Рішення

від 17.06.2014 по справі 922/1648/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р.Справа № 922/1648/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД-Груп", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача -Алексєєва Ю.О(дов від 03.03.2014 року)

відповідача - Нетеса Т.В.(дов від 14.03.2014 року)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МД-Груп" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та Ко" в якій просить суд стягнути з відповідача 74 635,85грн. основного боргу, інфляційних нарахувань в сумі 1582,28грн., 3% річних в сумі 1101,63грн. та витрати по сплаті судового збору 1827,0грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення між сторонами договору оренди №45/С72-2012, відповідно до якого позивач прийняв в тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення , у торгівельному центрі загальною площею 214,4 кв.м. на умовах викладених в договорі для розміщення з продаж одягу та аксесуарів OGGI, та здійснив авансовий платіж в сумі 134 176,10грн., який зараховується в рахунок оплати орендної плати за останній місяць строку оренди.

Як вказує позивач в позовній заяві 30.09.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про розірвання договору оренди від 31.08.2012 року №45/С72-2012, відповідно до якого сторони в добровільному порядку припинили дію договору з 30.09.2013 року, в свою чергу позивач звільнив орендовані приміщення 01.10.2013 року, що підтверджує актом приймання - передачі від 01.10.2013 року. Після дострокового розірвання договору оренди від 31.08.2012 року №45/С72-2012 та здійснення відповідних розрахунків , борг відповідача перед позивачем склав 74 635,85грн., що підтверджує актом звірки розрахунків сторін станом на 15.10.2013 року.

З метою погашення заборгованості позивач звертався до відповідача листом №541 від 22.10.2013 року та претензією №1 від 30.01.2014 року , вказаний лист та претензію відповідач залишив без задоволення, у зв*язку із вищевикладеним позивач звернувся з відповідним позовом до суду та нарахування інфляційних втрат та 3% річних .

Ухвалою господарського суду від 28.04.2014 року порушено провадження у справі №922/1648/14, розгляд справи призначено на 17.06.2014 року .

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, в судовому засіданні надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких зазначив , що станом на день розгляду справи заборгованість в сумі 74 635,85грн. відповідачем не погашено .

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву , в якому визнає позовні вимоги у повному обсязі, та зазначає про те, що відповідачем не погашено своєчасно заборгованість у зв'язку із скрутним фінансовим становищем.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

31 серпня 2012 р. між Відповідачем - ПАТ «КОНЦЕРН АВЕК ТА КО» (Орендодавець) та позивачем TOB «МД-Груп» (Орендар) було укладено Договір оренди № 45/С72-2012 .

Відповідно до ст. 1.1. Договору № 45/С72-2012 від 31.08.2012 р. Орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення у Торгівельному Центрі загальною площею 214,4 кв.м. на умовах, викладених у даному договорі та невід'ємних додатках до нього, для розміщення Орендарем магазину з продажу одягу та аксесуарів OGGI.

Відповідно до положень ст. 4.2.6. Договору оренди № 45/С72-2012 від 31.08.2012 р. орендар має право достроково припинити дію даного договору в односторонньому порядку у випадку відсутності в орендаря необхідності подальшого використання приміщення шляхом надання орендодавцеві повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку за 90 календарних днів до дати розірвання договору. При цьому сторони проводять переговори щодо можливості не розривати даний договір . Якщо в процесі проведення переговорів сторони не досягли можливості не розривати даний договір . Якщо в процесі проведення таких переговорів сторони не досягли взаєморозуміння , договір припиняє свою дію на дев'яносто перший календарний день з моменту одержання орендодавцем відповідного повідомлення орендаря . При цьому сторони прийшли до згоди, що припинення договору за умов даного пункту є припиненням договору за згодою сторін і дають свою попередню згоду на дострокове припинення даного договору , згідно цього пункту договору .

У випадку дострокового розірвання Договору, Орендні Платежі підлягають внесенню по дату фактичного звільнення та здачі Приміщення Орендарем Орендодавцеві згідно Акту приймання-передачі (поверненню) Приміщення, що підтверджує дату такої передачі Приміщення і його стан цю дату, та підписується уповноваженими представниками Орендаря і Орендодавця не пізніше другого робочого дня після фактичного звільнення Приміщення Орендарем. В такому випадку авансові платежі, внесений Орендарем згідно умов даного Договору зараховується в рахунок орендних платежів, а у випадку їх надлишковості повертаються Орендарю протягом 5 календарних днів з моменту підписання Акту прийманні-передачі (повернення) Приміщення.

Відповідно до ст. 5.1.5. Договору № 45/С72-2012 від 31.08.2012 р. протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання Сторонами цього договору Орендар зобов'язаний здійснити авансовий платіж Орендодавцю із розрахунку одного місяця Орендної плати у розмірі 134176,10 грн., у тому числі ПДВ 20 %. Авансовий платіж зараховується в рахунок оплати Орендної плати за останній місяць Строку Договору.

30.09.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про розірвання договору оренди від 31.08.2012 року №45/С72-2012, відповідно до якого сторони в добровільному порядку припинили дію договору з 30.09.2013 року, в свою чергу позивач звільнив орендовані приміщення 01.10.2013 року, що підтверджує актом приймання - передачі від 01.10.2013 року. Після дострокового розірвання договору оренди від 31.08.2012 року №45/С72-2012 та здійснення відповідних розрахунків , борг відповідача перед позивачем склав 74 635,85грн., що підтверджується актом звірки розрахунків сторін станом на 15.10.2013 року.

В строк, установлений ст. 4.2.6. Договору оренди № 45/С72-2012 від 31.08.2012 р., а саме протягом 5 календарних днів з моменту підписання Акту прийманні-передачі (повернення) приміщення, тобто до 06.10.2014р., вказаний борг не було сплачено Відповідачем.

З метою погашення заборгованості позивач звертався до відповідача листом №541 від 22.10.2013 року та претензією №1 від 30.01.2014 року , вказаний лист та претензію відповідач залишив без задоволення, у зв*язку із вищевикладеним позивач звернувся з відповідним позовом до суду та нарахування інфляційних втрат та 3% річних .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, зазначив про скрутне фінансове становище та про відсутність грошових коштів для повернення їх позивачу.

Відповідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач визнає наявність заборгованості, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 74635,85грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1582,28грн. 3% річних в сумі 1101,63грн.

Господарський суд констатує, що належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1582,28грн., 3% річних в сумі 1101,63грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.4-3 ГПК України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1827,0грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Концерн АВЕК та КО"(61002,Харківська область, м. Харків, Київський район, вулиця Сумська, буд.70, код 22649344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД -ГРУП"(04074,м.Київ,Оболонський район, вулиця Лугова, буд.12, код 34345521) - 74 635,85грн. основного боргу, інфляційні витрати в сумі 1582,28 грн., 3% річних в сумі 1101,63грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,0грн.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 18.06.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк