Ухвала

від 22.05.2014 по справі 804/175/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2014 рокусправа № 804/175/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі №804/175/14 за позовом приватного підприємства фірми «Промторгопт» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Приватне підприємство фірма «Промторгопт» звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №000058225 від 04.12.2013 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 173469, 00грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нереальності укладених правочинів з ТОВ «Боско Лідер Груп» та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та сформовано податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року позов задоволено. Постанова суду мотивована безпідставністю висновків ДПІ щодо не надання позивачем до перевірки первинних документів, які б свідчили фактичну поставку товарів. Крім цього, суд вказав на те, що посилання ДПІ на акт про неможливість проведення зустрічної звірки постачальника позивача, не можуть бути підставою для збільшення грошового зобов'язання саме позивачу, оскільки цей акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки і не містить аналізу господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Боско Лідер Груп».

Не погодившись з постановою суду, відповідач Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП фірми «Промторгопт» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податку на додану вартість при проведені господарських операцій з ТОВ «Боско Лідер Груп» за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року, за результатом якої складено акт від

20.11.2013 року № 76-22.5-30938684.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення підприємством вимог п.198.1 п.198.2 п. 198.3ст.198; п.185.1 ст.185 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 138774, 99 грн.

Такі висновки ДПІ, з огляду на акт перевірки, обґрунтовані наступним.

Проведеною перевіркою встановлено господарські взаємовідносини ПП фірми «Промторгопт» (Покупець) та ТОВ «Боско Лідер Груп» (Продавець) з приводу виконання договору поставки від 02.05.2013р. №02/05. За умовами договору Продавець зобов'язався поставити Покупцю побутову арматуру в асортименті.

Вказані господарські взаємовідносини ДПІ вважає нереальними, оскільки до перевірки ПП фірми «Промторгопт» не надано товарно-транспортних накладних, наказу про призначення матеріально-відповідальних осіб, які повинні здійснювати прийом-передачу ТМЦ, не надано карток складського обліку отриманої продукції та документів, підтверджуючих оприбуткування на склад зазначених ТМЦ.

Крім цього, на стор.9 Акту ДПІ вказує на те, що в ході перевірки встановлено неможливість здійснення ПП фірми «Промторгопт» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Також, під час перевірки, ДПІ використано акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Боско Лідер Груп» від 08.08.2013р. №725/26-55-22-07/38488733, який надійшов від ДПІ у Печерському районі м.Києва та яким встановлена відсутність підприємства за місцезнаходженням, встановлена відсутність складських приміщень та власного транспорту.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов'язувала порушення позивача вимог цивільного та податкового законодавства, Акт перевірки №76/22.5-30938684 від 20.11.2013 року не містить.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.12.2013p. №000058225, яким ПП фірмі «Промторгопт» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138755 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 34694грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару).

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нереальності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Боско Лідер Груп».

Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Боско Лідер Груп» з приводу поставки товарів/послуг.

Так, ПП фірма «Промторгопт» 02.05.2013 року укладено договір поставки від №02/05 з ТОВ "Боско Лідер Груп", в якому покупець (ПП фірма "Промторгопт") придбає товари народного вжитку, далі за текстом товар. Найменування товару, ціна, кількість зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна сума договору - 1 000 000 грн. згідно накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Форма оплати: безготівковий розрахунок, у випадку неможливості перерахунку грошових коштів приймається будь-яка форма розрахунків, яка не суперечить діючому законодавству України (за згодою обох сторін). Поставка товару здійснюється на умовах: СРТ - м.Павлоград (склад покупця).

До перевірки позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, що підтверджується актом перевірки. При цьому, будь-яких зауважень до їх складення перевіряючими особами висловлено не було.

Вказуючи на безпідставність висновків ДПІ щодо ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, ненадання карток складського обліку отриманої продукції та документів, підтверджуючих оприбуткування на склад зазначених ТМЦ, суд першої інстанції правильно виходив з того, що такі документи ДПІ не були витребувані у підприємства. Так, судом першої інстанції встановлено, що ДПІ направляла позивачу запит про надання документів та письмових пояснень, зокрема, по контрагенту ТОВ «Боско Лідер Груп» за травень 2012 року (а.с.130 звор.). В той же час, перевірка по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Боско Лідер Груп» проводилася за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. Таким чином, ДПІ не було витребувано у позивача документів по взаємовідносинам з ТОВ «Боско Лідер Груп» за період, який перевірявся.

В той же час, позивачем до суду надано товарно-транспортні накладні, які свідчать про факт транспортування товару від ТОВ «Боско Лідер Груп», картки складського обліку, які свідчать про оприбуткування на склад зазначених ТМЦ, відомості про розрахунки з постачальником (рахунок 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»).

Вказані документи визначені судом першої інстанції як належні та допустимі докази, що підтверджують реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем.

Відповідно до розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПС України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень ;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі , що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

З акту перевірки не вбачається того, що посадові особи ДПІ, під час проведення перевірки, вимагали від позивача надати письмові пояснення щодо встановлених порушень (ненадання до перевірки документів), не вбачається того, що позивач відмовився надавати документи, які зазначені в Акті як відсутні, відсутні докази відмови посадових осіб платника надати витребувані документи. Оскільки, відповідачем не надано доказів дотримання вимог зазначено Порядку, в цій частині, то доводи відповідача щодо ненадання позивачем до перевірки зазначених вище документів, судом до уваги не приймаються. Та з цих підстав, колегія суддів вважає обґрунтованим дослідження судом першої інстанції усіх наданих позивачем документів по взаємовідносинам з ТОВ «Боско Лідер Груп».

Таким чином, встановивши обставини справи, які свідчать про факт придбання товару, його транспортування від постачальника до покупця, оприбуткування, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність висновків ДПІ щодо нереальності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Боско Лідер Груп».

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач посилається на ті обставини, які зазначені в акті перевірки. Натомість, вказаним підставам для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, як зазначено вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки ДПІ про те, що в ході перевірки встановлено неможливість здійснення ПП фірми «Промторгопт» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів (стор.9 Акту). Так, в самому Акті перевірки зазначено, що у періоді, який охоплено перевіркою, на підприємстві працювало 5 осіб, підприємство у власній господарській діяльності використовувало орендовані складські приміщення (п.2.7, 2.8 Акту перевірки). Отже, висновки ДПІ суперечать тим обставинам, які викладені в акті перевірки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року у справі №804/175/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 23.05.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк