Постанова

від 03.06.2014 по справі 819/1047/14-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1047/14-a

03 червня 2014 року

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Білоус І.О.

при секретарі судового засідання Габрилецькій С. Є.

за участі:

прокурора Свачій М.І.

представника позивача Мухи Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовною заявою Заступника прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Досконалий Дім» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Тернополя звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства «Досконалий Дім» (надалі - відповідач, ПП «Досконалий Дім») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 14251,90 грн. та пені в сумі 124,12 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор та представник позивача посилаються на те, що згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПП «Досконалий Дім» становила 21 особу, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особу. Проте в порушення зазначених норм Закону України відповідач не працевлаштував необхідну кількість інвалідів у 2013 році. Так, у ПП «Досконалий Дім» не працевлаштував жодного інваліда. Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, яке повинно бути призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04. 2014 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 14251,90 грн. за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 р. Вищевказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений строк сплачена не була, в зв'язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 124,12 грн.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити позовні вимоги з мотивів, викладених в позовній заяві.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце розгляду справи був повідомлений, у розумінні ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а .с. 13). Причин неявки у судове засідання суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило.

Згідно із ч. 4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача, на підставі наявних доказів.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та в запереченнях проти нього, заслухавши пояснення прокурора представника позивача, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідач - приватне підприємство «Досконалий Дім» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 33992786) зареєстроване як юридична особа 28.12.2005 року Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-XII (надалі за текстом - Закон №875-XII).

Згідно з положеннями ст. 18 Закону України № 875-ХІІ - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Приймаючи до уваги те, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону N 875-XII.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ - для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч. 2 ст.19 Закону N 875-XII - зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті - підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Ч. 5 ст. 19 Закону № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів"№42 від 10.02.2007 року - було затверджено звіт форми №10-ПІ.

Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ за 2013 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 21 особу, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України становить 1 особу .

У порушення зазначених норм Закону України відповідач не працевлаштував необхідну кількість інвалідів у 2013 році. Так, у Приватному підприємстві «Досконалий Дім» не працевлаштовано жодного інваліда.

Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, яке повинно бути призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04. 2014 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі 14251,90 грн. за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 р.

Вищевказана сума адміністративно-господарських санкцій відповідачем у встановлений строк сплачена не була, в зв'язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 124,12 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Разом з цим, під час розгляду даної справи, суд прийшов до висновку, що відповідач в 2013 році визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів - не забезпечив, та відповідних дій щодо працевлаштування інвалідів та належного інформування відповідних органів про наявність на підприємстві вакансії для працевлаштування інваліда - не вчинив.

Ч.4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" №803-XII встановлено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З аналізу положень ст. ст. 18, 19 Закону №875-XII та ст. 20 Закону №803-ХІІ вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок № 70), затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

У відповідності до п. 2 вказаного Порядку № 70, окрім обов'язку подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, - на роботодавців покладено обов'язок подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Водночас, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12. 2005 року №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" (який був чинним до вступу в дію Наказу Міністерства соціальної політики "Про затвердження форми звітності № 3-ПН „Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" № 316 від 31.05.2013 року) було затверджено Інструкцію щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців.

При цьому, форма звіту № 3-ПН, затвердженого вказаною Інструкцією, окрім граф про характеристику вакантного місця та основних вимог до претендента на вакансію, містяться також графи 13 - 15, які заповнюються, якщо до претендента на вакантне робоче місце (посаду) висуваються додаткові (особливі) вимоги.

Так, зокрема, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під окремими шифрами. Так, у разі працевлаштування інваліда зазначається потреба в працівнику за такою категорією громадян за шифром -" 11 -інваліди".

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Наведене вище підтверджує те, що нормативу по виділенню та створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлений ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII, відповідач у 2013 році не дотримався, визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів вчасно не створив, та виконання покладеного на нього законом обов'язку щомісячно інформувати центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не забезпечив.

Як встановлено в ході розгляду даної справи, вказані вимоги законодавства ним належним чином та в повному обсязі виконані не були.

При цьому, будь-які докази, які б підтверджували виконання встановленого законом обов'язку по працевлаштуванню інвалідів у 2013 р. у повному обсязі в матеріалах справи відсутні Крім того, у ході розгляду даної справи не надані суду і докази відсутності у ПП «Досконалий Дім» такого обов'язку чи звільнення відповідача від вказаного обов'язку у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Ч. 2 ст. 20 Закону № 875-XII - встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, ч. 4 цієї ж статті визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст.19 цього Закону.

При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Аналогічні положення щодо строку сплати адміністративно-господарських санкцій, визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, закріплені пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у відповідному розмірі - 14251,90 грн.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, а саме, із розрахунку заборгованості, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, за незайняте робоче місце для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу на суму несплаченої заборгованості станом на час подачі даного позову до суду нараховано пеню - в розмірі 124,12 грн.

Станом на дату розгляду справи доказів сплати адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач не подав, що свідчить про несплату вказаних вище сум відповідачем у добровільному порядку.

Позовні вимоги підтверджуються розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році, Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік та іншими матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Досконалий Дім» (46003, м. Тернопіль, вул. За Рудкою, 33/44, код ЄДРПОУ 33992786) на користь Державного бюджету в особі Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 14251 (чотирнадцять тисяч двісті пятдесят одну) грн.90 коп. та пеню у розмірі 124 (сто двадцять чотири) грн.12 коп., одержувач Державний бюджет м. Тернопіль р/р 31211230700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код 379777726, код платежу 50070000.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Білоус І.О.

копія вірна

Суддя Білоус І.О.