Постанова

від 16.06.2014 по справі 927/85/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2014 р. Справа№ 927/85/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Воєвода В.А. - представник, дов. б/н від 12.02.2014;

від відповідача: Басовська К.О. - представник, дов. б/н від 12.05.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенське"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2014

у справі № 927/85/14 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісагро-Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенське"

про стягнення 1 726 419,59 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 927/85/14 відкладено на 16.06.2014.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.03.2014 у справі № 927/85/14 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1 149 592,98 грн. заборгованості, 128 562,71 грн. пені, 82 754,75 грн. штрафу, 365 509,15 грн. 39% річних, 34 528,40 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що на виконання умов договорів від 07.03.2013 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 675 094,98 грн., що підтверджується видатковими накладними; відповідач не повністю розрахувався з позивачем за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 1 149 592,98 грн.; розміри пені, штрафу, 39 % річних є обґрунтованими та підлягають стягненню.

Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2014 у справі № 927/85/14 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 927/85/14, до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/1175/14 що, в свою чергу, було підставою для прийняття неправомірного рішення у справі та є порушенням ст.79 ГПК України.

Як зазначає скаржник, представник відповідача в судове засідання 26.03.2014 не з'явився, оскільки відповідачем було отримано ухвалу від 05.03.2014, якою призначено розгляд на 26.03.2014, лише 05.04.2014, тому відповідач був позбавлений можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, отже, судом було порушено принцип рівності сторін у процесі, передбачений ст.4-2 ГПК України.

Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги норму ч.6 ст.232 ГК України та позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, нарахованих позивачем за прострочення оплати товару протягом 290 днів, задоволено у повному обсязі.

У письмовому поясненні до розрахунку, наданому позивачем 12.06.2014 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2014 у справі № 927/85/14, позивач зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався за товар згідно із умовами договору поставки, позивачем нараховані штрафні санкції на суму основного боргу, з урахуванням положень п.п. 8.3 договорів № КИ-ЧН-5-070313/ззр-Пр та № КИ-ЧН-6-070313/н-Пр.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи письмове пояснення до розрахунку, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до суду першої інстанції подано позов про стягнення з відповідача 1 149 592,98 грн. основного боргу, 128 562,71 грн. пені, 365 509,15 грн. 39 % річних, 82 754,75 грн. 5 % штрафу та судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.03.2013 між позивачем та відповідачем укладено договори поставки на умовах розстрочення платежу № КИ-ЧН-6-070313/н-Пр (далі - договір № 6/н) та № КИ-ЧН-5-070313/ззр-Пр (далі - № 5/ззр).

Відповідно до п.п.1.1, 1.4 договорів №№ 6/н, 5/ззр за цим договором позивач, за договором постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк відповідачу, за договором покупцю, продукцію для сільгоспвиробництва, а відповідач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму; зобов'язання сторін по постачанню відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках цього договору виникають лише після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до цього договору).

Згідно з п.п.2.1, 2.4 договорів №№ 6/н, 5/ззр цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31 грудня 2013р., а щодо невиконання до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання; строки, порядок та інші умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в додатковій угоді (специфікації).

07.03.2013 сторонами укладено додаткову угоду (специфікацію) № 1 до договору № 6/н, додаток № 1 до договору № 6/н, яким передбачено постачання товару в асортименті на загальну суму з ПДВ 777 450,40 грн., умови про строк оплати - 30% до 29.03.2013, 70% до 15.10.2013, строк поставки (за умови оплати) - 05.04.2013.

Також сторонами укладено додатки №№ 1, 2 до договору № 5/ззр - додаткова угода (специфікація) №№ 1, 2, згідно із якими постачанню підлягали товари в асортименті на загальну суму з ПДВ 807 556,26 грн. та 90 088,32 грн., відповідно, строки оплати: 30% до 29.03.2013, 70% до 15.10.2013, строк поставки (за умови оплати) - 05.04.2013 та, відповідно, строк оплати - 30% до 27.06.2013, 70% до 15.10.2013, строк поставки (за умови оплати) 28.06.2013.

Згідно із видатковими накладними № 489 від 20.05.2013, № 549 від 24.05.2013, № 404 від 13.05.2013, № 684 від 19.06.2013, № 711 від 04.07.2013 на виконання договору № 5/ззр позивач поставив, а відповідач через свого представника прийняв товари на загальну суму 897 644,58 грн.

Також на виконання договору № 6/н за видатковими накладними № 128 від 10.04.2013 та № 144 від 15.04.2013 позивач поставив, а відповідач через свого представника прийняв товари на загальну суму 777 450,40 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

На виконання зобов'язання за договорами №№ 5/ззр, 6/н відповідачем здійснені оплати товарів, про що надані позивачем копії витягів із особового рахунку (а.с.92 - 98), проте не своєчасно та не у повному обсязі.

Докази здійснення відповідачем оплати за товари відповідно до умов, погоджених зазначеними договорами з додатками, у матеріалах справи відсутні.

Як встановлено в ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі, й неустойкою.

В ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п. 8.3 договорів №№ 5/ззр, 6/н позивач вправі застосовувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції, визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України, зокрема, у разі порушення строків оплати, встановлених даним договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, зобов'язання відповідача по повному розрахунку за отриманий товар вважаються такими, що настали з моменту такого прострочення.

В п.8.5.1 договорів №№ 5/ззр, 6/н сторони погодили умову про те, що відповідач за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару сплачує на користь позивача штраф у розмірі 5 % та пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України (п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно з п.8.5.2 договорів №№ 5/ззр, 6/н відповідач за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на підставі ст.625 ЦК України сплачує на користь позивача 39 % річних від суми боргу.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних; якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Відповідачем до матеріалів справи не надано контррозрахунку пені, річних та штрафу, нарахованих позивачем.

Перевіривши, апеляційна інстанція погоджується із висновком суду першої інстанції про правильність та відповідність умовам укладених сторонами договорів розрахунку позивача сум пені, штрафу та річних.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

Як вбачається із копії рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.14 у справі № 910/1175/14, це рішення прийнято з господарського спору про визнання недійсним договору № КИ-ЧН-5-070313/ззр-Пр від 07.03.2013, однак, підставою заявленого позивачем позову в справі № 927/85/14 є порушення відповідачем зобов'язань не лише за вказаним договором, а також й за договором № КИ-ЧН-6-070313/н-ПР.

Крім того, згідно із ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, однак, норма п.1 ч.1 ст.83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству, отже, у суду першої інстанції була можливість розглянути господарський спір у справі № 927/85/14, а підстав для зупинення провадження у справі не було.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2014 справу № 927/85/14 прийнято до свого провадження та розгляд справи призначено на 05.03.2014. Однак, 05.03.2014 представник відповідача у судове засідання не з'явився. Ухвалою суду першої інстанції від 05.03.2014 розгляд справи № 927/85/14 відкладено на 26.03.2014.

Згідно із протоколом судового засідання від 26.03.2014 та оскаржуваним рішенням, в судове засідання 26.03.2014 представник відповідача не з'явився.

Однак, відповідачу було відомо про місце розгляду справи № 927/85/14, адже у клопотанні про зупинення провадження у справі від 04.03.2014 (а.с. 70), відповідачем вказується про призначення ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2014 справи № 927/85/14 до розгляду на 05.03.2014 о 14 год. 30 хв.

Та обставина, що ухвалу Господарського суду Київської області від 05.03.2014 у справі № 927/85/14 відповідачем одержано, як стверджує останній, 05.04.2014, свідчить про невжиття відповідачем заходів по своєчасному отриманні поштових відправлень, адже, як свідчить дата поштового штемпеля на рекомендованому повідомленні № 07052412, поштове відправлення вже було наявним у підприємства поштового зв'язку м. Василькова 11.03.2014.

Крім того, дата вручення зазначеного поштового відправлення виправлена без зазначення підпису прізвища та посади цієї особи, тому не доведено достовірності виправлення дати на 05.04.2014.

Додана до апеляційної скарги копія витягу із сайту не має юридичної сили доказу, оскільки відсутні реквізити витягу, не зазначені визначальні дані про конкретну операцію, також копія витягу виготовлена відповідачем, який не є автором документу, а є зацікавленою особою.

Отже, відповідач на власний розсуд не скористався своїми правами, наданими статтею 22 ГПК України.

Посилання скаржника на неприйняття до уваги норми ч. 6 ст. 232 ГК України не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки в п. 8.6 договорів №№ 5/ззр, 6/н сторонами передбачено, що нарахування неустойки (пені) за цими договорами здійснюється протягом всього часу існування заборгованості.

Таке право сторін відповідає положенням ч.6 ст. 232 ГК України.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає наявності підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2014 у справі № 927/85/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Благовіщенське" без задоволення.

2. Справу № 927/85/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха