Ухвала

від 02.06.2014 по справі 22-ц/796/7507/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

тел./факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22 ц - 796/7507/2014 Головуючий у І інстанції: Макаренко В.В.

Доповідач: Корчевний Г.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого Корчевного Г.В.,

Суддів Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Меєчко Д.П.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Тірекс", відділу Державної виконавчої служби Святошинськогорайонного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності на автомобіль та виключення з акту опису та арешту майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в листопаді 2013 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про визнання за ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: 04214, АДРЕСА_1 право власності на автомобіль марки FORD, модель FUSION, державний номерний знак - НОМЕР_4, рік випуску - 2004, колір - сірий, № шасі (кузову) - НОМЕР_5, тип транспортного засобу - легковий, НОМЕР_6 реєстраційного документу, виданого МРЕВ-11 ГУ МВС України у місті Києві 30.03.2005р.; виключивши його з акту опису та арешту майна, складеного головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Святошинського РУЮ у м. Києві. - Кравчуком М.В. у межах виконавчого провадження № 36613287; витрати, пов'язані з розшуком та утриманням транспортного засобу на штрафному майданчику стягнути з Відповідача 1 - ТОВ "Тірекс" (ідентифікаційний код 32385206).

Посилався в позові на те, що 10 листопада 2010 року між відповідачем ТОВ «Тірекс» та позивачем був укладений договір купівлі-продажу № 10/11 автомобіль марки FORD, модель FUSION, державний номерний знак - НОМЕР_4, рік випуску - 2004, колір - сірий, № шасі (кузову) - НОМЕР_5, тип транспортного засобу - легковий, НОМЕР_6 реєстраційного документу, виданого МРЕВ-11 ГУ МВС України у місті Києві 30.03.2005р., згідно з яким ОСОБА_1 сплатив на користь ТОВ «Тірекс» кошти в розмірі 22 182 грн. 10 коп.

14 жовтня 2013 року на 27 км. с/д Київ-Вишгород-Десна органами ДПС ДАІ було здійснено огляд та тимчасово затримано транспортний засіб FORD, модель FUSION, державний номерний знак - НОМЕР_4, підставою для затримання була постанова у № 961/15 від 27.06.2013 року ВДВС Святошинського РУЮм. Києва в межах виконавчого провадження ВП № 36613287, яка стала результатом розгляду господарського спору Господарським судом м. Севастополя про стягнення боргу з ТОВ «Тірекс» (ідентифікаційний код 32385206) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Т. Трейд».

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Тірекс", відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішенням, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вказує, що вказане рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом не враховано, що згідно договору купівлі - продажу №10/11 від 10.11.2010 р. покупцем сплачено на користь продавця кошти в розмірі 22 182 грн. 10 коп., що підтверджується заявою на переказ готівки, наявною в матеріалах справи, сторони склали акт прийому-передачі спірного автомобіля, а відтак сторони правочину здійснили всі дії, необхідні для переходу права власності від відповідача - ТОВ «Тірекс» до позивача - ОСОБА_1

Зазначає, що судом порушено ст. 60 ЦПК України, щодо обов'язку доказування , та ст. 213 ЦПК України, щодо законності та обґрунтованості рішення.

Вказує, що судом неправомірно застосовано та спотворено зміст Закону України «Про автомобільний транспорт», адже укладений сторонами договір був у простій письмовій формі, при цьому нотаріальне посвідчення або державна реєстрація такого правочину не вимагається.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.11.2010 року між ТОВ «Тірекс» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіль марки FORD, модель FUSION, державний номерний знак - НОМЕР_4, рік випуску - 2004, колір - сірий, № шасі (кузову) - НОМЕР_5, тип транспортного засобу - легковий, НОМЕР_6 реєстраційного документу, виданого МРЕВ-11 ГУ МВС України у місті Києві 30.03.2005р.

Відповідно до акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу №10/11 від 10.11.2010 року ТОВ «Тірекс» в особі директора Левченка Ігоря Івановича передав автомобіль ОСОБА_1 (а.с. 7).

Згідно умов п. 3.1. договору купівлі-продажу №10/11 від 10.11.2010 року, ОСОБА_1 сплатив на користь продавця - ТОВ «Тірекс» кошти в розмірі 22 182 грн. 10 коп., що підтверджується заявою про переказ готівки від 03.06.2011року АТ «Банк «Фінанси та кредит» та випискою по особову рахунку від 06.06.2011 року АТ «Банк Фінанси та кредит» (а.с. 10-11).

З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки FORD, модель FUSION, державний номерний знак - НОМЕР_4, рік випуску - 2004, колір - сірий, № шасі (кузову) - НОМЕР_5, тип транспортного засобу - легковий, НОМЕР_6 реєстраційного документу, виданого МРЕВ-11 ГУ МВС України у місті Києві 30.03.2005р., вбачається, що власником спірного автомобіля є ТОВ «Тірекс» (а.с. 12).

ЗгідноАкту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 14.10.2013 року, було затримано згаданий автомобіль у зв'язку з розшуком та арештом ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві (а.с. 13-14).

Відповідно до вимог ч.1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно пунктів 1-4 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби, в тому числі легкові автомобілі, підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.52-1 Закону України «Про дорожній рух» органи Державтоінспекції МВС здійснюють функції щодо державної реєстрації, перереєстрації та ведення автоматизованого обліку, накопичення, оброблення та використання відомостей про транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, та про їх власників; у випадках, передбачених законом, здійснюють функції контролю за внесенням обов'язкових платежів власниками транспортних засобів.

Відповідно до п.8 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 перед відчуженням, передачею транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділі ДАІ.

Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію

транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку.

При цьому, відповідно до Інструкції про проведення огляду транспортних засобів та їх реєстраційних документів під час реєстрації, перереєстрації і зняття з обліку, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 10.11.2005 № 987, під час реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку в РЕП ДАІ автомобіля експертами здійснюється його огляд та огляд реєстраційних документів.

При реєстрації автомобіля також сплачуються відповідні податки та збори.

Підстави набуття права власності на майно чітко визначені цивільним законодавством.

Відповідно до пп. 2, 7, 8 Правил передбачено порядок набуття права власності на транспортний засіб з обов'язковою реєстрацією власником придбаного транспортного засобу на підставі документів, що підтверджують право власності.

Таким чином, до вчинення зазначених дій продавець транспортного засобу не вправі його відчужувати, а покупець набувати право власності на транспортний засіб.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не вчинив дій, направлених на набуття права власності на спірний автомобіль, не перереєстрував автомобіль на своє імя в органах ДАІ. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б засвідчили бажання відповідача ТОВ «Тірекс» вчиняти дії, спрямовані на зняття з обліку спірного автомобіля.

Судом першої інстанції вірно визначено, що позивач у встановленому законом порядку не набув права власності на спірний автомобіль, а тому правові підстави для задоволення його вимог відсутні.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким чином, для пред'явлення позову про визнання права власності необхідними умовами є дві безумовні обставини: особа, яка звертається до суду повинна бути власником майна та це право повинно оспорюватися.

Оскільки позивачем спірний автомобіль у встановленому законом порядку зареєстрований не був, право власності у нього не виникло, правові підстави для обраного позивачем способу захисту в вигляді визнання за ним права власності на спірний автомобіль за відсутності підстав, з якими закон пов'язує можливість застосування судом вказаного способу захисту цивільних прав та інтересів, відсутні.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

При цьому, за приписами ч.1 ст.60 вказаного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення цього майна з під арешту.

Згідно ч.1, п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частинами 1 та 2 ст.57 вищезазначеного Закону визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається з перелічених норм закону, державний виконавець має право вчиняти дії в межах виконавчого провадження тільки відносно майна боржника, незалежно від того чи знаходиться майно у самого боржника, чи у інших осіб, попередньо впевнившись, що це майно належать боржнику у виконавчому провадженні.

Отже, позовні вимоги про зняття арешту з арештованого майна також не підлягають задоволенню, оскільки дані вимоги тісно взаємопов'язані з вимогами про визнання права власності на спірний автомобіль, у задоволенні яких відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.

Враховуючи, що на час накладення арешту на автомобіль марки марки FORD,

модель FUSION, державний номерний знак - НОМЕР_4, рік випуску - 2004,

колір - сірий, № шасі (кузову) - НОМЕР_5, тип транспортного засобу - легковий, НОМЕР_6 реєстраційного документу, виданого МРЕВ - 11

ГУ МВС України у місті Києві 30.03.2005р., право власності було зареєстроване за

ТОВ «Тірекс» та на даний час ОСОБА_1 не набув права власності

на цей автомобіль, суд не знаходить законних підстав для виключення даного автомобіля з акту опису і арешту майна складеному державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м.Києві .

Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши докази, надані сторонами та враховуючи те, що позивач не є власником спірного автомобілю, вірно визначив , що підстав для захисту його цивільного права шляхом зняття арешту з арештованого майна суд не вбачається, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Надане суду апеляційної інстанції 30.05.2014 р. клопотання представника апелянта про долучення доказів, а саме витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, яким засвідчено на момент вчинення правочину повноваження директора ТОВ «Тірекс» Левченка І.І. та копії медичних довідок ОСОБА_1 на висновки суду не впливають, оскільки ні повноваження директора ТОВ «Тірекс», ні факт укладення договору 10 листопада 2010 року сторонами не оспорювалися, а вказані медичні документи до справи відношення не мають, оскільки засвідчують факт лікування апелянта в лютому 2007 року. Крім того, при наявності перешкод самостійно виконати вимоги чинного законодавства, у апелянта була змога надати нотаріальне доручення особі, яка б здійснила належну державну реєстрацію транспортного засобу в органах ДАЇ, однак цим своїм правом не скористався.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі та відсутності підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315 та 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: