Рішення

від 18.06.2014 по справі 927/744/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?17? червня 2014 року справа № 927/744/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісагро - Київ», вул. Каменярів, буд. 21, м. Київ, 03138 Відповідач : Фермерське господарство «Агро & Продукт», с. Нові Млини, Щорський район, Чернігівська область, 15241 Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 27282,38 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача : Хоменко О.О. довіреність № б/н від 12.02.2014 року представник

від відповідача : не з'явився

Суть спору:

В судовому засіданні 17.06.2014 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісагро - Київ» подано позов до Фермерського господарства «Агро & Продукт» про стягнення заборгованості в сумі 27282,38 грн., з якої 18603,97 грн. сума основної заборгованості, 1480,60 грн. штрафу, 1879,73 грн. пені за період з 26.10.2013 р. по 19.05.2014 р. включно, 5318,08 грн. річних за той же період. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № КИ-ЧН-13-070513/ззр-Пр від 07.05.2013 р. на умовах розстрочення платежу та додатків до нього.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив, у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив.

Ухвала суду про порушення провадження по справі від 22.05.2014 року та про відкладення розгляду справи від 04.06.2014 року направлені відповідачу за адресою його державної реєстрації (а.с. 22-24), а саме: 15241, Чернігівська область, Щорський район, с. Нові Млини, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду як неодержані з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (із змінами та доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що ухвала суду від 22.05.2014 р., 04.06.2014 р. були направлені відповідачу на його юридичну адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає, що не перебування відповідача за вказаною адресою чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, не направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Зважаючи на те, що згідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання, неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 07.05.2013р. укладено договір поставки № КИ-ЧН-13-070513/ззр-Пр на умовах розстрочення платежу, відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язувався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві (відповідачу) продукцію для сільгоспвиробництва (надалі товар), а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти та сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 договору).

Поставка товару, відповідно до п. 1.2. договору, може здійснюватися окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору.

Згідно п.п. 1.3., 1.4. договору загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до договору, які є невід'ємною його частиною. Зобов'язання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках цього договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2013 р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.

В розділі 2 договору поставки № КИ-ЧН-13-070513/ззр-Пр на умовах розстрочення платежу від 07.05.2013 р. сторони узгодили строки та порядок поставки товару та домовились, що поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INKOTERMS-2010, конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до договору. При цьому фактичним вантажоотримувачем товару може бути як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення. Поставка товару здійснюється за умови наявності у покупця належним чином оформленого доручення (довіреності) на певний товар, передбачений додатковою угодою (специфікацією) до договору (п. 2.3. договору). Строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в додатковій угоді (специфікації) (п. 2.4. договору).

Пунктом 3.3. договору сторони визначили, що загальна кількість товару, що поставляється покупцю за цим договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, визначається на підставі фактичного обсягу поставленого товару.

Датою поставки товару, відповідно до п. 3.4. договору, вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар був переданий покупцю.

У відповідності до п.п. 3.5, 3.7 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати ціни товару. Покупець має право користуватись товаром за цільовим призначенням до переходу до нього права власності за умови подальшої повної оплати ціни товару згідно з умовами даного договору та додаткових угод (специфікацій) до нього. З моменту поставки товару покупець несе всі ризики випадкового знищення, пошкодження або іншої втрати товару.

Згідно п. 4.1. договору, вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є його невід'ємною частиною. Загальна сума договору, відповідно до п. 4.5. договору, складається із суми всіх специфікацій, скоригована за вимогами п. 4.3. договору.

Приймання товару за кількістю здійснюється на складі покупця у відповідності із Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю" від 15.06.1965 р. Приймання товару за якістю здійснюється у відповідності із Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю" від 25.04.1966 р. Приймання товару по кількості, якості й асортименту здійснюється під час передачі товару покупцю з наданням усіх необхідних документів. Свідченням приймання товару є підпис співробітника покупця на видаткових накладних, які мають містити посилання на цей договір та довіреності на отримання товару (п.п. 6.1-6.3 договору).

07.05.2013 р. між сторонами була укладена додаткова угода (специфікація) № 1 до договору, в якій сторони визначили найменування (асортимент) товару, кількість, ціну товару (без ПДВ), строк оплати, строк поставки, умови поставки, якість товару, упаковку та маркування товару. Так, сторони передбачили, що поставці підлягає наступний товар: Райфл 25, в.г., у кількості 4 л, ціна за одиницю без ПДВ, в дол. (євро) - 578,70, ціна за одиницю без ПДВ в грн. - 4716,41, загальна сума - 18865,64 грн. (без ПДВ), Діален Супер 464 SL, в.р.к. у кількості 60 кг, ціна за одиницю без ПДВ в дол. (євро) - 11,88, ціна за одиницю без ПДВ в грн.- 96,85, загальна сума - 5811,00 грн. (без ПДВ). Строк оплати: 100% до 25.10.2013. (а.с. 15).

У відповідності до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Статтею 533 вказаного Кодексу визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день продажу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Таким чином, визначення сторонами ціни товару в гривні та в грошовому еквіваленті в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства.

Зі змісту договору поставки № КИ-ЧН-13-070513/ззр-Пр на умовах розстрочення платежу від 07.05.2013р. вбачається, що за юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору поставки № КИ-ЧН-13-070513/ззр-Пр на умовах розстрочення платежу від 07.05.2013р., позивачем було поставлено відповідачу товар, згідно видаткової накладної № 517 від 22.05.2013 року на суму 29611,97 грн. (а.с. 16).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю на отримання від позивача цінностей: № 2 від 22.05.2013 р. (а.с. 17).

Як визначено п. 5.2.2. договору, покупець зобов'язаний своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях).

Відповідно до п. 4.1. договору, вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Так, додатковою угодою (специфікацією) № 1 від 07.05.2013 р., сторони визначили наступний строк оплати: 100% до 25.10.2013р.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 4.4.3 договору у випадку, якщо відповідач не вказав чітко призначення платежу, позивач має право на свій розсуд зараховувати відповідні кошти за певну партію товару.

Відповідач порушив умови договору - за вартість поставленого товару розрахувався частково на суму 11008,00 грн., з порушенням встановлених строків оплати визначених додатковою угодою (специфікацією).

З наданої позивачем довідки та доданих документів вбачається, що між сторонами мали місце договірні правовідносини на підставі договору № КИ-ЧН-14-070513/н-Пр та договору № КИ-ЧН-13-070513/ззр-Пр (спірний договір). Згідно договору № КИ-ЧН-14-070513/н-Пр позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 140180,00 грн. Платіж від 03.02.2014 року на суму 150000,00 грн., в частині 140180,00 грн. зарахований в погашення боргу відповідача за договором № КИ-ЧН-14-070513/н-Пр, решта в сумі 9820,00 грн. зараховано в погашення боргу за спірним договором. Платіж від 12.03.2014 року в сумі 1188,00 грн. внесений відповідачем зарахований в погашення заборгованості за спірним договором (а.с. 33-35, 37-40).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати отриманого товару. Заборгованість відповідача за договором поставки № КИ-ЧН-13-070513/ззр-Пр від 07.05.2013р. на умовах розстрочення платежу на момент подання позову до суду складала 18603,97 грн.

Відповідач не надав доказів погашення 18603,97 грн. суми основного боргу.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частини стягнення 18603,97 грн. суми основного боргу підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктами 8.5.1 та 8.6 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 5% та пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

Відповідно до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Отже, правомірним є нарахування позивачем пені та штрафу згідно умов договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р. сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з прострочення сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Згідно п. 8.5.2 договору за порушення грошового зобов'язання по оплаті ціни товару на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідач сплачує на користь позивача 39% річних від суми боргу.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 5318,08 грн. річних за період з 26.10.2013 р. по 19.05.2014 р. включно, 1879,73 грн. пені за той же період та 1480,60 грн. штрафу.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача (а.с.8), приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд, з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5318,08 грн. річних, 1480,60 грн. штрафу та 1879,73 пені грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75 , ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства «Агро & Продукт» (15241, Чернігівська область, Щорський район, с. Нові Млини, код ЄДРПОУ 37284116, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро - Київ" (03138, м. Київ, вул. Каменярів, буд. 21, код ЄДРПОУ 36555493, р/р 26008179049 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) - 18603,97 грн. основного боргу, 1480,60 грн. штрафу, 1879,73 грн. пені, 5318,08 грн. річних, 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18.06.2014.

Суддя І.Г.Мурашко