Постанова

від 13.05.2014 по справі 804/11718/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2014 рокусправа № 804/11718/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2013 року фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач), з урахуванням уточнень, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року №0009291702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 90 934,65 грн. (72 747,72грн. - основний платіж, 18 186,93 грн. - штрафні санкції), №0009301702 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 105 378,00 грн. (84 302,40 грн. - основний платіж, 21 075,60 грн. - штрафні санкції) та стягнення судового збору.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р..

За результатами перевірки складено акт №1361/172.1992609360 від 13.05.2013 року (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.22-123).

Згідно висновків вказаного акту перевірки №1361/172.1992609360 від 13.05.2013 року перевіркою встановлено наступні порушення: недодержання вимог ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону; відсутність бази та об'єктів оподаткування податком на доходи фізичних осіб та податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) по взаємовідносинам з: 1) ПП "Молін" (код ЄДРПОУ 24911858) за квітень 2011р. (по податку на доходи фізичних осіб з урахуванням акту перевірки НОДПІ Дніпропетровської обл. ДПС № 1804/172.1992609360 від 29.10.2012); 2) ТОВ "Промметалресурс" (код ЄДРПОУ 32407444) в січні 2012р.; 3) ТОВ "Атава" (код ЄДРПОУ 37997856) за квітень 2012р. (по податку на доходи фізичних осіб з урахуванням акту перевірки НОДПІ Дніпропетровської обл. ДПС № 1804/172.1992609360 від 29.10.2012); 4) ПП "Детальсервіс"(код ЄДРПОУ 37997840) в травні 2012р. (по податку на доходи фізичних осіб з урахуванням актів перевірки НОДПІ Дніпропетровської обл. ДПС № 1804/172.1992609360 від 29.10.2012;№ 2765/172.1992609360 від 18.12.2012р.), червні 2012р. 5) ТОВ "Укрторг плюс" (код ЄДРПОУ 33754616) в травні 2012р. в червні 2012р.; 6) ТОВ "Ангстрем Континеталь" (код ЄДРПОУ 33906299) в липні 2012р., серпні 2012р., вересні 2012р.; 7) ТОВ "ПГ Фапром" (код ЄДРПОУ 38113374) в жовтні 2012р., які підпадають під визначення ст.138, ст.185 ПК України; порушення п. 177.1 ст.177, п. 177.2 ст.177, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, в результаті чого підлягає донарахуванню податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 84302,40грн. в тому числі: за 2011р. в сумі 11301,0грн.; за 2012р. в сумі 73001,40грн.; порушення п. 198.1 ст.198, п. 198.2 ст.198, п. 198.3 п. 198.4 п. 198.6 ст.198, ст.198 Податкового кодексу України підприємцем завищено та зменшено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 92079,24 грн., в т.ч.: завищено на загальну суму 76922,57грн., в т.ч.: за травень 2012р.- 501,49 грн., за червень 2012р.- 12464,97 грн., за липень 2012р. - 16666,67 грн., з серпень 2012р.- 28216,67 грн., за вересень 2012р.- 19000.00 грн., за листопад 2012р. в сумі 72,77 грн ; зменшено податковий кредит з ПДВ на загальну суму ПДВ 15156,67 грн. в т.ч.:за січень 2012р. - 950.00 грн.. за червень 2012р. - 9086,67 грн., за жовтень 5120,00 грн.; порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України позивачем завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 21887,86 грн. в т.ч за січень 2012р.-1458,34 грн., за червень 2012р. - 12131,93 грн., за липень 2012р.-1129,59 за жовтень 2012р.- 7168,00 грн.; перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено : - порушення п. 198.1 ст.198, п. 198.2 ст.198, п. 198.3 п. 198.4 п. 198.6 ст.198, ст.198 ПК України позивачем за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. встановлено його заниження на загальну суму 72747,72 грн.; п.44.1 ст.44, п. 85.2 ст.85, п. 177.10 ст.177 ПК України, ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (виписок банку, надано неповністю заповнену книгу обліку доходів та витрат (загальна система) за перевіряємий період здійсненні податкового контролю.

На підставі Акту перевірки відповідачам винесено податкові повідомлення-рішення №0004461702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 109 121,58 грн. (за основним платежем - 72 747,72 грн., штрафні санкції - 36373, 86 грн.) та №0004471702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 105 888 грн. (за основним платежем - 84 302,40 грн., штрафні санкції - 21585,60 грн.).

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Рішенням №1914/10/04-36-10-04-09 від 20.08.2013р. Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області від 31.05.2013 №0004461702 в частині застосування штрафної санкції з податку на додану вартість у сумі 18 186,93 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області від 31.05.2013 №0004471702 в частині збільшення штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.; збільшено суму штрафної санкції у сумі 510,00 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України, а в іншій частині скаргу платника - залишено без задоволення (т.1 а.с.127-132).

На підставі рішення №1914/10/04-36-10-04-09 від 20.08.2013р. 14 жовтня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення: №0009291702 (т.2 а.с.84), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 90934,65грн. (за основним платежем - 72747,72грн., штрафні санкції - 18186,93грн.); №0009301702 (т.2 а.с.83), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 105378грн. (за основним платежем - 84302,40грн., штрафні санкції - 21075,60грн.).

Позивачем у підтвердження реальності укладання та виконання догорів з контрагентами додано до матеріалів справи наступні документи:

копії договорів поставки № 05/04/12 від 05.04.2012р., №02/07-12 від 02.07.2012р., № 0104/12 від 01.04.2012р., № 2012/18-02 від 18.05.2012р.;

копія договору № 0301 від 03.03.2011р.;

копія договору купівлі продажу №26А-03/2 від 26.03.2012р.;

копії рахунків на сплату № 1001-1 від 10.01.2012р., №265 від 02.10.2012р.;

копії рахунків на сплату №113 від 31.05.2012р., №113/1 від 31.05.2012р.;

копії рахунків-фактури № 10 від 05.04.2012р., № 0002 від 15.05.2012р., № 0007 від 18.05.2012р., № 0020 від 20.06.2012р., № 0027 від 27.06.2012р., №0429 від 04.04.2011р., № 204 від 02.10.2012р.;

копії видаткових накладних № 2865 від 02.07.2012р.; № 2866 від 09.07.2012р., № 2867 від 11.07.2012р., № 2868 від 25.07.2012р., № 3780 від 07.08.2012р., № 3781 від 15.08.2012р., № 3782 від 17.08.2012р., № 3783 від 21.08.2012р., № 3784 від 27.08.2012р., № 3785 від 28.08.2012р., № 4563 від 07.09.2012р., № 4564 від 11.09.2012р., № 4565 від 18.09.2012р., № 4566 від 20.09.2012р., № 281 від 20.09.2012р., № 2 від 15.05.2012р., № 7 від 18.05.2012р., № 2006 від 20.06.2012р., № 2706 від 27.06.2012р., № 16 від 04.04.2011р., № 10 від 05.04.2012р., № 1101 від 11.01.2012р., №2 від 19.01.2012р., № РН-00096 від 06.07.2012р., № РН-00097 від 06.07.2012р., №131 від 06.07.2012р., №132 від 06.07.2012р., №204 від 08.10.2012р., №255 від 09.10.2012р.;

копії податкових накладних № 296 від 02.07.2012р., № 297 від 09.07.2012р., № 298 від 11.07.2012р., № 299 від 25.07.2012р., № 366 від 07.08.2012р., № 367 від 15.08.2012р., № 368 від 17.08.2012р., № 369 від 21.08.2012р., № 370 від 27.08.2012р., № 371 від 28.08.2012р., № 278 від 07.09.2012р., № 279 від 11.09.2012р., № 280 від 18.09.2012р., № 180 від 15.05.2012р., № 221 від 18.05.2012р., № 228 від 20.06.2012р., № 32 від 05.04.2012р., № 300 від 27.06.2012р., № 16 від 04.04.2011р., №30 від 06.04.2011р., № 74 від 14.04.2011р., № 103 від 20.04.2011р., №12 від 11.01.2012р., №5 від 04.01.2012р., №62 від 12.06.2012р., №76 від 05.07.2012р., №78 від 06.07.2012р., №79 від 06.07.2012р., №131 від 06.06.2012р., № 132 від 06.06.2012р., № 204 від 05.10.2012р., № 251 від 04.10.2012р., №267 від 09.10.2012р.;

копії акту здачі-прийняття наданих послуг № 30 від 06.04.2011р., № 74 від 14.04.2011р., № 103 від 20.04.2011р.;

копії виписки з особового рахунку за 08.05.2012р.; 28.05.2012р., 27.06.2012р., 01.08.2012р., 29.08.2012р., 31.08.2012р., 27.09.2012р., 06.04.2011р., 14.04.2011р., 29.04.2011р., 11.01.2012р., 04.01.2012р., 06.06.2012р., 12.06.2012р., 05.07.2012р., 04.10.2012р., 05.10.2012р., 17.10.2012р.;

копії товарно-транспортних накладних № 2012/13-02 від 05.04.2012р., № 2012/15-02 від 15.05.2012р., № 2006/20-06 від 20.06.2012р., № 2706/27-06 від 27.06.2012р., 19.01.2012р., 06.07.2012р., 09.10.2012р. № Р255..

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ч.44.1. ст..44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.

Посилання податкового органу на факт відсутності постачальників за їх місцезнаходженням, свідчить лише про порушення даною юридичною особою законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб. Факт відсутності контрагента за місцезнаходженням на дату проведення перевірки не може слугувати підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна думка викладена в Ухвалах ВАСУ від 16.05.2012 р. по справі №К-9991 /6724/12, від 17.07.2012 р. №К/9991/1812/12 та від 17.01.2012 р. №К-15283/09.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову. У ст. 202 КАС України наведені підстави для скасування постанови.

Колегія судів ухвалює нову постанову, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріально права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року №0009291702, №0009301702.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту винесення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту постанови.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук