Рішення

від 27.05.2014 по справі 914/1592/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2014 р. Справа № 914/1592/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Лакор", м. Львів;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар", м. Городок, Львівська область;

про: стягнення 14 395 грн. 79 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: Дрогомирецька О.Р. - представник на підставі довіреності б/н від 28.10.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 08.05.2014 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Лакор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" про стягнення 14 395 грн. 79 коп. Розгляд справи призначено на 27.05.2014 року.

У судове засідання 27.05.2014 року представник позивача не з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву та докази погашення основної суми боргу.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 27.05.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно з договором купівлі-продажу. Приватне підприємство "Лакор" (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 14 395 грн. 79 коп. заборгованості, з яких 12 795 грн. 20 коп. сума основного боргу, 824 грн. 85 коп. пеня, 531 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 243 грн.98 коп. 3 % річних.

Укладаючи договір купівлі-продажу, відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар від позивача. Позивачем поставлено товар на вказану в договорі суму, однак відповідачем оплачено прийняту продукцію лише частково.

Відповідач у відзиві від 23.05.2014 року зазначив, що суму основного боргу погасив, подав докази на підтвердження своєї позиції, у зв'язку з чим просив провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості припинити.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 22.04.2013 року позивач і відповідач уклали договір купівлі-продажу № 241 (надалі по тексту рішення - договір), згідно з п. 1 якого позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити флагшток FORMENTA FLAGPOLE ORIGINAL 9 м. - 12 шт. (надалі по тексту рішення - продукція) згідно із затвердженими взірцем та кількістю покупця. Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку продукцію. Термін виконання замовлення визначається індивідуально. Загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її дольове співвідношення визначається у рахунках-фактурах, що додаються до цього договору.

Договором (п. п. 2, 3) сторони визначили ціну продукції, а саме, загальна вартість продукції становить 47 244 грн., та порядок розрахунків: оплата продукції здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника авансом в розмірі 20 % вартості продукції, вказаної у рахунку-фактурі. Остаточний розрахунок в розмірі 80 % проводиться протягом 3 місяців з моменту проведення авансового платежу до 06.09.2013 року.

Позивачем умови договору виконано, підтвердженням чого є видаткова накладна № 241 від 11.06.2013 року, відповідно до якої покупцю поставлено обумовлений договором товар на суму 47 244 грн., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Відповідачем виконано умови договору не у повному обсязі, оскільки платіжними дорученнями № 4172 від 06.06.2013 року, № 5980 від 26.07.2013 року, № 6352 від 06.08.2013 року, копії яких долучені до позовної заяви, підтверджено факт оплати за матеріали згідно з рахунком № 241 від 14.05.2013 року на загальну суму 34 448 грн. 80 коп.

Станом на 24.03.2014 року згідно з підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків заборгованість покупця перед постачальником становить 12 795 грн. 20 коп.

Як підтверджено платіжним дорученням № 1629 від 20.05.2014 року, оригінал якого подано представником відповідача у судовому засіданні, відповідачем здійснено платіж на суму 12 795 грн. 20 коп. за матеріали згідно з рахунком № 241 від 14.05.2013 року.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Як встановлено судом вище, сторони уклали договір купівлі-продажу, яким визначили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом із наявних у матеріалах справи доказів, станом на момент вирішення спору основна заборгованість у розмірі 12 795 грн. 20 коп. відповідачем погашена, що підтверджено належними доказами.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи подання позовної заяви про стягнення боргу в розмірі 12 795 грн. 20 коп. 06.05.2014 року і оплату вказаної суми відповідачем 20.05.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження в частині стягнення зазначеної суми.

Крім суми основного боргу, позивач заявляв до стягнення 824 грн. 85 коп. пені, 531 грн. 76 коп. інфляційних втрат, 243 грн.98 коп. 3 % річних. Вирішуючи зазначені вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором (п. 3.1) сторони встановили остаточний термін оплати до 06.09.2013 року. Як зазначено в п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року).

Як підтверджено платіжним дорученням № 1629 остаточний платіж відповідач здійснив лише 20.05.2014 року, внаслідок чого з 06.09.2013 року вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором сторони визначили відповідальність за порушення терміну оплати товару. Зокрема, п. 4.2 договору передбачено, що за прострочення платежу покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 1 % від суми заборговності за кожен день прострочення платежу.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Період нарахування пені визначний позивачем правильно, однак згідно з даними Національного банку України облікова ставка починаючи з 13.08.2013 року становить 6, 5 %, а не 7, 5 %, як зазначає позивач при розрахунку пені. Здійснивши перерахунок пені у відповідності до вимог законодавства, судом встановлено, що розмір пені на 13 грн. 67 коп. більший, ніж зазначено позивачем у прохальній частині позовної заяви, проте, суд приходить до висновку про стягнення пені в розмірі, вказаному позивачем, оскільки не може виходити за межі заявлених позивачем вимог.

У силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (абз. 4, 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Здійснивши перерахунок вказаних позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат у відповідності до вимог законодавства, судом встановлено, що підстави та розмір нарахованих відсотків річних правомірні, відтак, до стягнення за прострочення виконання зобов'язання підлягає 243 грн. 98 коп. 3 % річних; інфляційні втрати згідно з перерахунком підлягають стягненню в розмірі 243 грн. 11 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (81500, Львівська обл., Городоцький район, місто Городок, вул. Львівська, будинок 274А, код ЄДРПОУ 32475074) на користь Приватного підприємства "Лакор" (79015, Львівська обл., місто Львів, вул. Смаль-Стоцьокого, будинок 10, квартира 6, код ЄДРПОУ 25546183) 824 грн. 85 коп. пені, 243 грн. 98 коп. 3 % річних, 243 грн. 11 коп. інфляційних втрат та 1 790 грн. 46 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 12 795 грн. 20 коп. основного боргу.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 288 грн. 65 коп. інфляційних втрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 30.05.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.