Рішення

від 17.06.2014 по справі 905/2860/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.2014 Справа № 905/2860/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Уханьової О.О., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Рагуліної Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом - Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" м. Харків

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькпобутгаз" м. Донецьк

про стягнення 36303646,42грн.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мавроді І.А. - довіреність №58 від 05.06.2014р.,

від відповідача - не явився.

СУТЬ СПРАВИ:

18.04.2014р. ПАТ "Реал Банк" м. Харків (далі - позивач) направило до господарського суду позов про стягнення з ТОВ "Донецькпобутгаз" м. Донецьк 36303646,42грн., з яких: 35000000,00грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 1294368,58грн. - прострочена заборгованість по процентам, 9277,84грн. - пеня за порушення строків сплати процентів.

В підтвердження позовних вимог надав копії договору про надання кредитної лінії №1503/09-2-08 від 18.12.2013р. з додатковими угодами до нього, вимоги №09-208/1254 від 09.04.2014р. з доказами направлення, розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписку з рахунку відповідача.

17.06.2014р. позивачем надані додаткові документи, які залучені до матеріалів справи.

Відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, про причину неявки не повідомив, додаткових документів до матеріалів справи не надав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно витягу серії АД №072742 станом на 06.05.2014р., він вважається належним чином повідомленим про час і місце розгляду судом справи.

Господарський суд вирішує спір по суті без явки представників відповідача на підставі ст.75 ГПК України за наявними в матеріалах справи документами, оскільки вони є достатніми для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову є стягнення з відповідача 36303646,42грн., з яких: 35000000,00грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 1294368,58грн. - прострочена заборгованість по процентам, 9277,84грн. - пеня за порушення строків сплати процентів.

Підставою звернення є неналежне виконання відповідачем умов договору про надання кредитної лінії №1503/09-2-08 від 18.12.2013р.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2012р. ПАТ "Реал Банк" (далі - банк) та ТОВ "Донецькпобутгаз" підписали договір №1503/09-2-08, який за своєю правовою природою є кредитним договором, правовідносини за яким регулюються розділом 2 глави 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад", параграфом 1 глави 35 Господарського кодексу України, Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими нормативно-правовими актами.

Істотними умовами у кредитному договорі є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ч.2 ст.345 ГК України).

Відповідно до умов цього договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (поповнення оборотних коштів) грошові кошти у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 35000000,00грн., з терміном остаточного повернення кредиту - 17.12.2013р. Фіксована процентна ставка за користування кредитом складає 18% річних.

Шляхом укладення додаткових угод до цього договору сторони внесли зміни до деяких його умов, зокрема, змінювали відсоткову ставку та терміном остаточного повернення коштів визначили 16.12.2014р.

Нарахування банком процентів за користування кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дня його надання позичальнику до терміну остаточного повернення. Якщо позичальником погашення кредиту в термін його остаточного повернення не здійснено, за цей день нараховуються проценти за користування кредитом, а з наступного за вказаним в п.1.3. терміном, позичальник сплачує банку пеню згідно з п.4.5. Якщо термін остаточного повернення кредиту припадає на вихідний або святковий день, днем повернення є перший за ним робочий день. При розрахунку процентів використовується метод «факт/факт» (п.п.2.3.-2.4. договору).

Погодившись з умовами договору, позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів за користування кредитом. Нараховані проценти за користування кредитом сплачуються позичальником щомісячно у валюті наданого кредиту платіжним дорученням не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Водночас, за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним позичальник також зобов'язався сплачувати банку пеню в розмірі 0,5відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.п.4.2.,4.5. договору).

У разі, якщо позичальник прострочив свої зобов'язання щодо повернення кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць (відповідно до умов цього договору), банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентам за користування ним, суму пені і штрафів, передбачених цим договором (п.6.6. договору).

Згідно пункту 8.15. договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до дати, зазначеної в п.1.3. цього договору. Закінчення строку дії цього договору не звільняє позичальника від виконання усіх грошових зобов'язань та від відповідальності за порушення умов цього договору - до повного завершення взаєморозрахунків між сторонами.

Господарський суд, дослідивши умови договору, робить висновок, що сторонами в даному кредитному договорі (з урахуванням укладених додаткових угод) погоджені всі істотні умови, відсутні докази визнання його недійсним, тому зазначений договір є укладеним та обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.525-526 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи доведено, що банком належним чином виконані умови договору щодо надання кредитних коштів, що підтверджено відповідною випискою з банківського рахунку та платіжним дорученням №2543 від 18.12.2012р., які наявні в матеріалах справи та представником позивача в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторонами у договорі узгоджено, що дата остаточного погашення кредиту - 16.12.2014р. Проте, як зазначалось вище, відповідно до п.6.6. договору, у разі, якщо позичальник прострочив свої зобов'язання щодо повернення кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць (відповідно до умов цього договору), банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентам за користування ним, суму пені і штрафів, передбачених цим договором

Всупереч приписам закону та умовам договору, позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, отримані кошти у встановлені строки не повертав, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплачував, у зв'язку з чим банк звернувся до нього з вимогою №09-208/1254 від 09.04.2014р. (яка з доказами направлення наявна в матеріалах справи), в якій повідомив про загальну суму заборгованості за кредитним договором, вимагав повернути всі отримані в межах кредитного договору суми кредиту, сплатити проценти за користування ним в строк до 16.04.2014р. (включно). Враховуючи той факт, що відповідач заборгованість за договором про надання кредитної лінії №1503/09-2-08 від 18.12.2012р. так і не сплатив, позивач звернувся з даним позовом до суду.

З наданої позивачем на вимогу суду банківської виписки вбачається, що заборгованість відповідача за основною сумою кредиту на час винесення рішення по справі дійсно (фактично) становить 35000000,00грн.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 35000000,00грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1294368,58грн. заборгованості по процентам (в тому числі простроченої) за період з 01.02.2014р. по 16.04.2014р.

Позивач під час розгляду справи по суті надав документи (виписки з відповідних рахунків), з яких вбачається, що заборгованість за нарахованими процентами фактично (дійсно) становить 1294368,58грн.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості по процентам відповідно умов до кредитного договору є правомірними, доведеними належним чином та підтверджені матеріалами справи, вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків сплати процентів у розмірі 9277,84грн. за період з 06.03.2014р. по 16.04.2014р., господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, в тому числі неустойкою. Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1-3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, умовами договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним позичальник зобов'язався сплачувати банку пеню в розмірі 0,5відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.4.5. договору).

Господарський суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, дійшов висновку про задоволення цієї вимоги в повному обсязі, оскільки розрахунок здійснений з дотриманням вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Приймаючи до уваги, що відповідач не звільнений від сплати судового збору, на нього покладаються судові витрати.

На підставі гл. 48,49,71 Цивільного кодексу України, гл. 35,ст.67,193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,43,49,75,82,82-1,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькпобутгаз" м. Донецьк про стягнення 36303646,42грн. в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькпобутгаз" (83001, м. Донецьк, вул. Челюскінців, буд. 184, ЄДРПОУ 37671387) на користь Публічного акціонерного товариства "Реал Банк" (61072, м. Харків, пр-т Леніна, 60, ЄДРПОУ 14360721) 35000000,00грн. заборгованості за кредитом, 1294368,58грн. заборгованості по сплаті процентів, 9277,84грн. пені за порушення строків сплати процентів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькпобутгаз" (83001, м. Донецьк, вул. Челюскінців, буд. 184, ЄДРПОУ 37671387) на користь державного бюджету 73080,00грн. судового збору.

Повний текст рішення підписаний 17.06.2014р.

Суддя О.О. Уханьова