Рішення

від 16.06.2014 по справі 902/604/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 червня 2014 р. Справа № 902/604/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А. , при секретарі судового засідання Віннік О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" 21050, м.Вінниця, вул.1-го Травня, 2

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство трансформаторних підстанцій" 21050, м.Вінниця, вул.Соколова, 10

про стягнення 2031,35 грн. заборгованості

За участю представників сторін:

позивача : Грачова І.В. - за довіреністю;

відповідача : не з''явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство трансформаторних підстанцій" про стягнення 2031,35 грн. заборгованості за надані автотранспортні послуги.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.05.2014р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/604/14 з призначенням її до розгляду на 16.06.2014 р.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала повністю, просила суд їх задовольнити з підстав, визначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, суд враховує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на слідуючі обставини справи.

Судом встановлено, що 13.04.2012 року, 03.05.2012 року та 15.05.2012 року відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство трансформаторних підстанцій" листами-пропозиціями зверталось з офертами до ПАТ "Вінницяобленерго" (позивач) щодо надання автотранспортних послуг.

ПАТ "Вінницяобленерго" пропозиції прийняло та надало на замовлення відповідача автотранспортні послуги для перевезення обладнання власними транспортними засобами за такими маршрутами:

1). 13 квітня 2012 року: вул. Фрунзе, 1-е. Якушинці, с. Якушинці - Готель "П.Буг", Готель "П.Буг" - с. Якушинці, с. Якушинці - вул. Фрунзе, 1 на суму 837,78 грн. з ПДВ., що підтверджується підписом представника та відбитком печатки відповідача на талоні замовника №10 ААБ №710781 від 13.04.2012 року, подорожньому листі №328139 від 13.04.2012 року, товарно-транспортній накладній серії 12 ААБ №980273 від 13.04.2012 року, податковій накладній №32/31 від 28.04.2012 року, акті виконаних робіт №1 від 28.04.2012 року;

2). 07 травня 2012 року: вул. Фрунзе, 1 (СО "МТЗ та АТ" -> Автоколона ПАТ "Вінницяобленерго", що знаходиться в м. Вінниці по вул. Фрунзе, 1) - Готель "П.Буг", Готель "П.Буг" - вул. Фабріціуса, вул. Фабріціуса - Готель "П.Буг", Готель "П.Буг" - вул. Фабріціуса, вул. Фабріціуса - вул. Фрунзе, 1 на суму 704,82 грн. з ПДВ, що підтверджується підписом представника та відбитком печатки відповідача на талоні замовника №10 ААБ №710845 від 07.05.2012 року, подорожньому листі №328260 від 07.05.2012 року, товарно-транспортній накладній серії 12 ААБ №980049 від 07.05.2012 року, податкової накладної №29/31 від 31.05.2012 року;

3). 16 травня 2012 року: вул. Фрунзе, 1 - Готель "П.Буг", Готель "П. Буг" - с. Якушинці, с. Якушинці - вул. Фрунзе, 1 на суму 488,75 грн. з ПДВ, що підтверджується підписом представника та відбитком печатки відповідача на талоні замовника №10 ААБ №000101 від 16.05.2012 року, подорожньому листі №328401 від 16.05.2012 року, товарно-транспортній накладній серії 12 ААБ №980069 від 16.05.2012 року.

Однак, всупереч домовленостям між сторонами, оплату згідно виставлених рахунків позивача №98 від 28.04.2012 року на суму 837,78 грн. з ПДВ та №127 від 31.05.2012 року на суму 1 193,57 грн. з ПДВ за надані автотранспортні послуги відповідач не здійснив, в результаті чого на за ним утворилась заборгованість у розмірі 2 031,35 грн. (дві тисячі тридцять одна гривня тридцять п'ять копійок) з ПДВ.

11.07.2013 року позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №14-4441 щодо сплати вартості наданих автотранспортних послуг, проте у встановлені строки відповіді останній не надав та оплату не здійснив, що і змусило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до припису ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З врахуванням встановлених обставин між сторонами виникли зобов'язання з договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так як остаточний строк виконання грошового зобов'язання встановлений не був, відповідачу була пред'явлена вимога №14-4441 від 11.07.13 р. з проханням провести розрахунок за надані послуги у встановлений законом термін, що була відправлена відповідачу 11.07.2013 року. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання належним чином, без жодних недоліків та зауважень з боку відповідача.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 2031,35 грн. є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство трансформаторних підстанцій" (21050, м.Вінниця, вул.Соколова, 10, код ЄДРПОУ 35110915) на користь Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (21050, м.Вінниця, вул.1-го Травня, 2, код ЄДРПОУ 00130694) 2 031,35 грн. заборгованості за надані автотранспортні послуги та 1 827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 червня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21050, м.Вінниця, вул.1-го Травня, 2

3 - відповідачу 21050, м.Вінниця, вул.Соколова, 10