Рішення

від 10.06.2014 по справі 910/6432/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6432/14 10.06.14

За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Еліс" простягнення 10 303,51 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Кравчик С.М., довіреність №91/2013/12/25-2 від 25.12.2013;

від відповідача - не з'явилися.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс" про стягнення 10303,51 грн. заборгованості, з якої: 9691,50 грн. - борг за спожиту активну електричну енергію, 13,63 грн. - двократна вартість, 439,39 грн. - пеня та 158,99 грн. - три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на використання електричної енергії №3202859 позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленої електричної енергії в повному обсязі не виконав, а також в листопаді 2013 допустив перевищення договірної величини споживання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2014 порушено провадження у справі № 910/6432/14 та призначено справу до розгляду.

Позивач в судовому засіданні 10.06.2014 вимоги викладені в позовній заяві підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 10.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі начальника РКМ «Південний», (енергопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Еліс" (споживач), було укладено договір на використання електричної енергії №3202859, за умовами якого, в редакції додаткової угоди до договору від 28.06.2010, постачальник (позивач) продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач (відповідач) оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктами 5, 6, 7 додаткової угоди до договору №3202859 про постачання електроенергії від 19.01.2012 передбачено, що постачальник надає споживачу можливість щомісяця надавати акти про використану електричну енергію та формувати рахунки на оплату електроенергії через інтернет-магазин комунальних послуг «mega-billing.com», розміщений на сайті www.mega-billing.com.

Звіти, сформовані відповідно до вимог додатка 3, рахунки, попередження про припинення постачання електроенергії, податкові накладні, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього договору, надаються сторонами в електронному вигляді з використанням інтернет - магазину комунальних послуг «mega-billing.com» і сторони визнають електронні документи, сформовані та передані з використанням сервісу, як офіційні .

При цьому, споживач після формування звіту за допомогою сервісу (у разі відсутності електронного цифрового підпису) зобов'язується надавати постачальнику оригінал звіту в паперовому вигляді (у формі додатка 3 до договору) протягом наступних п'яти робочих днів, після відправки звіту в електронному вигляді, але не пізніше останнього дня поточного календарного місяця. Споживач зобов'язується забезпечити відповідність електронного звіту та звіту наданого в оригіналі на паперових носіях.

Розрахунки за електричну енергію та інші платежі здійснюються споживачем у порядку, передбаченому додатком "Порядок розрахунків" (п.7 договору). Зокрема п.2.2 додатку до договору "Порядок розрахунків" передбачено, що остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом п'яти операційних днів з дня їх отримання.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу електричну енергію за період з 01.03.2013 по 01.12.2013 на загальну суму 10783,61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами відповідача про використану електричну енергію, актами прийняття-передавання товарної продукції та після закінчення розрахункового місяця направляв відповідачу у встановленому договором порядку рахунки на оплату електроенергії.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання електричної енергії.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 9691,50 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу електричної енергії та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати електроенергії підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 9691,50 грн.

В силу вимог ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторони в пункті 4.2.1 договору, в редакції додаткової угоди від 28.06.2010, визначили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

При цьому, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 4.2.1 договору нараховано за період з серпня 2013 по січень 2014, згідно наданого розрахунку, та заявлено до стягнення пеню в сумі 439,39 коп.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом позивачем нараховано за період з квітня 2013 по березень 2014 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 158,99 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3 % річних за заявлений позивачем період, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи відповідач допустив перевищення договірних величин споживання електроенергії в листопаді 2013 року на 11 кВт/год.

Згідно статті 26 частини 5 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

За умовами п.2.2 невід'ємного додатку 2 до договору "Порядок розрахунків" розрахунок ... за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності ... здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5-ти операційних днів з дня їх отримання.

Позивач направив відповідачу рахунок №3202859/11/2 від 19.11.2013 на оплату перевищення договірної величини споживання електроенергії в листопаді 2013 року в сумі 13,63 грн., втім відповідач направлений йому рахунок у встановлений строк не оплатив.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджено факт перевищення відповідачем договірних величин споживання електроенергії в листопаді 2013 року, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача плати за перевищення в сумі 13,63 грн. також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку оплатити заявлені до сплати кошти.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат на сплату судового збору в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1 . Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 22859154) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 9691 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 50 коп. основного боргу, 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 99 коп. 3% річних, 439 (чотириста тридцять дев'ять) грн. 39 коп. пені, 13 (тринадцять) грн. 63 коп. двократної вартості та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2014.

Суддя Т.В. Васильченко