Ухвала

від 19.06.2014 по справі 918/944/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

про відмову в прийнятті позовної заяви

"19" червня 2014 р. № 918/944/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А. розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю заготівельно виробничо-збутове підприємство "Дубнозаготпром"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брасовскіє сири"

про стягнення заборгованості в сумі 8 490,70 євро.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю заготівельно виробничо-збутове підприємство "Дубнозаготпром" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брасовскіє сири" про стягнення боргу в сумі 8 490,70 євро.

Згідно зі ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності, у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору, Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Згідно ч.1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема:

- якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону;

- якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Позивачем не подано доказів в підтвердження наявності обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" для визначення підсудності справи господарським судам України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III (ст.ст. 12-17) Господарського процесуального кодексу України (Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04- 5/608 від 31.05.2002р.).

П.5 вказаного роз'яснення встановлено, що господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Таке ж положення містить Закон України „Про міжнародний комерційний арбітраж", відповідно до ст. 20 якого сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. Відповідно до частини першої статті 7 цього Закону арбітражною є угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні, яка укладається у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

За змістом ст. 41, 12 - 17, 123 ГПК для іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачено національний режим судового процесу для розгляду справ, підвідомчих господарським судам.

Обираючи як орган вирішення спорів місцевий господарський суд України, сторони пророгаційної угоди повинні дотримуватись вимог міжнародного договору та ст. 16 ГПК щодо виключної компетенції господарських судів України. Отже, у разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарський суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1. ст. 62 ГПК. З цієї ж підстави господарський суд повинен відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо у пророгаційній угоді сторонами неправильно викладено назву суду або зазначено суд, існування якого не передбачено законодавством про судоустрій України.

В даному випадку, як вбачається з п. 8.2. укладеного між сторонами Договору №28/01-14 від 28 січня 2014 року, в якому сторони погодили "В случає возникновения разногласей по выполнению этого Договора или в связи с ним Стороны решают это, по возможности, путём переговоров, а при невозможности их решения - Международным коммерческим Арбитражным судом при Торгово-промышленой палате Украины (Киев).

Відповідно до пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. N 01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" наявність такої угоди унеможливлює вирішення спору у господарському суді, оскільки сторони домовилися про вирішення спору іншим органом.

У разі непідвідомчості справи у спорі за участю іноземного підприємства чи організації господарський суд має відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 62 ГПК (позиція викладена у Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. N 04-5/608 „Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій").

Відповідно до п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Згідно ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, повернення заяви або скарги, а також відмови у відкритті провадження у справі.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в прийнятті даної позовної заяви, судовий збір у розмірі 2600 грн. підлягає поверненню заявнику. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86, 124 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УВАЛИВ :

1. Відмовити у прийнятті позовної заяви від 06 червня 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю заготівельно виробничо-збутове підприємство "Дубнозаготпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Брасовскіє сири" про стягнення боргу в сумі 8 490,70 Євро.

2. Повернути позовну заяву від 06 червня 2014 року і додані до неї документи заявнику.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю заготівельно виробничо-збутове підприємство "Дубнозаготпром" (35600, Рівненська обл., місто Дубно, вулиця. Сурмичі, будинок 93, код ЄДРПОУ 22584616) судовий збір у розмірі 2 600 грн., сплачений згідно платіжного доручення №327 від 12 червня 2014 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано:

1- в наряд;

2- позивачу рекомендованим (Рівненська обл., Рівненський р-н.,смт.Квасилів, вул.Молодіжна, 28, кв.107).