Рішення

від 05.05.2014 по справі 465/11953/13-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/11953/13-ц

2/465/764/14

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

05.05.2014 року. Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Мартинишини М.О.

при секретарі Кметь Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2

до ОСОБА_3,

третя особа: Жовківська державна нотаріально контора

про визначення часток у земельній ділянці,-

в с т а н о в и в:

позивачі звернулися до суду із позовом про визначення за покійним ОСОБА_4 на ? частини земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та за покійною ОСОБА_5 право власності на ? частини земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 є їх батьком. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме - 22 липня 2003 року державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області була відкрита спадкова справа за № 457 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстровим № 1-1862, зареєстрованого Львівським бюро технічної інвентаризації в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09 березня 2004 року. Проте, даним свідоцтвом не охоплюється інше майно померлого, а саме - земельна ділянка площею 0,0391га у АДРЕСА_1. Оскільки земельна ділянка не була нотаріусом включено в перелік спадкового майна, вони звернулися з письмовою заявою до державного нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини земельної ділянки. Однак державним нотаріусом у задоволенні заяви було відмовлено у зв'язку із тим, що частка спадкодавця у спільному майні не виділена, та запропонував звернутись до суду. Відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку, співвласниками земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є покійний ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 Спадкоємцями померлого ОСОБА_4 є вони, а спадкоємцем померлої ОСОБА_5 є її син ОСОБА_3 - відповідач. Тому для оформлення спадкових прав, змушені звернутися до суду із позовом про розподіл даної земельної ділянки по 1/2 частині між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки при житті останніх не були такі виділенні.

Просять позов задоволити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеному у позові. Уточняючи позовні вимоги, просить визнати право власності на частки на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 згідно витягів про реєстрацію право власності на нерухоме майно, зокрема: за покійним ОСОБА_4 - 12/20; за покійною ОСОБА_5 - 8/20. Просить уточнений позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належно повідомлений про день, час та місце слухання справи, на підставі ст.ст.169,224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів(постановляє заочне рішення), проти чого не заперечив позивачки ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_1

Третя особа у судове засідання не з'явилася, не повідомили про причини неявки, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце слухання справи, тому суд вважає, що справу слід слухати у її відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що уточнений позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 10-11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який був батьком позивачів. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, а тому 22 липня 2003 року державним нотаріусом Жовківської державної нотаріальної контори Львівської області була відкрита спадкова справа за № 457 та видано позивача свідоцтво про право на спадщину за законом, за реєстровим № 1-1862, зареєстрованого Львівським бюро технічної інвентаризації в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09 березня 2004 року. Однак земельна ділянка площею 0,0391га у АДРЕСА_1 не була нотаріусом включено в перелік спадкового майна, з приводу чого позивачі звертались з письмовою заявою до державного нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки. Однак державним нотаріусом у задоволенні заяви було відмовлено у зв'язку із тим, що частка спадкодавця у спільному майні не виділена, та запропонував звернутись до суду.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу.

Згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, співвласниками земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є покійний ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також, в судовому засіданні встановлено, що спадкоємцями померлого ОСОБА_4 за законом є його діти, зокрема: позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а спадкоємцем померлої ОСОБА_5 є її син ОСОБА_3 - відповідач по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЗК України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Такий вид спільної власності відрізняється від іншого виду - спільної часткової класності, яка відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України є власністю двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, а відповідно до ст. 361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватись самостійно. Таким чином, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена, що можливе тільки при спільній частковій власності. Аналогічно, щоб оформити перехід права власності до спадкоємця, частка спадкодавця має бути визначеною.

Згідно зі ст. 370 ЦК України вважається, що частки кожного із співвласників в праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Таким чином, визначення часток кожного з співвласників в праві спільної власності на манно можливе за відповідним договором.

Крім того, згідно з п. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право власності на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до поданих документів вбачається, що на земельній ділянці площею 0.0391 га з кадастровим номером 4610136900:04:002:0077 зведений житловий будинок, співвласникам якого після смерті спадкодавців ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є їх спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3017099 від 09.03.2004 року, за ОСОБА_2 зареєстровано майно, а саме будинковолодіння, за адресою: АДРЕСА_1, як приватна спільна часткова власність, частка ОСОБА_2, становить 12/20.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13126029 від 03.01.2007 року, за ОСОБА_3 зареєстровано майно, а саме будинковолодіння, за адресою: АДРЕСА_1, як приватна спільна часткова власність, частка ОСОБА_2, становить 8/20.

Виходячи з наведеної вище норми Земельного кодексу України право власності померлих на земельну ділянку має визначатися пропорційно їх часток в праві власності на будинок. Враховуючи вищевикладене, нотаріус не можу та не має повноважень самостійно визначити частку померлого ОСОБА_4 в праві власності на зазначену вищу земельну ділянку, а отже, визначити склад спадкового майна і видати відповідне свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на частку земельної ділянки, має визначатися пропорційно його частці в праві власності на будинок.

Ч.1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч.2 ст. 358 ЦК України встановлено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю, а відповідно ч.3 cт. 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння, користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до статті 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного співвласника у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Підстави та порядок розрахунку часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 р. №55. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за №774/14041.

Згідно пунктів 3.1 - 3.3 Інструкції - у разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна метою отримання відповідних правовстановлювальних документів. Право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). При цьому вказані в правовстановлювальних документах розміри часток співвласників на об'єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю. За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, оцінивши докази в їх сукупності, дослідивши матеріали справи суд вважає, що уточнений позов обґрунтований, повністю підтверджений матеріалами справи, та підлягає повному задоволенню. Тому суд вважає, за необхідне визнати право власності на частки на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, а саме: за покійним ОСОБА_4 - 12/20 та за покійною ОСОБА_5 - 8/20.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 169, 209, 212-215, 224-225 ЦПК України, ст.ст. 364, 366, 370, 372 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

уточнений позов задовольнити.

Визнати право власності на частки на земельну ділянку площею 0,0391 га за кадастровим номером 4610136900:04:002:0077, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

за покійним ОСОБА_4 - 12/20;

за покійною ОСОБА_5 - 8/20.

Заочне рішення може бути переглянуте Франківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Мартинишин М.О.