Постанова

від 21.05.2014 по справі 808/2540/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 808/2540/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікгруп"

до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2014,-

за участі представників сторін:

від позивача - Розум Е.В. (довіреність від 24.03.2014)

Сердюк Р.В. (довіреність від 24.03.2014)

від відповідача - Сергієнко Т.С. (довіреність № 169 від 16.01.2014)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікгруп" до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.03.2014 № 0000042211, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49906,25 грн., та №0000052211, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 47 411,25 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2014 відкрито провадження у адміністративній справі №808/2540/14 та призначено до судового розгляду на 23.04.2014. За клопотанням сторін, провадження у справі було зупинено до 21.05.2014.

Відповідно до ст.160 КАС України, 21.05.2014 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини, зокрема з ТОВ "АГРОФІРМА "СОКІЛЬСЬКЕ". Правочини, укладені позивачем із вказаним підприємством не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину.

Позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат віднесено суми на підставі податкових накладних, які були надані зазначеним підприємством, що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначає, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотримуванням або порушенням тільки правил перевезення автомобільним транспортом, які не пов'язані з вимогами податкового законодавства та не свідчать про безтоварність господарських операцій. Відсутність тільки товарно-транспортних накладних, чи їх неналежне оформлення не позбавляє права покупця включати витрати по придбанню товарів у склад валових витрат та віднесення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, а податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив, надав письмові заперечення. Зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проведеною перевіркою встановлено, що Позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "АГРОФІРМА "СОКІЛЬСЬКЕ".

Перевіряючі дійшли висновків, що господарські операції позивача з вказаним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. В зв'язку з тим, що договори поставок товарів, послуг є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Фахівцями ДПІ у Запорізькому районі з 24.02.2014р. по 04.03.2014р р проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КОМБІКРУП" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Агрофірма Сокільське" (код за ЄДРПОУ 32685222) та іншими суб'єктами підприємницької діяльності-постачальниками сільськогосподарської продукції за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р

За результатами перевірки складено акт від 12.03.2014р. №19/2211/32175503.

Під час перевірки встановлено порушення вимог законодавства, а саме:

1)п.п. 14.1.27 п.14.1 ст 14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.149.1 ст. 149 та п.152.1 ст 152 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 37929грн , в т.ч. за 2013 рік в сумі 39929грн грн. (в частині взаємовідносин з ТОВ "Агрофірма "Сокільське")

2)пп..14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.1 , п. 198.3, п.198.6 ст.198, підр.2 розділу XX, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2756-VI, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті всього на суму 39925 грн., в тому числі за червень 2013р. в сумі 30240 грн., за липень 2013р. в сумі 9685 грн. (в частині взаємовідносин з ТОВ "Агрофірма "Сокільське").

Зважаючи на виявлені порушення, на підставі акту перевірки були прийняті, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 28.03.2014 № 0000042211, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49906,25 грн., та №0000052211, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 47 411,25 грн.

Висновки, яких дійшли перевіряючи базуються на наступному.

Під час проведення перевірки позивачем надані наступні документи: 2 договори поставки №10 від 02.04.2013р., видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, обігово-сальдову відомість по рахунку 631

На запит ДПІ у Запорізькому районі ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 15.01.14 №75/10/22 про надання пояснень та їх документальне підтвердження з питань здійснення взаємовідносин ТОВ "Комбікруп" з ТОВ "Агрофірма "Сокільське", директором 04.02.14 було надано документи стосовно взаємовідносин з ТОВ "Агрофірма "Сокільське", в т.ч. договір поставки №10 від 02.04.2013р.

Разом з листом вих. №14 від 03.03.2014р. надано копії документів: договір поставки №10 від 02.04.2013р., замовлення на постачання товару відповідно договору поставки №10 від 02.04.2013р., товарно-транспортні накладні на транспортування товару від ТОВ "Агрофірма "Сокільське", банківські виписки щодо розрахунків з ТОВ "Агрофірма "Сокільське", податкові накладні з Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних, накладні на відпуск пшениці, свідоцтво №200104163 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість ТОВ "Агрофірма "Сокільське", адміністративний позов ТОВ "Агрофірма "Сокільське", та повідомлено, що ціна транспортування включена в ціну товару, та кредиторська заборгованість перед ТОВ "Агрофірма "Сокільське" станом на 31.12.2013р. становить 74160грн.

До листа вих. №14 від 03.03.2014р. та до перевірки надано договір поставки №10 від 02.04.2013р.

Відповідно акту Західно-Донбаської ОДПІ Гу Міндоходів Дніпропетровської області отримано №34/22.3-32685222 від 09.09.2013 у ТОВ "Агрофірма "Сокільське" відсутній Транспортний засіб "Камаз" з державним номером АЕ6670ВВ.

До перевірки не надано актів виконаних робіт (Замовник - ТОВ "Комбікруп", Виконавець (перевізник) - ТОВ "Агрофірма "Сокільське") щодо надання ТОВ "Агрофірма "Сокільське" на адресу ТОВ "Комбікруп" транспортних послуг.

Відповідно вищенаведених угод наявні розбіжності, а саме:

1)Умови поставки (п.3 Договору)

-в договорі поставки №10 від 02.04.2013р., який надано 04.02.2013р. зазначено, що Замовник зобов'язується забрати товар в Постачальника в кількості, зазначеній в Замовленні на постачання, протягом п'яти календарних днів (п.3.1. Договору); датою постачання є дата отримання Замовником за адресою Постачальника (п.3.3 Договору); замовник отримує товар в Постачальника за власний кошт за адресою Дніпропетровська область, Юр'ївський район с.Новочорноглазівське, вул..Нова 1 (п.3.4. Договору)

-в договорі поставки №10 від 02.04.2013р., який надано 03.03.2013р. зазначено, що Постачальник зобов'язаний в 10 денний термін з моменту укладання даного договору поставити товар Замовнику за адресою: Запорізька обл.., Запорізький р-н, смт.Кушугум, вул..Межова 6 (п.3.1. Договору); Товар вважається поставленим з моменту його розвантаження в повному обсязі на склад Замовника за адресою: Запорізька обл.., Запорізький р-н, смт.Кушугум, вул..Межова 6 (п.3.2. Договору)

2) Умови передання-прийняття товару (п.6 Договору)

-в договорі поставки №10 від 02.04.2013р., який надано 04.02.2013р. зазначено, що Передання-приймання товару здійснюється за адресою, зазначеною в п.3.4 цього Договору (п.6.1. Договору)

-в договорі поставки №10 від 02.04.2013р., який надано 03.03.2013р. зазначено, що Передання-приймання товару здійснюється за адресою, зазначеною в п.3.4 цього Договору (п.6.1. Договору), але в даному договорі в п.3.4. відсутня адреса.

3)Підписи сторін

-на договорі поставки №10 від 02.04.2013р., який надано 04.02.2013р., внизу на 1 та 2 сторінці наявні підписи скріплені печатками Сторін

-на договорі поставки №10 від 02.04.2013р., який надано 03.03.2013р., внизу на 1 та 2 сторінці наявні підписи сторін та не скріплені печатками Сторін.

На зазначених товарно-транспортних накладних відсутній підпис водія-експедитора, який прийняв вантаж (ОСОБА_4); відсутня інформація щодо кількості (маси) прийнятого до перевезення вантажу; відсутня інформація щодо навантажувально-розвантажувальних операцій.

Відповідно умов поставки, зазначених в Договорах поставки №10 від 02.04.2013р.:

-в договорі поставки №10 від 02.04.2013р., який надано 04.02.2013р. - замовник отримує товар в Постачальника за власний кошт за адресою Дніпропетровська область, Юр'ївський район с.Новочорноглазівське, вул..Нова 1

-в договорі поставки №10 від 02.04.2013р., який надано 03.03.2013р. - Постачальник зобов'язаний поставити товар Замовнику за адресою: Запорізька обл.., Запорізький р-н, смт.Кушугум, вул..Межова 6.

Відповідно наданих товарно-транспортних накладних:

-Замовник (Платник) - ТОВ "Комбікруп"

-Автопідприємство - ТОВ "Агрофірма "Сокільське".

В наданих товарно-транспортних накладних не зазначено марку (різновид) Камазу, що не дає змоги його ідентифікувати та визначити можливість здійснення перевезення задекларованого в товарно-транспортній накладній кількості вантажу.

Актом по ТОВ "АГРОФІРМА "СОКІЛЬСЬКЕ" встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій за перевіряємий період.

Разом з тим, враховуючи викладене, приймаючи до уваги фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника відповідача, підставами донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість стали висновки щодо відсутності у контрагента позивача ТОВ "АГРОФІРМА "СОКІЛЬСЬКЕ" необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутності в достатній кількості трудових ресурсів, неналежного оформлення товарно-транспортних накладних як первинного документу, тобто висновки про те, що угоди укладені із ним не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

Згідно з п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник ПДВ. Господарські правовідносини з ТОВ "АГРОФІРМА "СОКІЛЬСЬКЕ" оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Таким чином, позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від постачальників, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ "АГРОФІРМА "СОКІЛЬСЬКЕ" в актах перевірок відсутні.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Стосовно розбіжностей в умовах поставки товару за договорами,суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи і поясненнями представника позивача, в ході перемовин щодо укладення договору поставки ТОВ "Комбікгруп" та ТОВ "Агрофірма "Сокільське" було узгоджено та підписано два договори з різними умовами поставок, так як на цей час сторони не визначилися остаточно з цього питання. В результаті механічної помилки обидва договори отримали один номер - № 10. Незабаром помилка була виявлена і додатковою угодою від 03.04.2013 один з договорів отримав номер 11. Надалі сторони остаточно визначилися з умовами поставок і додатковою угодою від 05.04.2013. Договір поставки № 11 було розірвано за взаємною згодою.

Вказані вище додаткові угоди не надавалися в ході перевірки, так як жодних питань з цього приводу у перевіряючих не виникало, а договір № 11 був розірваний майже одразу після укладення і жодних господарських операцій за ним не проводилося.

У Акті перевірки не зазначено, яким чином ці обставини впливають на податковий облік та нарахування недоїмки.

Тому посилання в акті перевірки на порушення позивачем зазначених вище приписів ПКУ не відповідають фактичним обставинам, та, відповідно податкове повідомлення-рішення є неправомірними.

Податковий орган також безпідставно дійшов висновку про заниження податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ "Агрофірма "Сокільське" за перевіряємий період.

Згідно п. 138.2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складну валових витрат, згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Саме витрати пов'язані з придбанням у ТОВ "АГРОФІРМА "СОКІЛЬСЬКЕ" послуг, використовувались позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується самим актом перевірки та валовим доходом, задекларованим позивачем.

Правочин між позивачем та ТОВ "АГРОФІРМА "СОКІЛЬСЬКЕ" відповідає вимогам чинного законодавства України, при його укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвим умов, предметом правочину є товари, що не обмежені в цивільному обороті України; правочин сторонами було виконано - товар передано, грошові кошти сплачено, що стало підставою для формування валових витрат у відповідних звітних періодах.

За приписами ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч.2 ст.9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

В акті перевірки, перевіряючими вказано на неналежне оформлення товарно-транспортної накладної, як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Однак, суд вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на наступне:

Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна за формою № 1 -ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" передбачено, що: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, згідно з п.3.6. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, в яких зазначається, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників оформлюються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Перевіряючими в акті не зазначено про відсутність даних прибуткових ордерів за зазначеними операціями, відповідно, посилання на неналежне оформлення ТТН є безпідставним.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про "нереальність" здійснених позивачем господарських операцій є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Відповідачем не надано також доказів підробки документів або їх фіктивності на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаного вище договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків.

З наведеного випливає, що в разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податків до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки і докази позивача не спростовані.

Таким чином, суд вважає що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і позовні вимоги ТОВ "Комбікгруп" підлягають задоволенню у повному обсязі. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000042211 від 28.03.2014, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Комбікгруп" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 49906,25 грн. та №0000052211 від 28.03.2014, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Комбікгруп" позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 47 411,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариству з обмеженою відповідальністю "Комбікгруп" (код ЄДРПОУ 32175503) судові витрати у розмірі 194,64 грн. (сто дев'яносто чотири гривні 64 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 17.06.2014.

Суддя О.М. Нечипуренко