Рішення

від 16.06.2014 по справі 904/2095/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 904/2095/14 16.06.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна будівельна компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 116 035,64 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

Від позивача Ніколаєв В.О. за довіреністю від 17.11.2012

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 16.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 порушено провадження у справі № 904/2095/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ТЕЛЕСИСТЕМИ УКРАЇНИ" 116 035,64 грн. боргу за договором підряду. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28.04.2014.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 справу №904/2095/14 передано підсудністю до господарського суду міста Києва.

12.05.2014 справа №904/2095/14 надійшла до господарського суду міста Києва.

За результатом проведення автоматичного розподілу справ, справу №904/2095/14 передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 суддею Лиськовим М.О. прийнято справу до свого провадження та призначено на 28.05.2014.

26.05.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про розстрочку рішення.

В судове засідання, призначене на 28.05.2014, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 28.05.2014, представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розстрочення рішення.

Ухвалою суду від 28.05.2014 відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 16.06.2014.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014, з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення за номером 01030 2956052 1, згідно якого 02.06.2014 представник відповідача отримав поштове відправлення Господарського суду м. Києва з ухвалою про порушення провадження у справі.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

20.03.2009 між позивачем (надалі за текстом - Генпідрядник) та відповідачем (надалі за текстом - замовник) був укладений договір підряду №ДГ-06/9 (далі за текстом - контракт)(належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Згідно умов п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Генпідрядник забезпечує, згідно умов Договору, виконання комплексу Робіт з будівництва Обєктів «під ключ» у відповідності до території південного територіального управління ЗАО «ТСУ». Комплекс Робіт визначається Додатками по Обєктам до зазначеного договору, оформленими належним чином.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

23.07.2010 був укладений Додаток по Об'єкту № S ODE HLB 0207 від 23.07.2010 до Договору, згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по будівництву об'єкту S ODE HLB 0207, що передбачений відповідним додатком по об'єкту, за адресою: Одеська обл., Біляївський район, п. Дачне, ділянка ДРП-3., а відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити за вказані роботи 55 550,56 грн.

29.12.2011, між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Додатку по Об'єкту № S ODE HLB 0207 від 23.07.2010 до, згідно умов якої договірна ціна була збільшена на 2 416,80 грн. у зв'язку із збільшенням обсягу робіт. Таким чином, договірна ціна по Додатку по Об'єкту № S ODE HLB 0207 від 23.07.2010 до Договору склала 57 967,36 грн.

23.11.2010, між Сторонами був укладений Додаток по Об'єкту № S ODE HLB 0054 від 23.11.2010 року до Договору, згідно умов якого Позивач взяв на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по будівництву об'єкту S ODE HLB 0054 «під ключ» за адресою: м. Одеса, вул. Ак. Корольова, 7, а Відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити за вказані роботи 145 768,36 грн.

Судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, відповідач частково оплатив вказані роботи, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 109 680,20 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Претензією № 151 від 11.10.2013 позивач звернувся до відповідача про необхідність сплати суми заборгованості за договором підряду.

Водночас, як зазначено позивачем, останній на заяву не відреагував, грошових коштів в порядку регресу не перерахував.

Суд наголошує, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між сторонами. Позивачем було надано послуги в строк передбачені договором та надавались вчасно і якісно, ніяких заперечень (претензій) від відповідача не надходило.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по договору субпідряду за надані послуги, він умисно не сплатив рахунок за отримані послуги, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи яких доказів оплати заборгованості за договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором підряду № ДГ-06/9 від 20.03.2009 в сумі 109 680,20 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 355,44 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідач посилаючись на скрутне матеріальне становище просить суд відстрочити виконання рішення на один рік

Однак, суд проаналізувавши вказані доводи відповідача, приходить до висновку, що доказів в підтвердження викладених у відзиві обставин відповідачем до суду не подано, а посилання на важкий фінансовий стан не підтверджений належними та допустимими доказами. Таким чином суд вважає, що вказане клопотання не обґрунтоване та не належним чином мотивоване, а отже не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський Бульвар, будинок 7; ідентифікаційний код: 22599262) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомунікаційна будівельна компанія" (91038, Луганська обл., місто Луганськ, Вулиця Філатова, будинок 34; ідентифікаційний код 33389196) 109 680 (сто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 20 коп. - основного боргу, 6 355 (шість тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 44 коп. - три відсотки річних та 2 320 (дві тисячі триста двадцять) грн. 72 коп. - суму судового збору.

3. В задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про розстрочення виконання рішення на рік - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.06.2014

Суддя М.О. Лиськов