Ухвала

від 12.06.2014 по справі 127/24976/13-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/24976/13-ц

Провадження № 4-с/127/99/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І. Е.

за участю: секретаря Пєскова Є. Д.,

представника заявника ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці скаргу ОСОБА_2 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 та начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П., -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 із скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 та начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П.

Скарга мотивована тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2014 року забезпечено позов ОСОБА_2 у цивільній справі № 127/24976/13-ц шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлове вбудоване приміщення в„– 173, загальною площею 168,0 кв.м., розташоване в м. Вінниці по проспекту Космонавтів, 36-А, яке належить ТОВ «Оптіка-Люкс» (місцезнаходження: вул. Пирогова, 106 м. Вінниця, код ЄДРПОУ 30054736) на праві власності, в межах ціни позову - 89 133, 18 гривень. Ухвалою суду від 05.03.2014 року визначено орган виконання даного виконавчого документа - Вишенський відділ ДВС ВМУЮ. 05.03.2014 року ухвалу суду направлено для виконання до Вишенського відділу ДВС ВМУЮ та Державної реєстраційної служби ВМУЮ. Постановою головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 від 13.03.2014 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду від 05.03.2014 року. Листом-розпорядженням начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. та головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 від 18.03.2014 року № 4915/08-31 зазначену вище постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2014 року надіслано для виконання та до відома судді Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І. Е. Одночасно, даним листом-розпорядженням роз'яснено, що суддя має право звернутись до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність із вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2014 року, її бездіяльність щодо обов'язкового виконання судового рішення, бездіяльність начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. у здійснені контролю за діями та рішеннями підпорядкованого державного виконавця, дії державного виконавця та начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ з відмови виконання судового рішення й відмови у відкритті виконавчого провадження та дії (розпорядження) з надання розпорядження судді про виконання постанови державного виконавця - є неправомірними та такими, що грубу порушують конституційні засади здійснення правосуддя та обов'язковості виконання судових рішень, проявляють цинічну зневагу до судової влади і суду (судді), прийнятими/вчиненими із істотними порушенням законності про невідповідності дій/висновків фактичним обставинам та закону, що в цілому порушує права та законні інтереси ОСОБА_2, як сторони у справі цивільного судочинства та стягувача у відповідному виконавчому провадженні. При винесенні постанови державним виконавцем вірно надано оцінку ухвалі суду від 05.03.2014 року про забезпечення позову, зокрема, що дана ухвала суду є виконавчим документом. Із змісту постанови державного виконавця слідує, що ухвала суду від 05.03.2014 року відповідає вимогам закону, встановленим до виконавчого документа, оскільки у постанові наведено необхідні відповідні відомості та реквізити. Проте, свої дії та рішення щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали суду про забезпечення позову та повернення даного виконавчого документа до суду державний виконавець у своїй постанові та рішенні № 4915/08-31, а начальник відділу ДВС у рішенні № 4915/08-31, мотивували тим, що ухвала суду не набула законної сили, а також відсутня заява стягувача. Такі висновки та рішення посадових осіб Вишенського відділу ДВС ВМУЮ є безпідставними та незаконними, що спричинило протиправність їх відповідних дій та бездіяльності.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду заявника із скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 та начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. з вимогами визнати неправомірними: постанову головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 від 13.03.2014 року про відмову у відкритті провадження з примусового виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2014 року про забезпечення позову; бездіяльність головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 щодо обов'язкового прийняття до виконання та негайного виконання виконавчого документа - ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2014 року про забезпечення позову; бездіяльність начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. щодо не здійснення належного контролю за діями та рішеннями підпорядкованого головного державного виконавця ОСОБА_3; дії начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. та головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 з відмови виконання ухвали суду про забезпечення позову й відкриття виконавчого провадження; дії та розпорядження начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. та головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 від 18.03.2014 року № 4915/08-31 з надання розпорядження головуючому судді Вінницького міського суду Вінницької області про виконання суддею постанови державного виконавця від 13.03.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали суду про забезпечення позову. Також, заявник просив суд зобов'язати начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидову В. П. та головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 усунути правопорушення, допущені при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження з виконання ухвали суду від 05.03.2014 року про забезпечення позову та при здійснення начальником відділу ДВС контролю за діями, рішеннями підпорядкованого державного виконавця і постановити окрему ухвалу за результатом розгляду скарги.

Ухвалою суду від 12.06.2014 року вимоги в частині постановлення окремої ухвали за результатом розгляду скарги залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги, аргументуючи їх мотивами, викладеними в скарзі, та просив задовольнити.

В судове засідання особи, дії яких оскаржуються, не з'явились повторно, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Судом було встановлено, що ОСОБА_3 з 28.05.2014 року не працює у Вишенському відділу ДВС ВМУЮ, в зв'язку з чим і на виконання вимог ч. 3 ст. 386 ЦПК України, суд зобов'язав повідомити ДВС про посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушень прав чи свобод заявника. Натомість, в.о. начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Гордієнко А. В. повідомив про перебування начальника Давидової В. П. у відпустці та покладення на нього на цей період (з 10.06.2014 року по 10.07.2014 року) виконання обов'язків начальника, а також просив суд відкласти розгляд скарги.

Тому, за даних обставин, судом враховано, що у розумінні ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - ДВС.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦПК України, якщо зокрема, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Однак, явку представника в судове засідання забезпечено не було. Ухвала суду від 28.05.2014 року, зокрема, в частині надання суду матеріалів виконавчого провадження для огляду та дослідження, виконана не була. Будь-яких письмових пояснень чи заперечень або доказів по даній справі суду не надано.

Враховуючи думку представника заявника, положення ст. 386 ЦПК України, зокрема щодо строків розгляду скарги, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність осіб, дії яких оскаржуються.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

З матеріалів цивільної справи № 127/24976/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Оптіка-Люкс» про стягнення заборгованості недонарахованої та невиплаченої заробітної плати, заборгованості з виплати вихідної матеріальної допомоги при звільненні, компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, трьох процентів річних та моральної шкоди вбачається, що ухвалою суду від 05.03.2014 року було забезпечено цивільний позов ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - нежитлове вбудоване приміщення в„– 173, загальною площею 168,0 кв.м., розташоване в м. Вінниці по проспекту Космонавтів, 36-А, яке належить ТОВ «Оптіка-Люкс» (місцезнаходження: вул. Пирогова, 106 м. Вінниця, код ЄДРПОУ 30054736) на праві власності, в межах ціни позову - 89 133, 18 гривень.

Вище зазначена ухвала суду була направлена на виконання 05.03.2014 року, зокрема до Вишенського відділу ДВС ВМУЮ.

11.03.2014 року ухвала суду від 05.03.2014 року була отримана представником Вишенського відділу ДВС ВМУЮ.

13.03.2014 року головним державним виконавцем Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з примусового виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/24976/13-ц від 05.03.2014 року про накладення арешту, в зв'язку з тим, що ухвала суду не набрала законної сили, а також відсутня заява стягувача.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави для відкриття виконавчого провадження. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, зокрема, в інших випадках передбачених законом.

Тому, відмова у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду від 05.03.2014 року, в зв'язку з відсутністю заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження, є неправомірною.

Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень і її оскарження не зупиняє її виконання, згідно ч. 9 та ч. 10 ст. 153 ЦПК України, про що судом було зазначено в резолютивній частині ухвали суду від 05.03.2014 року.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» негайному виконанню підлягають рішення в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено

законом і про це зазначено у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

У разі відмови у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, в порушення норм чинного законодавства України, головний державний виконавець Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 не здійснила негайне виконання судового рішення і повернула виконавчий документ з посиланням на не набрання ним законної сили.

В порушення ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» головний державний виконавець Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 не винесла постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа, тобто 12.03.2014 року, а також надала дану постанову і виконавчий документ через канцелярію суду лише 19.03.2014 року, а не пізніше наступного дня з дня винесення постанови.

Судом звернуто увагу на те, що забезпечення позову направлено на недопущення утруднення чи неможливість виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов'язковість судових рішень.

Отже, враховуючи вище зазначене, суд прийшов до висновку про неправомірність дій та бездіяльності головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 щодо виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2014 року про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати

постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидова В. П. під час виконання ухвали суду від 05.03.2014 року головним державним виконавцем ОСОБА_3, мала б проконтролювати рішення і дії виконавця та належним чином відреагувати на дії, що суперечать вимогам закону, в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Натомість, 18.03.2014 року начальник Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидова В. П. та головний державний виконавець Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 підписали лист № 4915/08-31 про направлення на адресу суду постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2014 року для виконання та до відома, в якому роз'яснили право судді звернутись до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність із вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто суддя, як вбачається з даного листа, має звернутись сам до себе для приведення виконавчого документа у відповідність із вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»?

В судовому засіданні було встановлено відповідність виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2014 року є неправомірною, такою, що не відповідає вимогам Закону.

Однак, жодних дій, спрямованих на дотримання законності рішень і дій державного виконавця, які б начальник відділу Давидова В. П., якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець ОСОБА_3, не вичинила.

Роз'яснення суду про приведення у відповідність до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчого документа, в даному випадку, є неправомірним. Зокрема, суд не може внести будь-які зміни до судового рішення, а має можливість лише виправити в ньому описку або арифметичні помилки. Зважаючи на те, що ухвала суду від 05.03.2014 року підлягала негайному виконанню і направлена була судом до ДВС для примусового виконання, стає незрозумілим, в чому саме полягає невідповідність виконавчого документа вимогам Закону.

Суд не погоджується з твердженнями заявника, викладеними в скарзі, та його представника, зазначеними в судовому засіданні, що лист № 4915/08-31 від 18.03.2014 року є процесуальним рішенням начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. та головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3, оскільки даний лист не є рішенням, він не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб, за своєю природою він носить інформаційний та необов'язковий характер, а отже не породжує правовідносин. Тому, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні скарги в частині визнання саме як розпорядження начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. та головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 листа від 18.03.2014 року № 4915/08-31 неправомірним. Однак, суд вважає, що направлення даного листа суду із зазначенням «для виконання» та роз'ясненням права судді звернутись до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, про приведення виконавчого документа у відповідність із вимогами ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірною дією. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено обов'язок держаного виконавця роз'яснювати права та обов'язки, однак сторонам виконавчого провадження, а не суду. Законом передбачено право державного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, однак із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення, про роз'яснення змісту виконавчого документа тощо, однак в будь-якому випадку не з листом про виконання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Таким чином, у розумінні цієї норми державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - ДВС.

Отже, враховуючи те, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд прийшов до висновку, що начальник Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидова В. П. та головний державний виконавець Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3, в даному випадку, не діяли у відповідності до Конституції та законів України.

Суд оцінює докази наявні в справі, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно з'ясовує обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд з метою захисту прав та інтересів заявника прийшов до переконання в тому, що скарга ОСОБА_2 на дії та бездіяльність начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. та головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного суд вважає, що головний державний виконавець Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 не здійснила визначених Законом дій, спрямованих на своєчасне примусове виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2014 року, яка була допущена судом до негайного виконання, на підставах, в межах повноважень та у спосіб, як то визначено Законом України «Про виконавче провадження». В свою чергу, начальник Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидова В. П. під час виконання ухвали суду від 05.03.2014 року головним державним виконавцем ОСОБА_3, не проконтролювала рішення і дії виконавця та належним чином не відреагувала на дії, що суперечать вимогам закону, в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на неї законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження її незаконних дій.

Враховуючи вище зазначене суд визнає:

- неправомірною постанову головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 13.03.2014 року з примусового виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/24976/13-ц від 05.03.2014 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно;

- неправомірними дії та бездіяльність головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 щодо виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2014 року про забезпечення позову, а також направлення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2014 року для виконання Вінницьким міським судом Вінницької області.

- неправомірними дії та бездіяльність начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. щодо неналежного контролю за діями та рішеннями підпорядкованого їй головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3, а також направлення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2014 року для виконання Вінницьким міським судом Вінницької області.

Оскільки судом встановлено обґрунтованість скарги ОСОБА_2 і визнано оскаржувані рішення, дії та бездіяльність головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 та начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. неправомірними, суд вважає за необхідне поновити порушені права заявника, шляхом скасування постанови головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 13.03.2014 року з примусового виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/24976/13-ц від 05.03.2014 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а також зобов'язує саме Вишенський відділ ДВС ВМУЮ, враховуючи обставини справи і те, що у розумінні ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - ДВС, усунути порушення шляхом вчинення дій, спрямованих на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/24976/13-ц від 05.03.2014 року, визначених Законом України «Про виконавче провадження». При цьому судом прийнято до уваги позицію Верховного Суду України, висвітлену в п. 7 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року, відповідно до якої у разі визнання неправомірним рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Згідно ч. 1 ст. 389 ЦПК України про виконання даної ухвали Вишенський відділ державної виконавчої служби ВМУЮ має повідомити Вінницький міський суд Вінницької області та заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1, ч. 1 та ч. 3 ст. 6, ч. 1 та ч. 3 ст. 11, ст.ст. 17, 19, ч. 1 та ч. 2 ст. 25, ч. 2 ст. 26, ч. 3 та ч. 4 ст. 30, ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 4, ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст.ст. 11, 14, 57-60, 209, 210, 212, 213, 383-389 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 13.03.2014 року з примусового виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/24976/13-ц від 05.03.2014 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Визнати неправомірними дії та бездіяльність головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 щодо виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.03.2014 року про забезпечення позову, а також направлення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2014 року для виконання Вінницьким міським судом Вінницької області.

Визнати неправомірними дії та бездіяльність начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. щодо неналежного контролю за діями та рішеннями підпорядкованого їй головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3, а також направлення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.03.2014 року для виконання Вінницьким міським судом Вінницької області.

Скасувати постанову головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 13.03.2014 року з примусового виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/24976/13-ц від 05.03.2014 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту.

В задоволенні скарги в частині визнання розпорядження начальника Вишенського відділу ДВС ВМУЮ Давидової В. П. та головного державного виконавця Вишенського відділу ДВС ВМУЮ ОСОБА_3 від 18.03.2014 року № 4915/08-31 неправомірним - відмовити.

Зобов'язати Вишенський відділ ДВС ВМУЮ усунути порушення шляхом вчинення дій, спрямованих на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/24976/13-ц від 05.03.2014 року, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Про виконання даної ухвали Вишенський відділ державної виконавчої служби ВМУЮ повідомити Вінницький міський суд Вінницької області та ОСОБА_2 не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: