Постанова

від 05.06.2014 по справі 813/7190/13а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року Справа № 876/759/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Цяцяк А.Р., відповідача Тістечко Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у адміністративній справі №813/7190/13а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» до Львівської митниці, Головного управління Державного казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «ТМ-Сервіс» звернулося до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900075/2 від 22.08.2013 року, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00395, яка оформлена Львівською митницею, стягненні із Державного бюджету через Головне Управління Державної казначейської служби України у Львівській області надмірно сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» суми мита у розмірі 14 387,70 грн. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 60 428,34 грн., а всього в розмірі 74 816,05 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2013 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900075/2 від 22.08.2013 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00395, яка оформлена Львівською митницею. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294, МФО 825014, 79005, м. Львів, вул. Левицького, 18) надмірно сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, буд. 8, код ЄДРПОУ 31835813) суми мита у розмірі 14 387 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн 70 коп., та податок на додану вартість 60 428 (шістдесят тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 34 коп., а всього в розмірі 74 816 (сімдесят чотири тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 05 коп. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» (81130, Львівська область, Пустомитівський район, с. Сокільники, вул. Львівська бічна, буд. 8, код ЄДРПОУ 31835813) судовий збір в розмірі 748 (сімсот сорок вісім) грн. 16 коп.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем Львівською митницею Міндоходів подана апеляційна скарга, в якій вказують на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповному з'ясуванні обставин у справі. Зазначає, що судом порушено норми ст. ст. 49, 53, 54, 57, 59 Митного кодексу України та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильного визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Вважає, що декларантом не було подано усіх додаткових документів визначених у вимозі митного органу, тому відповідачем правомірно було прийнято оскаржені рішення. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу підтримав з підстав вказаних у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного розгляду справи проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Відповідач Головне управління Державного казначейської служби України у Львівській області, явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча був повідомлений про дату та місце судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. 13 грудня 2012 року між компанією Haiyan Hurras Import&Export Co., Ltd., LTD., China та ТзОВ «ТМ-СЕРВІС» було укладено контракт №H-12A0019 (надалі - Контракт), відповідно до п. 1.1. якого Продавець (компанія Haiyan Hurras Import&Export Co., Ltd., LTD., China) виробляє та продає, а Покупець (ТзОВ «ТМ-СЕРВІС») купує метричну продукцію, надалі - Товар на умовах FOB порт Китаю (відповідно INKOTERMS 2000), згідно додатків, які є невід'ємною частиною даного Контракту.

Пункт 1.2. Контракту вказує, що назва, сума, вартість одиниці кожного Товару, загальна сума Товару і його вартість вказується в додатку.

Відповідно до п. 1.3. Контракту Сторони залишають право, при взаємній згоді, доповнювати або змінювати терміни та умови виконання Контракту.

Згідно п. 2.1. Контракту вартість Товару по даному Контракту встановлюється в доларах США і включає до складу вартість Товару, пакування, витрати по завантаженню Товару до транспортного засобу Покупця, виконанню всіх формальностей по передачі Товару, зокрема отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевезення Товару до України.

Відповідно до п. 2.3. Контракту сума Товару, що може бути поставлена по даному Контракту, складає 300000,00 доларів США, проте у будь-якому випадку визначається вартістю здійснених за даним Контрактом поставок.

Пункт 4.1. Контракту вказує, що Сторони визначили термін постачання Товару по даному Контракту протягом 90 днів з моменту узгодження додатку.

Згідно п. 5.1. Контракту Покупець зобов'язаний заплатити Продавцю аванс, та/або за кожен отриманий вантаж безготівковим банківським переказом в доларах США на вказаний у Договорі рахунок.

Пункт 5.2. Контракту передбачає, що Сторони допускають зміну методу і форми оплати за отриманий Товар.

Відповідно до п. 5.3. Контракту Сторони допускають повернення коштів за непоставлений Товар на р/р Покупця.

13 грудня 2012 року між сторонами було укладено додаток №2 до контракту №H-12A0019 від 13.12.2012 року, відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а покупець купує Товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 22880,00 долари США.

Цим же додатком №2 від 13.12.2012 року Сторони погодили, що Покупець зобов'язується сплатити аванс в розмірі 6500,00 долари США до 28.02.2013 року.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №8 від 22.02.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» було сплачено на користь компанії Haiyan Hurras Import&Export Co., Ltd., LTD., China 6500,00 доларів США в якості передоплати за кріпильні елементи згідно контракту №H-12A0019 від 13.12.2012 року.

Згідно комерційного інвойсу №H-12А0021 від 28.03.2013 року уточнена загальна вартість Товару, що підлягає поставці становить 23478,00 доларів США.

У зв'язку із уточненням обсягу Товару, що підлягав до поставки, Сторонами було укладено Додаток №2.1 від 30.04.2013 року до контракту №H-12A0019 від 13.12.2012 року, відповідно до якого Продавець виробляє і постачає, а покупець купує Товар згідно цін, наведених у додатку, на загальну суму 23478,00 долари США, у відповідності до комерційного інвойсу № H-12А0021 від 28.03.2013 року.

Вказаним додатком №1.1 сторони обумовили, що Покупець зобов'язується доплатити вартість Товару в розмірі 16978,00 доларів США до 10.05.2013 року.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №27 від 07.05.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» було сплачено на користь компанії Haiyan Hurras Import&Export Co., Ltd., LTD., China 16978,00 доларів США в якості оплати за кріпильні елементи згідно контракту №H-12A0019 від 13.12.2012 року.

Транспортування товару відбувалося згідно укладеного з ТзОВ «Глобал Оушен Лінк» 01.08.2012 року договору №398/12 на транспортно-експедиційне обслуговування. За умовами даного договору ТзОВ «Глобал Оушен Лінк» (експедитор) зобов'язується за відповідну плату за рахунок клієнта ТзОВ «ТМ-Сервіс» надати та організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією і забезпеченням перевезення вантажів клієнта у великотоннажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткових послуг, необхідних для доставки товару. До матеріалів справи долучений акт надання послуг №129049 від 18.06.2013 року про те, що виконавцем договору ТзОВ «Глобал Оушен Лінк» були виконані послуги з перевезення морським транспортом, загальна вартість послуг без ПДВ 9 975,26 грн.

На виконання вимог, встановлених ст. 53 МК України, для митного контролю та митного оформлення товарів, що імпортуються на митну територію України 21.08.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №209120000/2013/831026 та документи на вантаж згідно Контракту з №H-12A0019 від 13.12.2012 року.

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації були подані наступні документи: іменний коносамент від 14.04.2013 року №CNSHA036391; платіжне доручення в іноземній валюті №27 від 07.05.2013 року; платіжне доручення в іноземній валюті №5 від 22.02.2013 року; комерційний інвойс №12А0021 від 28.03.2013 року; пакувальний лист від 28.03.2013 року; додаток №2.1. від 30.04.2013 року; контракт №H-12A0019 від 13.12.2012 року; договір №398/12 від 01.08.2012 року на надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів морським, автомобільним, авіаційним та залізничним транспортом; копію митної декларації країни відправника №223130438910218468від 10.04.2013 року; копії податкових накладних про продаж аналогічного товару;витяг про вартість сировини біржових організацій від 16.08.2013 року; довідку на транспортні послуги №5723 від 21.08.2013 року.

Наданих до митного оформлення документів, на думку Львівської митниці, не було достатньо для визначення митної вартості товару у зв'язку із чим митним органом сформовано електронне повідомлення-вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару.

22.08.2013 року позивачем була надана відповідь Львівській митниці, що згідно ст. ст. 53, 57 МК України інформація надана ними у повному обсязі, відсутні причини для не проведення митного оформлення товару за першим основним методом. Прохання провести митне оформлення товару за першим основним методом у найкоротший термін.

22.08.2013 року Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 209000003/2013/900075/2, в якому зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій ст. 53 МК України. Відповідно до п.4.1 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. Під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме специфікація на товар виписана після виставлення інвойсу та відправлення товару. Підпис відправника в сертифікаті про проходження товарів відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті, пакувальному листі. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана: транспортні (перевізні) документи (заявку на перевезення вантажу); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами вартостях МД №400050000/2013/12351 від 06.08.2013 року

Також на основі цього рішення було видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00395.

На підставі рішення Львівської митниці від 22.08.2013 року ТзОВ «ТМ-Сервіс» додатково сплатило мито в розмірі 14 387,70 грн. та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 60 428,34 грн., а всього в розмірі 74 816,05 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, тому відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу № 6.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасуванні рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900075/2 від 22.08.2013 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00395, вважає що такі відповідають нормам матеріального права та обставинам справи, однак вважає передчасними висновки суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення надміру сплачених до бюджету платежів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до гл. 9 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 53 МК України передбачено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім цього, ч. 3 ст.53 цього ж Кодексу передбачено перелік документів, які митний орган може вимагати у декларанта у разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Це, зокрема, транспортні (перевізні) документи, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару.

Подані ТзОВ «ТМ-Сервіс» Львівській митниці документи з метою підтвердження митної вартості товару, що імпортується на митну територію України згідно додатку №2.1 від 30.04.2013 року до контракту №H-12A0019 від 13.12.2012 року в повному обсязі відповідають вимогам, передбаченим ст. 53 МК України та містять документально підтверджені відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та які підтверджують митну вартість товару, визначену декларантом за основним методом - за ціною договору.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900075/2 від 19.08.2013 року відповідач вказав, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МК України.

Крім цього, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900075/2 від 22.08.2013 року зазначено, що декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана: банківські платіжні документи; транспортні (перевізні) документи; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, в підтвердження митної вартості товару, що імпортується на митну територію України згідно контракту №H-12A0019 від 13.12.2012 року та додатку №2.1 від 30.04.2013 року до контракту №H-12A0019 від 13.12.2012 року, ТзОВ «ТМ-Сервіс» було подано усі документи, передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 53 МК України, в тому числі і документи, на відсутність яких наголошує митниця.

Крім цього, в оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900076/2 від 22.08.2013 року зазначено, що під час розгляду документів було виявлено розбіжності, а саме: специфікація на товар виписана після виставлення інвойсу та відправлення товару; підпис відправника в сертифікаті про походження товарів, відрізняється від підпису відправника у фактурі, контракті, пакувальному листі; у митного органу наявна інформація щодо митної вартості імпортованих товарів яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом.

Узгодження між сторонами Контракту специфікації на товар після виставлення інвойсу та відправлення товару, що відбулось у повній відповідності із умовами договору, а зокрема пунктом 1.3. Контракту, не може згідно норм ст. ст. 54, 55 МК України бути підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, оскільки вказані обставини не впливають на розрахунок митної вартості товару, не свідчать про відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також не свідчать про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, що свідчить про безпідставність та незаконність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Частина 2 ст. 58 МК України вказує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 №598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім цього, зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

В оскаржуваному рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900075/2 від 22.08.2013 року відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або побідних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, також відсутня докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні, лише зазначено, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях МД №11010000/2013/12351 від 06.08.2013 року.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів складене Львівською митницею Державної митної служби України з порушенням наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 №598.

В обґрунтування правомірності оскаржуваного рішення відповідач посилається на результати порівнянь рівня заявленої митної вартості товарів та наявність різниці між задекларованою митною вартістю товарів, які ввозив позивач та рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак такі судом до уваги не беруться з урахуванням норм ч. 6 ст. 54 МК України, яка визначає виключний перелік підстав, коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідач вказує, що проводив консультації з декларантом щодо застосування другорядного методу визначення митної вартості, оскільки скеровував позивачу в електронному вигляді повідомлення-вимоги, однак право вимоги таких документів передбачено у ч. 3 ст. 53 МК України, і не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 МК України.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за шостим (резервним) методом, відповідач покликається на неможливість застосування попередніх методів.

Позивач, декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, тому відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу №6.

Враховуючи наведене, рішення про коригування митної вартості товарів №209000003/2013/900075/2 від 22.08.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню та відповідно скасуванню підлягає картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209120000/2013/00395.

Що стосується надмірно сплаченої суми мита в розмірі 14 387,70 грн. та ПДВ із ввезених на митну територію України товарів в розмірі 60 428,34 грн., то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову в цій частині, оскільки вказані позовні вимоги заявлені передчасно.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 р. за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Порядок прийняття Висновку про повернення регулюється Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1095/14362. (далі Порядок №611/147). Згідно п.7 наведеного Порядку відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, що не дає можливості стягнути спірні митні платежі.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до п.8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України 2012 року повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

За вимогами ч.1 ст. 301 МК України 2012 р. повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених законодавчих норм встановлений відповідний порядок стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, позивачем не дотриманий Порядок стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для зміни із скасуванням постанови суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача надміру сплачених митних платежів та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині з наведених вище підстав.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції зміні із скасуванням в частині стягнення на користь позивача надміру сплачених митних платежів та про відмову у задоволенні позову в цій частині з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 201, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у адміністративній справі №813/7190/13а змінити із скасуванням в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у Львівській області надмірно сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ-Сервіс» суми мита у розмірі 14387,70 грн. та податок на додану вартість 60428,34 грн., а всього в розмірі 74816,05 грн.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді О.І. Довга

В.С. Затолочний

Повний текст постанови складено 10.06.2014 р.