Рішення

від 17.06.2014 по справі 905/2878/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.2014 Справа № 905/2878/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Чистюхіній Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТОЛ», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманська харчова компанія», м. Красний Лиман Донецької області

про: стягнення суми боргу у розмірі 18025,94грн., пені - 605,48грн., 10% штрафу - 2179,58грн., 3%річних 133,65грн., інфляції - 1133,51грн.

За участю уповноважених представників :

від позивача: Компанієць С.С. (за довіреністю № 28/04-14 від 25.04.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРТОЛ», м. Донецьк звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманська харчова компанія», м. Красний Лиман Донецької області про стягнення суми боргу у розмірі 18025,94грн., пені - 605,48грн., 10% штрафу - 2179,58грн., 3%річних 133,65грн., інфляції - 1133,51грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки продукції № 250-12 від 22.03.2012р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, штрафу, інфляції та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунок позовних вимог; правоустановчі документи; договір поставки продукції № 250-12 від 22.03.2012р. та додаткову угоду до нього № 1 від 01.10.2013р.; видаткові накладні № КА-2763 від 02.12.2013р., № КА-2834 від 09.12.2013р., № КА-3010 від 16.12.2013р., № КА-8 від 06.01.2014р., № КА-45 від 13.01.2014р., № КА-101 від 20.01.2014р., КА-153 від 27.01.2014р., № 198 від 03.02.2014р., № 265 від 10.02.2014р., № 329 від 17.02.2014р., № 381 від 24.02.2014р.; довіреності № 59 від 02.12.2013р., № 60 від 09.12.2013р., № 62 від 16.12.2013р., № 1 від 06.01.2014р., № 5 від 13.01.2014р., № 7 від 20.01.2014р., № 8 від 27.01.2014р., № 10 від 03.02.2014р., № 11 від 10.02.2014р., № 12 від 17.02.2014р., № 12 від 24.02.2014р.; акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2014р. за підписом обох сторін; акти звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2014р., станом на 17.04.2014р. Та докази його надіслання; витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції; претензії № 22/12 від 16.12.2013р., № 28/02 від 24.02.2014р. та докази її надіслання.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: довіреність № 28/04 від 25.04.2014р.; лист № 17/05-14 від 15.05.2014р. про наявність заборгованості; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 075549; акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.04.2014р. та докази його надіслання на адресу відповідача; довідку про проплати; банківська виписку у період з 19.03.2014р. по 23.04.2014р.

26.05.2014р. від позивача до канцелярії суду надійшла заява № 19/05-2014р. від 26.05.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив стягнути з відповідача: суму боргу у розмірі 18025,94грн., пеню - 605,48грн., 10% штрафу - 2179,58грн., 3%річних 133,65грн., інфляцію - 1133,51грн. Також надав: довідку № Р5-В3/58-1621 від 19.05.2014р. про сплату боргу у розмірі 1500,0грн.; довідку № 12/06-14 від 12.06.2014р. про наявність у позивача одного рахунку; банківську виписку у період з 02.12.2013р. по 27.05.2014р.; акт звірки взаємних розрахунків станом н 28.05.2014р. та докази його надіслання на адресу відповідача; письмові пояснення № 14/06-14 від 12.06.2014р., у яких останній зазначив, що сума оплати, здійсненої відповідачем за період з 02.12.2013р. по 24.02.2014р.склала 3769,84грн.

Відповідач у судове засідання 17.06.2014р. не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали про порушення провадження у справі від 25.04.2014р., за адресою зазначеною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 075549, а саме: 84400, Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Свобори, буд. 19 (а.с. 79-80). Позивач повідомлявся про розгляд справи, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 74).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.2012р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки продукції № 250-12 (а.с. 14-17) (далі договір), згідно п.п. 1.1. якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність покупцю з гофрокартону (гофроящик, гофролист і т.п.), а покупець прийняти і оплатити у зумовлений строк певну грошову суму.

Асортимент, кількість та вартість продукції, яка постачається, вказується у специфікаціях та/або видаткових накладних на продукцію, які укладено на підставі заявок на поставку продукції покупця, та складають невід'ємну частину цього договору. Специфікація являється дійсною, якщо вона має письмову форму, підписана сторонами цього договору та скріплена печатками (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна на продукцію за цим договором встановлюється згідно домовленості сторін та визначаються в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

За умовами п. 4.1. договору покупець сплачує повну вартість отриманої продукції протягом 21 календарного дня з дати виписки накладної шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. В платіжному дорученні обов'язково вказати найменування продукції, номер та дату рахунка або видаткової накладної.

Оплата здійснюється покупцем у наступному порядку: в першу чергу здійснюється оплата вартості продукції, яка поставлена по первісній, та далі по кожній подальшій накладній, якщо інше не вказано у самому платіжному дорученні (п. 4.3. договору).

Покупець у разі порушення ним грошового зобов'язання - прострочення оплати продукції - зобов'язаний сплатити штрафні санкції, згідно діючого законодавства України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої за цей період , від суми несплаченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення. За прострочення понад тридцяти днів від дня настання терміну платежу покупець додатково зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми несплаченого зобов'язання, а також понесені постачальником збитки. Нарахування неустойки здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості. Строк позовної давності для стягнення неустойки складає 1 рік (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.10.2013р. цей договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2015р., якщо за 14 днів до закінчення строку договору жодна із сторін не заявить про його розрив, цей договір вважається пролонгованим на один рік.

На виконання умов договору поставки продукції № 250-12 від 22.03.2012р. позивач поставив продукції відповідачу, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 21795,78грн. № КА-2763 від 02.12.2013р. на суму 2096,00грн., № КА-2834 від 09.12.2013р. на суму 2096,00грн., № КА-3010 від 16.12.2013р. на суму 1341,44грн., № КА-8 від 06.01.2014р. на суму 2620,00грн., № КА-45 від 13.01.2014р. на суму 2096,00грн., КА-101 від 20.01.2014р. на суму 2096,00грн., КА-153 від 27.01.2014р. на суму 2096,00грн., № 198 від 03.02.2014р. на суму 2358,00грн., № 265 від 10.02.2014р. на суму 2096,00грн., № 329 від 17.02.2014р. на суму 2096,00грн., № 381 від 24.02.2014р. на суму 804,34грн. (а.с.а.с. 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33, 35, 37, 39).

Дані накладні були підписані уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреностей № 59 від 02.12.2013р., № 60 від 09.12.2013р., № 62 від 16.12.2013р., № 1 від 06.01.2014р., № 5 від 13.01.2014р., № 7 від 20.01.2014р., № 8 від 27.01.2014р., № 10 від 03.02.2014р., № 11 від 10.02.2014р., № 12 від 17.02.2014р., № 12 від 24.02.2014р. (а.с.а.с. 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару, що підтверджується банківською випискою у період з 19.03.2014р. по 23.04.2014р. (а.с. 84).

Позивач звертався до відповідача із претензією № 28/02 від 24.02.2014р., яка не була задоволена останнім.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з оплати поставленого товару, у останнього виникла заборгованість з зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.

26.05.2014р. від позивача до канцелярії суду надійшла заява № 19/05-2014р. від 26.05.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, у якій останній просив стягнути з відповідача: суму боргу у розмірі 18025,94грн., пеню - 605,48грн., 10% штрафу - 2179,58грн., 3%річних 133,65грн., інфляцію - 1133,51грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 19/05-2014р. від 26.05.2014р. (а.с. 88), а саме про: стягнення суми боргу у розмірі 18025,94грн., пеню - 605,48грн., 10% штрафу - 2179,58грн., 3%річних 133,65грн., інфляцію - 1133,51грн.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки продукції № 250-12 від 22.03.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки продукції № 250-12 від 22.03.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару. Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким Покупець зобов'язаний сплатити суму за товар в строки, які визначені в накладній на передачу товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковими накладними № КА-2763 від 02.12.2013р., № КА-2834 від 09.12.2013р., № КА-3010 від 16.12.2013р., № КА-8 від 06.01.2014р., № КА-45 від 13.01.2014р., № КА-101 від 20.01.2014р., КА-153 від 27.01.2014р., № 198 від 03.02.2014р., № 265 від 10.02.2014р., № 329 від 17.02.2014р., № 381 від 24.02.2014р. товару, у нього виникло зобов'язання з його оплати у визначених в накладних сумах.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від належного виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки продукції № 250-12 від 22.03.2012р. за видатковими накладними № КА-2763 від 02.12.2013р., № КА-2834 від 09.12.2013р., № КА-3010 від 16.12.2013р., № КА-8 від 06.01.2014р., № КА-45 від 13.01.2014р., № КА-101 від 20.01.2014р., КА-153 від 27.01.2014р., № 198 від 03.02.2014р., № 265 від 10.02.2014р., № 329 від 17.02.2014р., № 381 від 24.02.2014р. на загальну суму 21795,78грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач частково оплатив суму поставленого товару у розмірі 3769,84грн., що підтверджується письмовими поясненнями № 14/06-14 від 12.06.2014р., банківською випискою у період з 02.12.2013р. по 27.05.2014р. оплати: 19.03.2014р. у розмірі 500,00грн., 01.04.2014р. у розмірі 500,00грн., 08.04.2014р. у розмірі 500,00грн., 15.04.2014р. у розмірі 500,00грн., 23.04.2014р. у розмірі 500,00грн., 30.04.2014р. у розмірі 1500,00грн. (94-96, 99-101).

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті поставленої продукції, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що вона була отримана останнім.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню у сумі 18025,94грн.

Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Щодо нарахованих позивачем та заявлених до стягнення штрафу у розмірі 2179,58грн., пені у розмірі 605,48грн., 3 % річних у розмірі 133,65грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1133,51грн. суд зазначає наступне:

Згідно п.п. 1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Покупець у разі порушення ним грошового зобов'язання - прострочення оплати продукції - зобов'язаний сплатити штрафні санкції, згідно діючого законодавства України, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої за цей період , від суми несплаченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення. За прострочення понад тридцяти днів від дня настання терміну платежу покупець додатково зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми несплаченого зобов'язання, а також понесені постачальником збитки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцевий строк оплати - покупець сплачує повну вартість отриманої продукції протягом 21 календарного дня з дати виписки накладної шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.1. договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковими накладними № КА-2763 від 02.12.2013р. - 24.12.2013., № КА-2834 від 09.12.2013р. - 31.12.2013р., № КА-3010 від 16.12.2013р. - 07.01.2014р., № КА-8 від 06.01.2014р. - 28.01.2014р., № КА-45 від 13.01.2014р. - 04.02.2014р., № КА-101 від 20.01.2014р.- 11.02.2014р., КА-153 від 27.01.2014р. - 18.02.2014р., № 198 від 03.02.2014р. - 25.02.2014р., № 265 від 10.02.2014р. - 04.03.2014р., № 329 від 17.02.2014р. - 11.03.2014р., № 381 від 24.02.2014р. - 17.03.2014р.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог та стягнення з відповідача 10% штрафу - 2179,58грн., пені у розмірі 579,57грн., 3 % річних у сумі 133,65грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1001,75грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 48, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТОЛ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 25325230) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманська харчова компанія», м. Красний Лиман Донецької області (ЄДРПОУ 32299568) про стягнення суми боргу у розмірі 18025,94грн., пені - 605,48грн., 10% штрафу - 2179,58грн., 3%річних 133,65грн., інфляції - 1133,51грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманська харчова компанія» (84400, Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Свободи, буд. 19, ЄДРПОУ 32299568) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРТОЛ» (83057, м. Донецьк, пров. Весеслий, 78, ЄДРПОУ 25325230) суму основного боргу у розмірі 18025,94грн., пеню - 579,57грн., 10% штрафу - 2179,58грн., 3% річних 133,65грн., інфляції - 1001,75грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1813,95грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 25,91грн., інфляції у розмірі 131,76грн. відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 17.06.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.06.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 26382/14

305-69-11

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу