Рішення

від 16.06.2014 по справі 910/7072/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7072/14 16.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія

"Київміськбуд" в особі відокремленого підрозділу Готель

"Оберіг" Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія

"Київміськбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація -Т"

про стягнення 46 165,23 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Очеретний М.В. по довіреності № 1 від 22.01.2014 р.

Від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" в особі відокремленого підрозділу Готель "Оберіг" Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація -Т" заборгованість та штрафні санкції в розмірі 46 165,23 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 55 від 01.03.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/7072/14р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.05.2014р. за участю представників сторін.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне розгляд даної справи відкласти на 16.06.2014р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився. Заяв та клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухали суду направлялась на адресу відповідача. що визначена за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду про порушення провадження у справі від 21.01.2013 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. М.Тимошенко, 2-3 гурт. яка згідно матеріалів справи є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році"(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 16.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» в особі відокремленого підрозділу Готель «Оберіг» Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація -Т» (надалі відповідач) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 55.

Відповідно до п. 1.1 договору позивач зобов'язується передати відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 23, загальною площею 53,40 кв. м., а відповідач зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути об'єкт оренди позивачу в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу.

Зазначене приміщення було передано позивачем відповідачу за актом прийому-передачі від 01 березня 2013 року для розміщення офісу.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Сторони в п. 3.1. договору визначили розмір орендної плати за 1 кв.м. приміщення в сумі 80,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 13,33 грн.. Загальна орендна плата в місяць згідно даного договору становить 4 272,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 712,00 грн.».

Згідно з п. 3.4. Договору орендна плата нараховується відповідачу, починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди до моменту підписання сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди позивачу, та сплачується відповідачем наступним чином:

- відповідач сплачує позивачу протягом 5 днів з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди перший платіж, що визначається пропорційно до кількості днів оренди за перший місяць користування.

- наступні платежі сплачуються авансом щомісячно до 05 (п'ятого) числа поточного (розрахункового) місяця, тобто до п'ятого числа поточного місяця за поточний оплачуваний місяць орендного користування, а повна орендна плата та інші платежі, обумовлені цим договором, сплачуються відповідачем щомісячно у поточному місяці за минулий, на підставі рахунків (або єдиного рахунку), виставлених позивачем. Оригінал рахунку разом з податковою накладною та актом наданих послуг позивач надає відповідачу до 10 числа поточного місяця.».

Пунктом 3.5 договору передбачено, що відповідач сплачує рахунки в термін до 5 (п'яти) днів, з моменту їх отримання, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідач в порушення умов договору зобов'язань щодо сплати платежів, передбачених даним договором, не виконав.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 06 березня 2014 року відповідач має заборгованість по орендній платі та платі за загально-експлуатаційні послуги (за березень, травень - грудень 2013 року) в розмірі 40491,05 грн.

Відповідачу були виставлені відповідні рахунки (рахунки-фактури № 1-7 та № 2-6 від 31.03.2013 р.; № 8-7 та № 4-6 від 31.05.2013 р.; № 11-9 та № 5-6 від 30.06.2013 р.; № 14-8 та № 6-8 від 31.07.2013 р.; № 17-8 та № 7-8 від 31.08.2013 р.; № 20-8 та № 8-5 від 30.09.2013 р.; № 23-8 від 31.10.2013 р. та № 9-5 від 31.10.2013 р.; № 26-10 від 30.11.2013 р. та № 10-5 від 30.11.2013 р.; № 29-10 від 31.12.2013 р. та № 11-5 від 31.12.2013 р.).

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача дві претензії (вих. № 197 від 31.05.2013 р.) з проханням сплатити борг.

Дану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивач докази за своїм внутрішнім переконанням, грн.. що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати орендних платежів в спірний період, у зв'язку з чим виник борг в сумі 40 941,05 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 40 941,05 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 093,63 грн. - 3 % річних, пені - 36,45грн. та штраф в сумі 4 094,10 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.4. договору за несвоєчасне перерахування передоплати або орендної плати за користування об'єктом оренди та інших платежів за договором, в тому числі, коли передоплата або оплата здійснена не в повному обсязі, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % несплачених сум (орендної плати та інших платежів), з яких допущено прострочення виконання - за кожний день прострочення, включаючи день платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 % несплачених сум.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені та штрафу за порушення строків оплати орендних платежів, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 25,50 грн. (відповідно до уточненого розрахунку позивача, що наданий в судовому засіданні) та 4 094,10 грн. штраф. В частині стягнення пені в сумі 9,95 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 765,21 грн. (відповідно до уточненого розрахунку позивача). В іншій частині позовні вимоги є необгрунтованими.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація -Т » (04074, м. Київ, вул.. Кіровоградська, 38/58, код ЄДРПОУ 32524519 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" в особі відокремленого підрозділу Готель "Оберіг" Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (03037, м. Київ, вул.. Освіти, 14, код ЄДРПОУ 26379929) 40 941 грн. 05 коп. основного боргу, 25 грн. 50 коп. пені, 4 094 грн. 10 коп. - штрафу, 765 грн. 21 коп. - 3% річних, 1 795 грн. 76 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.