Рішення

від 16.06.2014 по справі 910/10339/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10339/14 16.06.14 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП"

про стягнення 116 873,88 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін :

Від позивача Решетниченко О.С. за довіреністю від 14.05.2014

Від відповідача Петришак М.Я. за довіреністю від 13.06.2014

Пампуха Л.О. за довіреністю від 13.06.2014

В судовому засіданні 16.06.2014, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 47-1694 від 24.04.2014 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" (відповідач) заборгованості в розмірі 116 873,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором №525 від 08.02.2006 про надання послуг належним чином не виконав, зокрема, не сплатив в повному обсязі грошових коштів за надані йому послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/10339/14, розгляд справи призначено на 16.06.2014.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014, з'явився представник позивача та надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, які суд долучив до вказаної справі.

В судове засідання, призначене на 16.06.2014, представник відповідача з'явився та надав відзив на позовну заяву.

Окрім того відповідача 16.06.2014 просив зупинити провадження у справі до вирішення справи № 5011-17/16814-2012.

Однак, суд розглянувши вказану заяву не знайшов підстав для задоволення вказаної заяви.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БСП» (далі - Відповідач) був укладений Договір про надання послуг від 08.02.2006 за № 7/409.

Строк дії договору встановлений до 08.02.2016 (п.5.5.договору).

Відповідно до п.п.1.1 зазначеного Договору позивач на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг зобов'язався транспортувати по внутрішньо будинкових мережах нежилого приміщення загальною площею 615,8 кв.м. за адресою бульвар Перова, 40 комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від відповідача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг. Відповідач в свою чергу зобов'язався у відповідності до даного Договору (п.п.1.2) прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток № 1 Договору № 7/409) відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та каналізації, а також холодної води на підігрів.

Згідно п. 2.2. зазначеного Договору відповідач повинен до кінця поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця, на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг.

Додатковою угодою від 04.01.2011 до Договору № 7/409 сторони погодили, що відповідач зобов'язаний сплачувати до 10-го числа поточного місяця також 4%. Пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг.

Згідно з пунктом 3.2.1 Договору про надання послуг Комунальне підприємство зобов'язується цілодобово безперебійно транспортувати по внутрішньо-будинковим мережам комунальні послуги, за винятком періодів, коли провадяться передбачені графіком випробування теплових мереж, профілактика, поточні і капітальні ремонти інженерних комунікацій.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором у частині оплати за комунальні послуги у відповідача виникла заборгованість за період з 01.11.2012 по 31.03.2014 у розмірі 112 720, 58 грн.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав основного обов'язку за Договором, плату за надані послуги повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість і яка, за розрахунками позивача та неоспореними відповідачем, складає 112 720, 58 грн.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що останній не в повному обсязі отримує послуги визначенні Договором.

Суд не приймає вказані доводи з огляду на наступне. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів , щодо недобросовісного виконання свої обов'язків позивачем.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договір про надання послуг № 7/409 в сумі 112 720, 58 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 112 720, 58 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 671,43 грн. та 3% річних в сумі 1 481,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 2 671,43 грн., а інфляційні втрати - 1 481,87 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСП" (02218, м. Київ, Бульвар Перова, будинок 40; ідентифікаційний код: 25663078) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, Вулиця Челябінська, будинок 9-Г; ідентифікаційний код 03366612) 112 720 (сто дванадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 58 коп. -основного боргу, 1 481 (одна тисяча чотириста вісімдесят одна) грн. 87 коп. - інфляційних втрат, 2 671 (дві тисячі шістсот сімдесят одна ) грн. 43 коп. - 3 % річних та 2 337 (дві тисячі триста тридцять сім ) грн. 48 коп. -суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.06.2014

Суддя М.О. Лиськов