Рішення

від 11.06.2014 по справі 906/317/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 906/317/14 11.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс»

про стягнення 101 148, 79 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Драч І.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал» звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» про стягнення заборгованості за договором поставки № 240 від 19.11.2012 р. у розмірі 84 516, 94 грн., а також 6 211, 96 грн. - пені та 10 419, 89 грн. - 25 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.03.2014 р. порушено провадження у справі № 906/317/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.04.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.04.2014 р. справу № 906/317/14 направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

10.04.2014 р. матеріали справи № 906/317/14 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. справу № 906/317/14 прийнято суддею Пригуновою А.Б. до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.05.2014 р.

У процесі провадження відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти стягнення неустойки у розмірі 16 631, 85 грн., що складається з пені у сумі 6 211, 96 грн. та 10 419, 89 грн. - 25 % річних, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання сталось внаслідок зменшення експорту продукції та зростання курсу долара, що сталось не з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» та просить відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 11.06.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» укладено договір № 240, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар за ціною , вказаною у відповідному рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 6.1. договору відповідач здійснює оплату товару протягом 5-ти календарних днів після отримання товару зі складу позивача в місті Києві.

Відповідно до п.п. 8.2., 8.3. договору у разі несвоєчасної оплати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару. За прострочення оплати вартості товару відповідач зобов'язується сплатити штраф у розмірі 25 % річних від простроченої суми.

Договір, відповідно до п. 9.2., вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (до 31.12.2014 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 240 від 19.11.2012 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 239 258, 30 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Також наявними у справі виписками з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал» підтверджується перерахування відповідачем грошових коштів за договором № 240 від 19.11.2012 р. на загальну суму 154 741, 36 грн.

08.04.2013 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» з претензією № 54 від 08.04.2013 р. про сплату заборгованості за договором № 240 від 19.11.2012 р. у розмірі 107 516, 94 грн. та нараховані штрафні санкції.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазнає, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 240 від 19.11.2012 р. щодо розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 84 516, 94 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Приймаючи до уваги, що остання поставка товару за договором № 240 від 19.11.2012 р. здійснена 22.01.2013 р., виходячи із встановленого договором терміну оплати товару, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду даної справи у суді, строк оплати товару є таким, що настав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документами, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинні документи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач факт отримання товару за договором № 240 від 19.11.2012 р. не заперечує та зазначає, що не відмовляється від взятих на себе за договором зобов'язань.

Таким чином, виходячи із наявних у справі документів та приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України а також положення договору № 240 від 19.11.2012 р. в частині розрахунків за поставлений товар.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення боргу у розмірі 84 516, 94 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 6 211, 96 грн., а також 25 % річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, що передбачено умовами договору.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно тверджень відповідача про виникнення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Деал» внаслідок зменшення експорту продукції і росту курсу долара, що не залежить безпосередньо від відповідача та, на думку останнього звільняє його від сплати штрафних санкцій, суд відзначає, що за загальним правилом Цивільного кодексу України неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє боржника від відповідальності.

При цьому, доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання за договором № 240 від 19.11.2012 р. відповідачем суду не надано.

Тож, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено прострочення оплати вартості отриманого від позивача товару, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про застосування грошових санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 26.12.2012 р. (дата виникнення заборгованості за відповідною поставкою) до 22.06.013 р. (граничний термін нарахування пені за відповідною поставкою відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) становить 6 211, 96 грн.

Річні за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у встановленому договором № 240 від 19.11.2012 р. розмірі 25 % становить 10 419, 89 грн.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, судом встановлено, що вищевказані розрахунки здійснені арифметично вірно та не перевищують розрахунок суду.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Системс» (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 34400791), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал» (03170, м. Київ, вул. Янтарна, 6, код ЄДРПОУ 35563740) заборгованість у розмірі 84 516, 94 (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот шістнадцять грн. 94 коп.) грн., 6 211, 96 (шість тисяч двісті одинадцять грн. 96 коп.) грн. - пені, 10 419, 89 (десять тисяч чотириста дев'ятнадцять грн. 89 коп.) грн. - 25 % річних та 2 022, 99 (дві тисячі двадцять дві грн. 99 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.06.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.