Ухвала

від 19.05.2014 по справі 22-ц/796/7203/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

МСП - 03680, м. Київ - 680, площа Солом'янська, 2-а

Справа № 22-ц\796\7203 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк С.В.

Доповідач: Корчевний Г.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Корчевного Г.В.

Суддів Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Лужецькій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою представника ТОВ «Рис Русі» за довіреністю Гаврилькова ОлександраВікторовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Рис Русі», ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди і за зустрічним позовом ТОВ «Рис Русі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, -

УСТАНОВИЛА:

В березні 2013 року представник за довіреністю ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Рис Русі», ОСОБА_3 про відшкодування збитків та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 09.01.2013 між позивачем ОСОБА_2 та відповідачами ТОВ «Рис Русі» і ОСОБА_3, в простій письмовій формі, був укладений трьохсторонній договір про створення «ноу-хау». Відповідно до умов цього договору, позивач ОСОБА_2 в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед відповідачами ТОВ «РИС РУСІ» і ОСОБА_3, однак відповідачі свої зобов'язання за вказаним договором перед позивачем ОСОБА_2 не виконали, чим заподіяли йому збитки та моральну шкоду. В подальшому представник позивача ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про зміну позовних вимог, якою просив суд в рахунок погашення завданих збитків та моральної шкоди визнати право власності позивача ОСОБА_2 на майно та майнові права, які на праві власності належать відповідачу ТОВ «Рис Русі».

Представник відповідача ТОВ «Рис Русі» Гаврильков О.В. звернувся до позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 із зустрічним позовом, в якому просив визнати договір про створення «ноу-хау», укладений 09.01.2013 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачами ТОВ «Рис Русі» і ОСОБА_3 недійсним з підстав помилки щодо обставин, які мають істотне значення, вчинення його внаслідок обману, зловмисної домовленості сторін та фіктивності.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені в повному обсязі, за ОСОБА_2 визнано право власності на майно та майнові права ТОВ «Рис Русі», а саме грошові кошти у розмірі 18376 (вісімнадцять тисяч триста сімдесят шість) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки; автомобіль Toyota Hilux номер кузову: НОМЕР_1 залишковою вартістю 152860 (сто п'ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят) гривень 64 (шістдесят чотири) копійки; автомобіль Mitsubishi Pajero Sport номер кузову: НОМЕР_2 залишковою вартістю 142065 (сто сорок дві тисячі шістдесят п'ять) гривень 55 (п'ятдесят п'ять) копійок; рухоме майно у вигляді лінії по очищенню та сортуванню рису «RIZOMAT 3090», із продуктивністю 8-10 тон, загальною балансовою вартістю 16772408 (шістнадцять мільйонів сімсот сімдесят дві тисячі чотириста вісім) гривень 65 (шістдесят п'ять) копійок у вигляді окремих її елементів; частку в статутному капіталі ТОВ «П'ятиозерний» (ідентифікаційний код 37618590, місцезнаходження: 96024, Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, с. Таврійське, вул. Корчака, буд. 34а), у розмірі 1010000,00 (один мільйон десять тисяч) гривень 00 копійок; частку в статутному капіталі ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Українські рисові системи» (ідентифікаційний код 33124219, місцезнаходження: 75800, Херсонська область, Каланчацький район, селище міського типу Каланчак, вул. Каховська, буд. 72), у розмірі 10115952 (десять мільйонів сто п'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) гривні 00 копійок; частку в статутному капіталі ДП «Рис Таврії» (ідентифікаційний код 37686278, місцезнаходження: 75800, Херсонська область, Каланчацький район, селище міського типу Каланчак, вул. Чорноморська, буд. 15), у розмірі 3000000 (три мільйони) гривень 00 копійок; частку в статутному капіталі ТОВ «Почетне рисо-переробне підприємство» (ідентифікаційний код 37618606, місцезнаходження: 96020, Автономна Республіка Крим, Красноперекопський район, с. Почетне, вул. Елеваторна, буд. 2-б), у розмірі 301698 (триста одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) гривень 00 копійок. Також ухваленим рішенням стягнуто на користь позивача ОСОБА_2 з відповідача ТОВ «Рис Русі» судові витрати у сумі 1887 (тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 80 копійок, з відповідача ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1887 (тисяча вісімсот вісімдесят сім) гривень 80 копійок, а в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Рис Русі» до позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 про визнання договору недійсним відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, представник відповідача ТОВ «Рис Русі» Гаврильков О.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_2 відмовити та задовольнити його позовні вимоги за зустрічним позовом.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки оспорюваний договір із зазначених ним підстав є недійсним, а визнання права власності на належне відповідачу майно та майнові права на підставі невиконаних зобов'язань за недійсним договором є незаконним.

В судове засідання представник відповідача ТОВ «Рис Русі» Гаврильков О.В. подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Таку ж саму заяву подав відповідач ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, 09.01.2013 року між позивачем ОСОБА_2, та відповідачами ТОВ «Рис Русі» і ОСОБА_3 в простій письмовій формі був укладений трьохсторонній договір про створення «ноу-хау».

У відповідності до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 і ст. 628 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином судом першої інстанції з урахуванням предмету, порядку виконання, прав і обов'язків сторін договору, а також інших його істотних умов, правильно встановлено, що договір про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, укладений між позивачем ОСОБА_2 та відповідачами ТОВ «Рис Русі» і ОСОБА_3 є багатостороннім правочином та змішаним договором, який поєднує у собі договір підряду і договір поруки.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання представника відповідача ТОВ «Рис Русі» Гаврилькова О.В., на підставу недійсності договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, визначену ст. 229 ЦК України, як помилку особи, яка вчинила правочин, щодо обставин, які мають істотне значення, в частині необізнаності зобов'язання у разі прострочення відповідача ОСОБА_3, не знаходить свого підтвердження наданими і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, відповідно до п.п. 2.3. і 5.6. договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, відповідач ТОВ «Рис Русі», будучи попередньо обізнаним із умовами цього договору взяв на себе зобов'язання відповідати перед позивачем ОСОБА_2, за належне, своєчасне та повне виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3, в повному обсязі та всім належним йому майном.

Отже, враховуючи, що укладення договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року відбувалося за участі відповідача ТОВ «Рис Русі» в особі його директора Шляхтіна І.О., наявність між позивачем та відповідачами правовідносин, які передували укладенню зазначеного договору, а будь-якими доказами факт помилки ТОВ «Рис Русі» при укладені зазначеного договору не підтверджується, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність вимоги за зустрічним позовом про недійсність зазначеного договору в зв'язку з помилкою особи, яка вчинила правочин.

Разом з тим, посилання відповідача ТОВ «Рис Русі» Гаврилькова О.В. на підставу недійсності договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, визначену ст. 230 ЦК України, як вчинення правочину внаслідок навмисного введення другої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема введення відповідачем ОСОБА_3, в оману відповідача ТОВ «Рис Русі», щодо добросовісності виконання ним своїх зобов'язань за цим договором з метою заволодіння майном відповідача ТОВ «Рис Русі», не знаходить свого підтвердження наданими і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Умовами договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року чітко і детально визначений предмет договору, порядок його виконання, послідовність дій, а також права та обов'язки ТОВ «Рис Русі», ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що свідчить про усвідомлення та розуміння цими особами природи зазначеного договору та інших його істотних умов.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, усі сторони зазначеного договору неодноразово здійснювали дії, направлені на його виконання.

Разом з тим, всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, стороною відповідача ТОВ «Рис Русі» не надано жодних доказів, які б вказували на навмисне введення ТОВ «Рис Русі» в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Отже, враховуючи, що будь-які докази введення сторін договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 в оману щодо обставин, які мають істотне значення, відсутні, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність вимоги за зустрічним позовом про недійсність зазначеного договору в зв'язку з введенням в оману особи, яка вчинила правочин.

Крім цього, посилання відповідача ТОВ «Рис Русі» Гаврилькова О.В., на підставу недійсності договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, визначену ст. 232 ЦК України, як зловмисна домовленість сторін, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_3 і директора ТОВ «Рис Русі» Шляхтина І.О., не знаходить свого підтвердження наданими і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, вчинення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Рис Русі» в особі директора Шляхтина І.О. дій, які передували укладенню між ними договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, а також дій, направлених на виконання цього договору, свідчить про існування реальних правовідносин між цими особами.

Враховуючи відсутність будь-яких доказів наявності зловмисної домовленості сторін договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність вимоги за зустрічним позовом про недійсність зазначеного договору в зв'язку з зловмисною домовленістю сторін.

Разом з тим, посилання відповідача ТОВ «Рис Русі» Гаврилькова О.В., на підставу недійсності договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, визначену ст. 234 ЦК України, як його фіктивність, не знаходить свого підтвердження наданими і дослідженими в судовому засіданні доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, вчинення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Рис Русі» в особі директора Шляхтина І.О. дій, які передували укладенню між ними договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, а також дій, направлених на виконання цього договору, свідчить про існування реальних правовідносин між цими особами, з наміром створення правових наслідків, які обумовлюються зазначеним договором.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких доказів наявності фіктивності договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, а також створення правових наслідків, які ним обумовлюються, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність вимоги за зустрічним позовом про недійсність зазначеного договору в зв'язку з його фіктивністю.

Таким чином, суд першої інстанції на підставі належних і допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні, дійшов до обґрунтованого і правильного висновку про відповідність договору про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 рок вимогам ст. 638 ЦК України та відсутність підстав для визнання його недійсним.

Суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, перед ОСОБА_2 та, відповідно до положень ст.ст. 553, 554 і 614 ЦК України, виникнення у відповідача ТОВ «Рис Русі» зобов'язань перед позивачем ОСОБА_2

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Рис Русі», як майновий поручитель ОСОБА_3, всупереч вимогам ст. 555 ЦК України, не виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_2 за договором про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року.

Отже, з урахуванням відсутності у ТОВ «Рис Русі» грошових коштів для виконання своїх зобов'язань за договором про створення «ноу-хау» від 09.01.2013 року, положень п. 5.10 цього договору, відсутності підстав для визнання цього договору недійсним, наявності не виконаних зобов'язань відповідача ТОВ «Рис Русі», суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про визнання права власності позивача ОСОБА_2 в межах заявлених позовних вимог на майно та майнові права, які належать ТОВ «Рис Русі».

Беручи до уваги всі встановлені судом факти, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість рішення, ухваленого судом першої інстанції у цій справі та відсутності підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315 та 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Рис Русі» Гаврилькова Олександра Вікторовича -відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: