Рішення

від 11.06.2014 по справі 910/6428/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6428/14 11.06.14

За позовомКиївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» простягнення 5 156,72 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача 1:не з'явився від позивача 2:Павлик Т.О. від відповідача:не з'явився прокурор:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (надалі - «Госпіталь») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» (надалі - «Товариство») про стягнення 5 156,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання медичних послуг №13/87/ПМП від 30.04.2013 р. позивач 2 надав послуги, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 026,00 грн. Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 2 пені у розмірі 130,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 11.06.2014 р. у зв'язку із неявкою прокурора, представників позивача 1 та відповідача, та неподанням витребуваних доказів.

Представники позивача 1 та прокурор в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №3006902 та №30069033 відповідно.

В судове засідання представник позивача 2 з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03056, м. Київ, вул. Дашавська, 25, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18465407 від 03.04.2014 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 р. між Госпіталем (виконавець) та Товариством (замовник) було укладено договір про надання медичних послуг №13/84/ПМП (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язується надавати медичні послуги замовнику, а замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконавцю надані послуги.

Пунктом 3.1.2 Договору передбачено, що акт виконаних медичних послуг надається замовнику подекадно. Оплата вартості фактично наданих послуг проводиться шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на рахунок виконавця, згідно загального звіту по виконаних медичних послугах та акту здавання-приймання робіт (додаток №3) за відповідний період, звіту по наданню медичних послуг у Головному військовому клінічному госпіталі на кожного пацієнта окремо (додаток №4) та рахунку за надані медичні послуги. Акт виконаних медичних послуг вважається підписаним замовником, якщо протягом 10 календарних днів з дати, зафіксованої у відповідному акті, від замовника не надійшло письмового документально обґрунтованого заперечення, акт вважається прийнятим до оплати для проведення розрахунків.

Згідно з п. 3.1.3 Договору оплата рахунків здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з дати, зафіксованої у відповідному рахунку, який виставив виконавець.

На виконання умов Договору у період з 13.09.2013 р. по 22.11.2013 р. позивачем 2 було надано відповідачу послуги на загальну суму 5 026,00 грн., а відповідач гарантував оплатити такі послуги у повному обсязі, що підтверджується звітами по наданню медичних послуг та гарантійними листами за вказаний період.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку прокурора, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих на підставі Договору послуг, у зв'язку з чим прокурор вказує на існування заборгованості у розмірі 5 026,00 грн.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (рахунки №Д13/580 від 08.10.2013 р., №Д13/624 від 07.11.2013 р., №Д13/662 від 25.11.2013 р. та №Д13/692 від 09.12.2013 р. та звіти по наданню медичних послуг за період з 13.09.2013 р. по 22.11.2013 р.) підтверджується надання позивачем 2 послуг за Договором на загальну суму 5 026,00 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи п. 3.1.3 Договору, відповідач повинен був розрахуватись за надані позивачем послуги протягом 10 календарних днів з дати, зафіксованої у відповідному рахунку, який виставив виконавець, а відтак строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем 2 згідно Договору послуг на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Госпіталю 5 026,00 грн. за надані згідно Договору послуги. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з Товариства на користь Госпіталю заборгованості у розмірі 5 026,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 2 пені у розмірі 130,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 18.10.2013 р. по 27.01.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.1.3 Договору за затримку платежів виконавцю понад строки, встановлені цим договором, замовник додатково оплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених замовником платежів за кожний день такої затримки.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 2 пені у розмірі 130,72 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Госпіталю заборгованості у розмірі 5 026,00 грн. та пені у розмірі 130,72 грн.

Стосовно правомірності звернення прокурора з даним позовом суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Суд дійшов висновку, що прокурором правильно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки Міністерство оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який виконує функції держави у відносинах сторін, що підтверджується наступним.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Згідно з приписами ст. 8 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» Кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України. Порядок обліку коштів, одержаних від господарської діяльності у Збройних Силах України, визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони України.

За змістом Положення про Госпіталь, затвердженого наказом директора Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України №62 від 16.09.2008 р., Госпіталь створений відповідно до наказу Міністра оборони України №678 від 24.11.2006 р., підпорядкований Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України, є зональним органом управління медичної служби Збройних Сил України, головною оперативною одиницею в системі управління організації медичного забезпечення навчально-бойової підготовки та інших видів повсякденної діяльності особового складу Збройних Сил України.

В даному випадку інтереси держави полягають в припиненні порушень законності в бюджетній сфері, що в свою чергу впливає на фінансову систему держави.

Враховуючи викладене, Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь».

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» (03056, м. Київ, вул. Дашавська, 25; ідентифікаційний код 38022224) на користь Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 18; ідентифікаційний код 07773293) заборгованість у розмірі 5 026 (п'ять тисяч двадцять шість) грн. 00 коп. та пеню у розмірі 130 (сто тридцять) грн. 72 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш Асистанс» (03056, м. Київ, вул. Дашавська, 25; ідентифікаційний код 38022224) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя В.П. Босий