Рішення

від 11.06.2014 по справі 910/7804/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7804/14 11.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське регіональне фармпідприємство»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Намафарм»

про стягнення 49 963, 14 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гончарук А.М.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське регіональне фармпідприємство» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Намафарм» про стягнення заборгованості за договором поставки товару № 15 від 10.10.2011 р. у розмірі 49 963, 14 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за вищевказаним договором.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заявлена до стягнення сума складається із суми основного боргу у розмірі 35 835, 00 грн., 1 042, 19 грн. - інфляційних втрат, 2 270, 86 грн. - 3 % річних та 10 815, 09 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/7804/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 35 835, 00 грн., 1 042, 19 грн. - інфляційних втрат, 2 270, 86 грн. - 3 % річних та 2 671, 86 грн. - пені.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Тож, приймаючи до уваги, що вищевказана заява не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду та задовольнити.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримані представником, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.06.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське регіональне фармпідприємство» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Намафарм» укладено договір поставки № 15, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити лікарські препарати, кількість, ціна і асортимент яких визначається у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.4. договору відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання товару. Починаючи з 01.01.2012 р. оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Договір, відповідно до п.п. 8.1., 8.3. вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 р. та вважається пролонгованим у разі відсутності заперечень сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 15 від 10.10.2011 р. позивач постави, а відповідач прийняв товар на загальну суму 92 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № КФ-0000223 від 29.12.2011 р., копія якої долучена до матеріалів справи.

Також наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське регіональне фармпідприємство» підтверджується перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів на суму 56 165, 00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазнає, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 15 від 10.10.2011 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 35 835, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Приймаючи до уваги, що остання поставка товару за договором № 175 від 16.08.2012 р. здійснена 12.10.2012 р., виходячи із встановленого договором терміну оплати товару, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду даної справи у суді, строк оплати товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач факт отримання товару за договором № 15 від 10.10.2011 р. не заперечив та правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Таким чином, виходячи із наявних у справі документів та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України а також положення договору № 15 від 10.10.2011 р. в частині розрахунків за поставлений товар.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення боргу у розмірі 35 835, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 042, 19 грн. - інфляційних втрат, 2 270, 86 грн. - 3 % річних та 10 815, 09 грн. - пені.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення штрафу та покладення на відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 28.02.2012 р. (дата виникнення заборгованості) до 08.04.2014 р. (дата визначена позивачем самостійно) становить 2 270, 86 грн., інфляційні втрати за вказаний період - 1 042, 19 грн. та 2 671, 86 грн. - пені.

В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період судом встановлено, що вищевказані розрахунки здійснені арифметично вірно та не перевищують розрахунок суду.

Згідно розрахунку пені, зробленого судом у відповідності до вимог чинного законодавства України за період з 28.02.2012 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою) до 28.08.2012 р. (гранична дата нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) сума пені становить 1 365, 84 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розмір задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське регіональне фармпідприємство» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Намафарм» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 37145722), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське регіональне фармпідприємство» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40-б, оф. 210, код ЄДРПОУ 34894599) 35 835, 00 (тридцять п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять грн. 00 коп.) грн. - заборгованості, 1 042, 19 (одна тисяча сорок дві грн. 19 коп.) грн. - інфляційних втрат, 2 270, 86 (дві тисячі двісті сімдесят грн. 86 коп.) грн. - 3 % річних, 1 365, 84 (одна тисяча триста шістдесят п'ять грн. 84 коп.) грн. - пені та 1 489, 52 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять грн. 52 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.06.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.