірно було встановлено судом першої інстанції, правовідносини за спірними господарськими операціями в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Отже, дійсність господарських операцій за Договором від 25.07.2013 №00044 укладеним з ТОВ "АРАТАНІЯ", підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, складськими квитанціями, оборотною - сальдовими відомостями, банківськими виписками та платіжними дорученнями, що представником відповідача не заперечувалось, а також журналом - ордером і відомістю по рахунку 631, актом приймання - передачі, платіжними дорученнями.

Таким чином, господарські операції з контрагентом ТОВ "АРАТАНІЯ" мали реальний характер, первинні документи складені у відповідності до чинного законодавства, зауваження до складання таких документів ДПІ у м. Чернігові в Акті перевірки від 30.10.2013 № 633/22/24558215 не висловлено.

Дослідивши усі первинні документи, які належить складати у даних видах господарських операцій, становлять зміст договорів відповідно до основного виду діяльності, за встановленого факту дійсного руху активів, дані обставини свідчать про реальність здійснення господарських операцій ТОВ ''Основа-ТВ'' з контрагентом ТОВ "АРАТАНІЯ" в перевіряє мий період.

Так, Позивачем правомірно сформував податковий кредит на підставі оформлених належним чином податкових накладних, виписаних TOB «АРАТАНІЯ» на адресу Позивача, порушення оформлення яких податковим органом не встановлено.

Отже, суд прийшов до висновку, що наданими ТОВ ''Основа-ТВ'' податковому органу належним чином оформленими первинними документами, повністю підтверджується факт проведення фінансово-господарської діяльності, що в свою чергу є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.