Рішення

від 17.06.2014 по справі 909/420/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 р. Справа № 909/420/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С.М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс",

поштова адреса: вул.Радищева,3,оф.Б-402,м.Київ,03680

юридична адреса :вул.Предславинська,буд.34-Б,м.Київ,03150

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТД

вул. Незалежності, буд. 39 кв. 1,м. Івано-Франківськ,76018

про: стягнення заборгованості в сумі 268 286,63грн., з яких: 247 766,46грн. - основний борг, 10 158,61грн. - пеня, 2 344,30грн. - 3%річних, 8 017,26грн. - інфляційні втрати.

Представники сторін:

від позивача: не з"явились;

від відповідача: не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Бебі-Лайф Плюс" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ТОВ "МІТ" ЛТД заборгованість сумі 268 286,63грн., з яких: 247 766,46грн. - основний борг, 10 158,61грн. - пеня, 2 344,30грн. - 3%річних, 8 017,26грн. - інфляційні втрати.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, проте, адресував суду факсограму б/н від 16.06.14р.(вх №9412/14 від 16.06.14р.), в якій, у зв"язку з неможливістю прибути в судове засідання повноважного представника, просить суд, розглянути спір без участі позивача за наявними у матеріалах справи доказами.

Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору №11119 від 23.05.11р., на виконання умов якого, Продавець/позивач передав у власність Покупця/відповідача, на підставі довіреностей №50 від 21.10.13р., №55 від 04.11.13р., №59 від 18.11.13р., по видаткових накладних № БЛ-0001747 від 21.10.13р., №БЛ-0000118 від 04.11.13р., БЛ-0001401 від 18.11.13р., товар (дитяче харчування) на загальну суму 278 368,08грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 247 766,46грн. (25 000,00грн. - відповідачем сплачено та здійснено повернення товару на суму 5 601,62грн.);

- звернення до відповідача з вимогою №7-2014 від 13.01.14р., про погашення заборгованості, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- п. 6.3. Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 10 158,61грн. - пені;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої, позивачу нараховано 2 344,30грн. - 3%річних, 8 017,26грн. - інфляційних втрат;

- норми ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 28.04.14р., 15.05.14р., 02.06.14р. Однак, адресував суду клопотання №05/06 від 12.06.14р. (вх9281/14), в якому просить суд, відкласти розгляд справи в судовому засіданні, у зв"язку з перебуванням юрисконсульта у навчальній відпустці. Крім того, відповідач, просить суд взяти до уваги факт здійснення ним, платіжним дорученням №816 від 11.06.14р., часткової оплати за поставлений позивачем товар в сумі 1 800,00грн., а також повернення позивачу товару на суму 2 115,40грн., згідно накладної № УТ-25 від 10.03.14р., у зв"язку з чим, зобов"язати позивача здійснити перерахунок заявленої до стягнення суми заборгованості, у відповідності до поданих відповідачем доказів.

З"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, про відмову в його задоволенні з огляду на те, подане клопотання необґрунтоване, а вказана підстава для відкладення розгляду справи, а саме - перебування представника відповідача у навчальній відпустці, визнається судом - неповажною, оскільки представництво інтересів сторони у суді не обмежено певним колом осіб. Крім того, приписами ст. 69 Господарського кодексу України встановлено строк не більше 2-х місяців, у який має бути вирішено спір господарським судом. Неприбуття в судові засідання 13.05.14р., 29.05.14р., 17.06.14р. відповідача без документального обґрунтування поважності причин такого неприбуття розцінюється судом, як зловживанням процесуальним правом та затягуванням судового процесу.

У суду відсутні правові підстави і для зобов"язання позивача здійснити перерахунок заявленої до стягнення суми боргу, у зв"язку з тим, що подана відповідачем копія платіжного доручення №816 від 11.06.14р., в підтвердження факту здійснення часткової оплати за поставлений товар в сумі 1 800,00грн., не береться судом до уваги, оскільки у вказаному платіжному дорученні міститься призначення платежу "за дитяче харчування по накладній №1497 від 17.12.13р.", в той час, як підставою позову у даній справі є видаткові накладні № БЛ-0001747 від 21.10.13р., №БЛ-0000118 від 04.11.13р., БЛ-0001401 від 18.11.13р. Не заслуговує на увагу і подана відповідачем накладна на повернення товару №УТ-25 від 10.03.14р. на суму 2 115,40грн., через те, що підписана відповідачем в односторонньому порядку.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд справи без його участі, та те, що відповідач відповідно до законодавства належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню на загальну суму 268 286,58грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс" (Продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТД (Покупець/відповідач) укладено Договір №11119 від 23.05.11р.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов"язується продати Покупцю товар, а Покупець в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором, зобов"язаний прийняти товар та оплатити його згідно п.5.5. Договору, з метою подальшого продажу (дистрибуції) від свого імені третім особам чи через власну торгівельну мережу, відповідно до домовленостей Сторін щодо дії цього Договору та з урахуванням визначеної умовами цього Договору цінової політики (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору, асортимент та загальна кількість товару, що продається згідно цього Договору, визначається у Специфікації, що є невід"ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється за попереднім замовленням Покупця, здійсненого за допомогою поштового, електронного, факсимільного або іншого зв"язку, в якому визначається асортимент та кількість одиниць товару, який підлягає поставці.

Датою прийняття товару Покупцем вважається дата підписання Сторонами відповідної накладної на товар, що поставляється Продавцем (п.3.7.Договору).

Згідно п. 5.5. Договору, оплата Покупцем за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця в повному обсязі у термін, який не перевищує 45 календарних днів або термін вказаний у накладній.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Продавець/позивач передав у власність Покупця/відповідача на підставі довіреностей №50 від 21.10.13р., №55 від 04.11.13р., №59 від 18.11.13р., по видаткових накладних № БЛ-0001747 від 21.10.13р., №БЛ-0000118 від 04.11.13р., БЛ-0001401 від 18.11.13р., товар (дитяче харчування) на загальну суму 278 368,08грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних (а.с.28-29, 32, 35-36), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару Продавцем Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проте, відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 247 766,46грн. (25 000,00грн. - відповідачем сплачено та здійснено повернення товару на суму 5 601,62грн., по видатковій накладній № БЛ-0001747 від 21.10.13р., а.с.87-91, 98).

Позивач звертався до відповідача з вимогою 7-2014 від 13.01.14р., про погашення заборгованості за отриманий товар (а.с. 42). Проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 247 766,46грн.

Станом на 17.06.14р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договір №11119 від 23.05.11р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 247 766,46грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобо"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"яаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.3. Договору, встановлено, що у разі порушення Покупцем строків розрахунків, вказаних у п. 5.5. Договору, останній сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи вище зазначені правові норми та п.3.3. Договору, позивачем нараховано відповідачу 10 158,61грн. - пені, 2 344,30грн. - 3% річних, 8 017,26грн. - інфляційних втрат (розрахунок а.с.12-14).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені та 3% річних за період вказаний позивачем у розрахунку. Згідно перерахунку, здійсненого судом за допомогою інформаційно - пошукової системи "Законодавство", пеня підлягає стягненню в сумі 10 158,58грн., 3% річних в сумі 2 344,28грн., оскільки, розбіжність в сумі нарахованої пені та 3% річних, виникла внаслідок методологічної помилки позивача при здійсненні розрахунку. Що стосується інфляційних втрат, то судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню сума, яка перевищує заявлену до стягнення позивачем суму інфляційних втрат, а відтак, задоволенню підлягають інфляційні втрати в розмірі 8 017,26грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував, а зі змісту адресованого суду клопотання №05/06 від 12.06.14р., фактично вбачається визнання відповідачем боргу за поставлений позивачем товар.

Таким чином, на основі вище вказаного, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 247 766,46грн. - основного боргу, 10 158,58грн. - пені, 2 344,28грн. - 3% річних, 8 017,26грн. - інфляційних втрат та наявність підстав для задоволення позову в цій частині. В частині стягнення з відповідача 0,03грн. - пені, 0,02грн. - 3% річних відмовити.

Судовий збір, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача (із врахуванням розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВ "Бебі-Лайф Плюс" до відповідача ТОВ "МІТ" ЛТД, в частині стягнення 247 766,46грн. - основного боргу, 10 158,58грн. - пені, 2 344,28грн. - 3% річних, 8 017,26грн.- інфляційних втрат - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІТ" ЛТД, вул. Незалежності, буд. 39 кв. 1, м. Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 22192081) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс", вул.Предславинська,буд.34-Б, м.Київ, 03150 (ідентифікаційний код 37569643) - 247 766,46грн. (двісті сорок сім тисяч сімсот шістдесят шість грн. 46 коп.) - заборгованості, 10 158,58грн. (десять тисяч сто п"ятдесят вісім грн. 58коп.)- пені, 2 344,28грн. (дві тисячі триста сорок чотири грн. 28коп.)- 3% річних, 8 017,26грн. (вісім тисяч сімнадцять грн. 26коп.) - інфляційних втрат, 5 365,73грн. (п"ять тисяч триста шістдесят п"ять грн. 73коп.) - судового збору.

Видати наказ.

В позові ТОВ "Бебі-Лайф Плюс" до відповідача ТОВ "МІТ" ЛТД, в частині стягнення 0,03грн. - пені, 0,02грн. - 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складено 18.06.14р.

Суддя С.Кобецька