Ухвала

від 12.06.2014 по справі 826/2642/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2642/14 Головуючий у 1-й інстанції: 826/2642/14 Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Горячевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.14р. у справі №826/2642/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.08.13р. №0003982204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.14р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Айтор груп» були спрямовані на реальне настання правових наслідків з метою отримання позивачем прибутку від реалізації продукції на корись інших суб'єктів господарювання.

У судовому засідання представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Айтор груп» за період з 01.04.13р. по 30.04.13р., за результатами якої складено акт від 20.08.13р. №674/22-04/31307242.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.08.13р. №0003982204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 29 802 грн., в т.ч. основний платіж - 19 868 грн., штрафні (фінансові) санкції - 9 934 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за квітень 2013 року на суму 19 868,22 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що актом ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.06.13р. №1805/2201/38519132 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Айтор груп» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.12р. по 31.03.12р., та з 01.03.13р. по 30.04.13р.» встановлено відсутність товариства за місцезнаходженням, не встановлено факту передачі товарів від контрагентів - продавців на користь контрагентів - покупців.

Будучи допитаним засновник та директор ТОВ «Айтор груп» - ОСОБА_2 поясним, що товариство зареєстрував за разову грошову винагороду у розмірі 200 грн., господарською діяльністю товариства не займався, первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності не підписував, жодних розрахунків не проводив та коштів до статутного фонду не вносив.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи підписані від імені ТОВ «Айтор груп» не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому формування бухгалтерського обліку на підставі таких документів є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємо му періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Айтор груп» щодо придбання товару, зокрема: пускач ПМЕ, автоматичних вимикачів, вимикачів кінцевих ВПК, постів кнопових та ін. Первинні документи від імені ТОВ «Айтор груп» підписані ОСОБА_3

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пунктах 1 та 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіна від 01.11.11р. № 1379 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (чинного у період складання податкової накладної) , усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 1.

Отже, для надання податковій накладній юридичної сили обов'язковим реквізитом є підпис особи, уповноваженої платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та відтиск печатки такого платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, будучи допитаним гр. ОСОБА_2 пояснив, що ТОВ «Айтор груп» зареєстрував за разову грошову винагороду у розмірі 200 грн., господарською діяльністю товариства не займався, первинних бухгалтерських документів та документів податкової звітності не підписував, жодних розрахунків не проводив та коштів до статутного фонду не вносив.

Крім того, судом першої інстанції гр. ОСОБА_3 було допитано у якості свідка у судовому засіданні, де останній підтвердив свою непричетність до здійснення ТОВ «Айтор груп» господарської діяльності.

Судом першої інстанції було надано до огляду всі документи, наявні у матеріалах справи та виписані від імені ОСОБА_3, щодо яких останній заперечив їх підписання та пояснив, що всі підписи від його імені виконані іншою особою, а не ним.

Письмові пояснення осіб є джерелом доказів в розумінні ст.69 КАС України, тобто фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вищевказаних обставин, такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05.03.2012 року, у якій ВСУ зазначено, що сама лише наявність у платника податків податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, якщо особи, від імені яких складено такі документи заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальнее виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлений правочином товар поставлений саме цим контрагентом, у зв'язку з чим колегією суддів не приймаються доводи позивача щодо подальшої реалізації придбаної продукції на користь третіх осіб.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акваторія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.14р. у справі №826/2642/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.04.14р. у справі №826/2642/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Романчук О.М.

Повний текст ухвали складений: 12.06.14р.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М