Рішення

від 19.06.2014 по справі 909/574/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 р. Справа № 909/574/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Ільчігор і Ко",

юрид. адреса:вул. Петлюри, 42/98, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200;

поштова адреса: вул. Бандери, 53, м.Коломия, Івано-Франківська область, 78200;

до відповідача: Комунального підприємства "Полігон Екологія"

вул. Шкрумеляка, 36, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200

про стягнення заборгованості в сумі 62 818,34грн. із них: 58 244,42грн. основного боргу, 576,76 грн. - 3% річних та 3 997,16 грн. - інфляційних втрат,

за участю представників сторін:

від позивача: Святненко С.В. - представник, (довіреність №11-06/14-1 від 11.06.14);

від відповідача: Волощук Б.М. - представник, (довіреність № 92 від 11.06.14);

встановив: Приватне підприємство "Ільчігор і Ко" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Полігон Екологія"

про стягнення заборгованості в сумі 70 518,33грн., з яких: 65 944,41грн. - основний борг; 576,76 грн. - 3% річних та 3 997,16 грн. - інфляційних втрат.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві. Крім того, надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 18.06.14 (вх.№8700/14 від 19.06.14) в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 62 818,34грн. із них: 58 244,42грн. основного боргу, 576,76 грн. - 3% річних та 3 997,16 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціну позову вказує позивач.

Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір (62 818,34грн.).

Представник відповідача позовні вимоги визнає.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши присутніх в засіданні суду представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Комунальним підприємством "Полігон Екологія" та Приватним підприємствои "Ільчігор і Ко" укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №1 від 23.04.13.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору, позивач (учасник) прийняв на себе зобов'язання передати відповідачу (замовнику) у власність паливо рідинне та газ; оливи мастильні, а відповідач (замовник) - сплатити та прийняти вказаний товар.

Представник позивача зазначив, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв бензин та дизпаливо, що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Представник відповідача даний факт підтвердив.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що відповідач (замовник) зобов'язався сплатити вартість товару протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Однак, відповідач не оплатив за переданий товар, внаслідок чого і виникла заборгованість в розмірі 69 944,41грн., а саме:

- 21 039,00грн. - за грудень 2013 року;

- 34 101,11грн. - за січень 2014 року;

- 10 756,15грн. - за лютий 2014 року;

- 48,16грн. - за березень 2014 року.

Представник відповідача підтверджує викладене позивачем.

За порушення грошового зобов'язання позивач, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 576,76 грн. - 3% річних та 3 997,16 грн. - інфляційних втрат.

Станом на день звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області заборгованість відповідача перед позивачем становить 70 518,33грн., з яких: 65 944,41грн. - основний борг; 576,76 грн. - 3% річних та 3 997,16 грн. - інфляційних втрат.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач всупереч умовам договору не оплатив в повному обсязі грошові кошти за товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 65 944,41грн., яка підтверджується матеріалами справи. Більше того, наявність заборгованості за отриманий товар, обумовлений договором, визначено самим відповідачем у підписаних сторонами актах звірки взаєморозрахунків, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив основний борг - 7 700,00грн. Даний факт підтвердив представник позивача. Беручи до уваги викладене вище та заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, основний борг відповідача становить 58 244 ,42грн. За таких обставин, правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 58 244,42грн. основного боргу.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою ІПС «Законодавство». Позивачем проведено арифметичний розрахунок 3 % річних, що становлять 576,76 грн. та 3 997,16 грн. інфляційних втрат вірно.

Відповідач в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за товар. Позивачем доведено обставини, на які він посилався.

Відповідачем позовні вимоги визнано. Однак, на момент звернення до суду відповідач борг в повному обсязі не погасив.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,202,509,525,526,530,610,611,625,628,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.22,33,49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задоволити позов Приватного підприємства "Ільчігор і Ко" до Комунального підприємства "Полігон Екологія" про стягнення заборгованості в сумі 62 818,34грн. із них: 58 244,42грн. основного боргу, 576,76 грн. - 3% річних та 3 997,16 грн. - інфляційних втрат.

Стягнути з Комунального підприємства "Полігон Екологія", вул. Шкрумеляка, 36, м. Коломия, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 13655234) на користь Приватного підприємства "Ільчігор і Ко", юрид. адреса: вул. Петлюри, 42/98, м.Коломия, Івано-Франківська область; поштова адреса: вул. Бандери, 53, м.Коломия, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 35901245) 58 244,42грн. (п'ятдесят вісім тисяч двісті сорок чотири грн. 42 коп.) основного боргу, 576,76 грн. (п'ятсот сімдесят шість грн. 76коп.) 3% річних, 3 997,16 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто сім грн. 16коп.) інфляційних втрат, 1 827,00грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім грн. 00коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.14

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 19.06.14