Рішення

від 13.06.2014 по справі 907/380/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.2014 Справа № 907/380/14

Розглянувши матеріали справи

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шаян", м. Ужгород

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Груп", с. Клочки Мукачівського району

Про стягнення 14224,96 грн.

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін

від позивача - Мушак В.В., предст. за дов. від 17.04.14;

від відповідача - Немйо С.О., предст. за дов. від 14.05.14 №12;

СУТЬ СПОРУ : стягнення 14224,96 грн., в т. ч. 9992,73 грн. боргу за відпущений товар, 2997,81 грн. штрафу, 665,54 грн. пені за прострочення платежу, 153,59 грн. (3%) річних, 415,29 грн. інфляційних

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві. Зазначив, що позовні вимоги підтверджені належними доказами, зокрема, договором поставки № №ВП-90/2012 від 07.06.12, видатковими накладними, розрахунком заборгованості, річних, інфляційних та штрафних санкцій.

Відповідач основний борг за відпущений йому позивачем товар на суму 9992,73 грн. визнав повністю, нараховані позивачем штрафні санкції просить суд зменшити до 1000грн., а суму боргу розстрочити на 3 місяці. Пояснив, що основним видом діяльності товариства є будівництво житлових і не житлових будівель, замовниками даного виду діяльності є суб"єкти господарювання, що належать до державного сектору економіки. Неоплачені ж будівельні матеріали використані ним для виконання зобов»язань за укладеними угодами з органами державної влади для проведення капітальних ремонтів об"єктів державної власності, фінансування яких проводиться за рахунок державного бюджету. В результаті кризових процесів у підприємства виникла дебіторська заборгованість з державного та місцевого бюджету, підтверджена поданими суду актами звірок, в результаті чого і виник борг перед постачальником. Звертає увагу на довготривалість і взаємну вигідність господарських відносин між сторонами, оскільки товарооборот за 2012 рік складає 322210,48 грн., за 2013 рік - 127537,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Шаян " та товариством з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Груп" укладено договір № ВП-90/2012, за умовами якого продавець (позивач) зобов"язався поставити та передати у власність покупцю (відповідачу) будівельні, оздоблювальні матеріали, металопрокат та інструмент (товар), а покупець - прийняти і оплатити його.

Діюча та остаточна на момент поставки ціна реалізації товару вказується в накладній та рахунку. Оплата вартості товару здійснюється в безготівковому порядку на поточний рахунок продавця або ж внесенням готівкових коштів у касу продавця. Покупцю надається право на відтермінування оплати вартості поставленого товару на строк 7 календарних днів з дня його відвантаження покупцеві, яким вважається день оформлення видаткової накладної (п. п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору).

На виконання вказаного договору на підставі накладних № МК 3344 від 03.10.13, № МК 3345 від 03.10.13, № МК 3349 від 03.10.13 та № МК 3350 від 03.10.13 позивач поставив відповідачу товар, за який останній не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 9992,73 грн.,

Поставлена в претензіях від 21.01.2014р. та від 18.03.14 №175 вимога про погашення суми боргу відповідачем, хоча й визнана в повному обсязі, останнім не виконана, у зв"язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Окрім вимоги про стягнення в примусовому порядку суми боргу, позивачем нараховано 153,59 грн. (3%) річних, 415,29 грн. втрат від інфляції відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем-відповідачем строку оплати товару, він сплачує за вимогою та на користь продавця штраф у розмірі 30 % від суми боргу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до повної оплати такої заборгованості. З огляду на вказаний пункт позивачем нараховано відповідачу відповідно до поданого ним розрахунку 2997,81грн. штрафу та 665,54 грн. пені.

Заслухавши представників сторін та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ст. 526) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, позивач відповідно до положень укладеного між сторонами договору поставив товар відповідачу на суму 9992,73грн., що підтверджено належними доказами, а саме: договором №ВП-90/2012 від 07.06.2012, видатковими накладними № МК 3344 від 03.10.13, № МК 3345 від 03.10.13, № МК 3349 від 03.10.13 та № МК 3350 від 03.10.13 та розрахунком заборгованості.

Однак відповідач в порушення умов договору, якими визначено порядок розрахунку, за отриману продукцію не розрахувався, внаслідок чого у нього рахується заборгованість на 9992,73 грн.

Таким чином, сума боргу в розмірі 9992,73 грн. позивачем належними та допустимими доказами доведена, відповідачем визнана, а тому підлягає до стягнення на користь позивача, як і нараховані 3% річних, які складають 153,59 грн. та 415,29 грн. втрат від інфляції.

Вимога позивача про стягнення пені за період з 10.10.2013 по 14.04.2014 в розмірі 665,54 грн. підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 6.2 договору у разі несвоєчасної оплати товарів покупець сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до повної оплати такої заборгованості.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем при розрахунку пені враховано період прострочення з 10.10.2013 по 14.04.2014, замість 10.10.2013 по 10.04.2014. Таким чином, розмір пені за вказаний період повинен становити 651,31грн.

Окрім пені, позивачем відповідно до цього ж пункту 6.2 Договору нараховано 2997,81 грн. штрафу.

Відповідач у судовому засіданні заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України до 1000 грн. з виключних підстав, що наведені у відзиві.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи наведені у відзиві доводи, беручи до уваги, що відповідачем вживалися заходи щодо виконання умов договору в частині його оплати, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача 899,34 грн. штрафу та 195,39 грн. пені, тобто 30% належних до сплати сум, на підставі пункту 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відмовивши в задоволенні решти.

З врахуванням викладеного, клопотання про розстрочку виконання судового рішення судом відхилено.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір належить покласти на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 526, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво-Груп " (89644 Закарпатська обл., Мукачівський район, с. Клочки, вул. Садова, 44, код ЄДРПОУ 37940789) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шаян" (88015 Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Перемоги, 145 А, код 32511049) суму 11656,34 грн.(одинадцять тисяч шістсот п"ятдесят шість гривень 34 коп.), в т. ч. 9992,73 грн. боргу за відпущений товар, 899,34 грн. штрафу, грн. 195,39 пені за прострочення платежу, 153,59 грн. (3%) річних, 415,29 грн. інфляційних, а також 1827 грн.(одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.06.2014р.

Суддя Л. С. Журавчак