Рішення

від 11.06.2014 по справі 910/6333/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6333/14 11.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до 1. Фермерського господарства «Колос-2006» 2. Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» про стягнення 11 292,33 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: позивача:Кравець О.І. відповідача 1:не з'явився відповідача 2:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (надалі - ТОВ «Хімагромаркетинг») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Фермерського господарства «Колос-2006» (надалі - ФГ «Колос-2006») та Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (надалі - ПП «Хімагромаркетинг 2000») про стягнення 11 292,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №АП-09-0027 від 01.04.2013 р. відповідачем 1 належним чином не виконано зобов'язання з оплати поставленої позивачем продукції, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1 626,76 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 99,66 грн., відсотків річних у розмірі 511,30 грн. та штрафу у розмірі 9 054,61 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Вимоги до відповідача 2 обґрунтовані тим, що відповідно до договору поруки №ПР-09-0027 від 10.04.2013 р. ПП «Хімагромаркетинг 2000» поручилося за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки №АП-09-0027 від 01.04.2013 р., яке останнім належним чином не виконане.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 19.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. розгляд справи відкладено до 11.06.2014 р. у зв'язку із неявкою відповідачів та невиконанням ними вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання представник відповідача 1 не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача 1 за адресою: 68212, Одеська обл., Саратський р-н, с. Старосілля, вул. Котовського, 22, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18696277 від 20.05.2014 р. та матеріалами справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30069165.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (продавець) та ФГ «Колос-2006» (покупець) було укладено договір поставки №АП-09-0027 (надалі - «Договір»), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити засоби захисту рослин згідно переліку.

Згідно з п. 2.1 Договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: не пізніше 05.04.2013 р. - 12 072,82 грн., не пізніше 10.10.2013 р. - 48 291,26 грн.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем 1 прийнято товар на загальну суму 60 364,08 грн., що підтверджується видатковою накладною №АП-09-0040 від 10.04.2013 р.

Відповідач 1 частково розрахувався за поставлений позивачем згідно умов Договору товар, сплативши 58 737,32 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 1 626,76 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковою накладною №АП-09-0040 від 10.04.2013 р.) підтверджується передача відповідачу 1 товару згідно Договору на суму 60 364,08 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 2.1 Договору та п. 3 Додаткового договору до Договору, відповідач 1 був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар не пізніше 10.10.2013 р.

Відповідач 1 частково розрахувався за поставлений позивачем згідно умов Договору товар, сплативши 58 737,32 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 1 626,76 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

10.04.2013 р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (кредитор) та ПП «Хімагромаркетинг 2000» (поручитель) було укладено договір поруки №ПР-09-0027 (надалі - «Договір поруки»).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язків Дочірнім підприємством «Кастор» ФГ «Колос-2006» за договорами, передбаченими розділом 2 цього договору.

Пунктами 1.2 та 1.3 Договору передбачено, що у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Обсяг відповідальності поручителя перед кредитором за цим договором обмежується сплатою суми основного боргу.

Згідно з п. 2.1 Договору поруки під основним договором в цьому договорі розуміють Договір, укладений між кредитором і боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодекс України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

20.02.2014 р. позивач звернувся до ПП «Хімагромаркетинг 2000» з вимогою (отримана відповідачем 2 24.02.2014 р.), в якій просив погасити заборгованість ФГ «Колос-2006» згідно Договору у розмірі 1 626,76 грн.

Відповідно до ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача 1 перед позивачем у сумі 1 626,76 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення відповідачами не надано.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача та стягнути солідарно з ФГ «Колос-2006» та ПП «Хімагромаркетинг 2000» заборгованість у розмірі 1 626,76 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів пені у розмірі 99,66 грн., відсотків річних у розмірі 511,30 грн. та штрафу у розмірі 9 054,61 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 11.10.2013 р. по 31.03.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач 1 у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача 1 є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 5.2 Договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з п. 5.4 Договору у випадку прострочення виконання зобов'язань, передбачених розділом 2 даного договору, більше ніж на 30 днів винна сторона додатково сплачує іншій стороні за даним договором штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання оплати з поставленої продукції більше ніж на 30 днів, то правомірним є стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 9 054,61 грн. (60 364,08 грн.*15%).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.5 Договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 днів.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідачів пені у розмірі 99,66 грн. та відсотків річних у розмірі 511,30 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення солідарно з ФГ «Колос-2006» та ПП «Хімагромаркетинг 2000» на користь ТОВ «Хімагромаркетинг» заборгованості у розмірі 1 626,76 грн., штрафу у розмірі 9 054,61 грн., пені у розмірі 99,66 грн. та відсотків річних у розмірі 511,30 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства «Колос-2006» ( 68212, Одеська обл., Саратський р-н, с. Старосілля, вул. Котовського, 22 ; ідентифікаційний код 33171536) та Приватного підприємства «Хімагромаркетинг 2000» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15; ідентифікаційний код 30369454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, просп. Возз'єднання, 15; ідентифікаційний код 30262667) заборгованість у розмірі 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 76 коп., штраф у розмірі 9 054 (дев'ять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 61 коп., пеню у розмірі 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 66 коп., відсотки річних у розмірі 511 (п'ятсот одинадцять) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя В.П.Босий