Рішення

від 17.06.2014 по справі 914/1719/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 р. Справа № 914/1719/14

За позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів», м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Самбірський ДЕМЗ», м. Самбір

про стягнення 502 459, 20 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі Н.Кривці

Представники:

Від позивача: Гринишин Б.М.-дир.

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів», м. Львів до Публічного акціонерного товариства «Самбірський ДЕМЗ», м. Самбір про стягнення 502 459, 20 грн.

Ухвалою господарського суду від 19.05.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.06.2014 р.

Для об"єктивного та всестороннього вирішення спору, розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 17.06.2014р. представник позивача з"явився, подав заяву про відмову від нарахованої пені в розмірі 26201,37 грн. Решта позовних вимог підтримав, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог ухвал суду від 19.05.2014р., 02.06.2014р., відповідач не виконав, відзиву на позов не подав, відтак, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі відповідача або його представника та за відсутності його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

01.05.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів» (позивач, за договором - постачальник) та (відповідач, за договором - покупець) укладено договір поставки №0000182/13.

Відповідно до умов укладеного договору, постачальник відпускає покупцю товар (металопрокат) згідно видаткових накладних, з умовою проплати протягом 20 банківських днів з моменту здійснення поставки.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивачем протягом серпня-жовтня 2013р. відпущено відповідачу товар на загальну суму 374451,35 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару (в матеріалах справи).

Однак, відповідачем в порушення умов договору оплату за отриманий товар здійснено частково, в сумі 5327,38 грн., внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 369123,99 грн. Дана сума підтверджена актом звірки розрахунків, підписаним сторонами ( в матеріалах справи).

У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно п.5.4 укладеного договору, у випадку порушення покупцем строків перерахування платежів на термін більше 30-ти календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми. На підставі наведеного пункту, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф , що згідно поданого розрахунку становить 73824,79 грн. та підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого розрахунку, позивачем нараховано відповідачу 3% річних на суму 6046,52 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 27262,53 грн.

Враховуючи заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені, суд дійшов висновку провадження у справі в цій частині припинити на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218 ГК України, ст.ст. 4 3 , 22, 32, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84,85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства «Самбірський ДЕМЗ», м. Самбір, вул. Децика,16 (код ЄДРПОУ 00860271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Метал Холдинг Львів», м. Львів, вул. Навроцького, 1а (код ЄДРПОУ 33286209) - 369123,99 грн. - основного боргу, 6046,52 грн. - 3% річних, 27262,53 грн. інфляційних нарахувань, 73824,79 грн. штрафу, 9546,73 грн. судового збору.

3.В частині стягнення пені- провадження припинити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 18.06.2014р.

Суддя Мороз Н.В.