Ухвала

від 05.06.2014 по справі 2а-7561/08/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Київ К/9991/29300/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011

у справі № 2а-7561/08/0470

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправними дій та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, СПД-ФО ОСОБА_2) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправними дії стосовно факту виїмки і створення Опису копій документів №1 від 11.04.2008 та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000241701/0 від 18.04.2008.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 частково скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000241701/0 від 18.04.2008 із прийняттям в цій частині нового рішення. Скасовано податкове повідомлення-рішення №000241701/0 від 18.04.2008 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 1594,59 грн. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.11.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 15.04.2008 №45-171-НОМЕР_1.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 N168/97-ВР (далі по тексту - Закон №168/97-ВР).

Так, на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які мали недоліки та порядок заповнення яких не відповідав встановленому чинним законодавством: у листопаді 2006 року №97 від 06.11.2006, видана ТОВ «Е-40» на загальну суму 135,00 грн., у тому числі ПДВ 22,50 грн., без ІПН, номера Свідоцтва платника ПДВ та місцезнаходження покупця; у липні 2007 року №70 від 24.07.2007, видана ТОВ «АТОН-14» на загальну суму 4200,00 грн., у тому числі ПДВ 700,00 грн., завірена печаткою іншого підприємства - ТОВ «КІС «МК»; у жовтні 2007 року №1850 від 03.10.2007, видана ТОВ «Алмаз Ойл, Лтд» на загальну суму 1043,35 грн., у тому числі ПДВ 173,89 грн., не завірена печаткою; у листопаді 2007 року №28/11 від 28.11.2007, видана ТОВ «Промторг 2007» на загальну суму 1000,00 грн., у тому числі ПДВ 166,67 грн., з печаткою іншого підприємства - ТОВ «КІС «МК».

Таким чином, позивачем завищено податковий кредит на суму 1063,06 грн.

Також, в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N168/97-ВР до складу податкового кредиту було неправомірно віднесено у лютому, березні, червні, серпні, вересні, жовтні 2006 року ПДВ по наступним податковим накладним: №139 від 24.02.2006 на суму ПДВ 973,87 грн.; №140 від 30.03.2006 на суму ПДВ 338,78 грн.; №141 від 14.06.2006 на суму ПДВ 210,29 грн.; №144 від 04.08.2006 на суму ПДВ 380,16 грн.; №097 від 0.08.2006 на суму ПДВ 132,00 грн.; №98 від 13.09.2006 на суму ПДВ 12,25 грн.; №104 від 11.10.2006 на суму ПДВ 94,46 грн., виданим ТОВ «Эволюкс», код за ЄДРПОУ 32697882.

Водночас, ТОВ «Эволюкс» знято з податкового обліку ДПІ у м. Дніпродзержинську 30.12.2004 по причині припинення за рішенням власника. Згідно даних ДПА України, Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Эволюкс» було анульоване 23.12.2004.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті апеляційного узгодження податкового зобов'язання відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008 №000241701/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4807,50 грн., в тому числі 3205,00 грн. основного платежу та 1602,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем завищено суму податкового кредиту у розмірі 1063,06 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту податкових накладних, в яких відсутні обов'язкові реквізити: ІПН, номер Свідоцтва платника ПДВ, місцезнаходження покупця.

Так, у відповідності з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити. У тому числі податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи.

Водночас, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Крім того, у відповідності з пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 N165 , податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Спірні податкові накладні містять опис (номенклатуру) товарів, одиниці виміру, базу оподаткування, загальну суму коштів, що підлягає оплаті.

Інших порушень законодавства та підстав для виключення сум ПДВ з податкового кредиту відповідачем в акті перевірки не встановлено.

Отже, навіть податкові накладні з «дефектом форми» не втрачають статусу звітного податкового і одночасно розрахункового документу. Та сама лише відсутність в податковій накладній окремих рядків не вивільняє контролюючий орган від обов'язку визначення суми податкового зобов'язання об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Судом зазначено, що Закон України «Про податок на додану вартість» , який визначає поняття податкової накладної, взагалі не містить вимог щодо її засвідчення печаткою підприємства.

За таких обставин визначення суми податкового зобов'язання у розмірах 1063,06 грн. за основним платежем та 531,53 грн. штрафних (фінансових) санкцій, відповідно, визнано правомірно помилковим.

Щодо визначення суми податкового зобов'язання у розмірах 2141,06 грн. за основним платежем та 1070,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій, відповідно.

Підставою для визначення суми податкового зобов'язання став виявлений відповідачем факт формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, нібито виданих у лютому-жовтні 2006 року ТОВ «Эволюкс», свідоцтво платника ПДВ якого, в той же час, було анульоване 23.12.2004.

Позивачем стверджено, що він не мав господарських взаємин із ТОВ «Эволюкс», а зазначені в акті перевірки накладні йому не видавалися та до податкового кредиту не могли бути віднесені.

Витребуваними судом від контролюючого органу та додатково наданими тим документами достеменно встановлено формування позивачем податкового кредиту за спірні періоди 2006 року на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Эволюкс».

Слід вказати, що право на нарахування податку та складання податкових накладних, підпункт 7.2.4 пункт 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону .

Як встановлено судами, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Эволюкс» було анульоване 23.12.2004. Це позбавило таку особу права видавати податкові накладні згідно із Законом №168/97-ВР, а вже видані податкові накладні набувають статусу фіктивних i позбавляють покупця права на податковий кредит. Підставою для встановлення фіктивності є відсутність будь-яких відповідних повноважень у особи, яка видає певні податкові документи.

Щодо визнання незаконними дій стосовно факту виїмки і створення Опису копій документів №1 від 11.04.2008, то судами попередніх інстанцій вірно зазначено наступне.

Фахівці податкового органу мають право: перевіряти документи, звіти, кошториси, декларації, а також інші документи, в яких відображено обчислення і сплату податків та інших платежів; одержувати від посадових осіб і громадян письмові пояснення, довідки та інформацію щодо питань, які виникають під час перевірки.

Під час перевірки працівники податкової служби мають право безкоштовно отримувати довідки і копії документів про фінансово-господарську діяльність; дані про отримані доходи й видатки підприємства та громадян; розрахункові, валютні та інші рахунки; інформацію про наявність та обіг коштів на цих рахунках; іншу інформацію, пов'язану з обчисленням і сплатою податків та інших платежів.

Крім того, підприємець мусить забезпечити податківцям вільний доступ до його техніки й вхід до будь-яких інформаційних систем, зокрема комп'ютерних, для визначення об'єкту оподаткування.

Вилучення оригіналів (копій) документів оформляється описом за формою згідно з додатком 1 Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 08.11.2005 N493.

Інструкція вимагає вилучення копій документів в присутності представника платника податків. При вилученні посадовими особами органів державної податкової служби копій документів зазначені копії у встановленому порядку засвідчуються платником податків, що перевіряється.

За встановлених у справі обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові щодо визнання незаконними дій стосовно факту виїмки і створення Опису копій документів №1 від 11.04.2008, та, відповідно, самого факту вилучення та копіювання документів, а також визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18.04.2008 №000241701/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірах 2141,06 грн. за основним платежем та 1070,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій, відповідно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров