Рішення

від 13.06.2014 по справі 916/2841/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2014 р.Справа № 916/2841/13

Господарський суд Одеської області у складі колегії:

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Лічман Л.В.

Суддя Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Повалій М.М.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" до відповідача приватного підприємства "Граф Транс" про розірвання договору, зобов'язання повернути майно та стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом Приватного товариства "Граф Транс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" про розірвання договору та стягнення збитків, суд -

ВСТАНОВИВ :

Суть спору : 21.10.2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" звернулось до суду з позовом до відповідача приватного підприємства "Граф Транс" про розірвання договору, зобов'язання повернути майно та стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 06.12.2013 р. представником відповідача подано клопотання про продовження строку вирішення спору по справі на 15 днів у зв'язку з необхідністю надання витребуваних судом доказів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.12.2013р. клопотання відповідача задоволено та продовжено строк розгляду справи по 08.01.2014р.

06.12.2013 р. до матеріалів справи залучено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації ПП «ГРАФ ТРАНС» (вх.ГСОО №37306/13).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2013 р. зустрічну позовну заяву Приватного товариства "Граф Транс" прийнято до спільного розгляду с первісним позовом по справі №916/2841/13.

17.12.2013 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх. ГСОО№38445/13).

17.12.2013 р. представником позивача надано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до змісту якого заявлені вимоги ТОВ «Елемент Лізинг» не визнає в повному обсязі.

08.01.2014 р. відповідачем ПП «Граф Транс» надано відзив на позовну заяву (вх. ГСОО№139/14), відповідно до змісту якого товариство не визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді господарського суду Одеської області Зайцева Ю.О. від 08.01.2014 року справу №916/2841/13 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно розпорядження голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 08.01.2014 року справу №916/2841/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., судді Гут С.Ф., Мостепаненко Ю.І.

На підставі розпорядження голови господарського суду, приймаючи до уваги, що суддя Гут С.Ф. знаходиться на лікарняному з 21.03.2014 р., справу №916/2841/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., судді Мостепаненко Ю.І., Никифорчук М.І.

Згідно розпорядження керівника апарату господарського суду Одеської області від 12.05.2014 р., у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Никифорчука М.І. з 12.05.2014р., призначено проведення повторного автоматичного розподілу справи № 916/2841/13 для внесення змін до складу колегії суддів, справу №916/2841/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Зайцев Ю.О., суддя Лічман Л.В., суддя Мостепаненко Ю.І.

13.06.2014 р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

Між позивачем та Приватним підприємством «Граф Транс» (Відповідач) було укладено 2 жовтня 2008 р. договір фінансового лізингу транспортних засобів №0554 (повний номер № ЄЛ/Днп-0554/ДЛ).

Згідно із п. 3 цього договору позивач придбав у власність для відповідача предмет лізингу за договором №0554 - вантажний бортовий тентований транспортний засіб ТАТА ЦРТ 613/38, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 - та надав його відповідачу за плату у тимчасове володіння та користування на умовах Договору № 0554.

В свою чергу, Відповідач на підставі п.1.1. Правил, зобов'язаний оплатити лізингові платежі в строки та в розмірі, що передбачені графіком лізингових платежів, який є Додатком № 3 до Договору та його невід'ємною частиною.

Графіком лізингових платежів (додаток №3 до договору) від 02.10.2008 р. передбачено, що загальна сума виплат за договором становить 215343,27 грн.

У подальшому, 30.10.2009 р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу, відповідно до змісту якої сторонами узгоджено новий графік лізингових платежів. Відповідно до затвердженого графіку лізингових платежів загальна сума виплат за договором №ЄЛ/Днп-0554/ДЛ становить 221898,39 грн.

Також, 01.04.2010 р. сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу №ЄЛ/Днп-0554/ДЛ, відповідно до змісту якої сторонами узгоджено новий графік лізингових платежів. Відповідно до затвердженого графіку лізингових платежів загальна сума виплат за договором №ЄЛ/Днп-0554/ДЛ становить 296951,90 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за актом приймання-передачі 11.11.2008 р. передав відповідачу предмет лізингу у користування. Зазначена дата є початком нарахування лізингових платежів.

Позивач зазначає, що ціна договорів формувалась і вказувалась у національній валюті України - гривні, на день підписання договору та складає за договором №0554 -296 951,90 гривень, у тому числі ПДВ.

Пунктом 5.2.2 договору передбачено, що комісія за передачу предмета лізингу у лізинг Лізингоотримувачу становить 2510,00 грн.

Строк лізингу, відповідно до п. 5.7 договору становить 60 місяців.

Сторони погодили, що додатком, що є невід'ємною частиною договору, зокрема, є Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів.

Відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати лізингові платежі у сумі та строки, що вказані у графіках.

Як вказує позивач, з дати підписання акта приймання-передачі транспортного засобу в лізинг, Відповідачем за договором №0554 свої зобов'язання виконувались невчасно та не в повному обсязі, лізингові платежі, починаючи з 11.06.2013 року, не сплачувались своєчасно та у повному об'ємі.

Посилаючись на п.п. 8.2, 8.2.4, 10.7 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (додаток №1 до Договору), п. 3, п. 5 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивач просить розірвати договір фінансового лізингу та вказує, що ПП «Граф Транс» має зобов'язання по оплаті заборгованості по лізинговим платежам, платежу за період розірвання договору, та також зобов'язання повернути предмет лізингу лізингодавцю.

Крім того, посилаючись на п. 5.1 Додатку № 1 «Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів», ТОВ «Елемент Лізинг» вказує, що у разі прострочення встановлених Договором лізингу строків, товариство має право на нарахування пені у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті, за кожний календарний день прострочення.

Таким чином, позивачем здійснено розрахунок заборгованості, яку він просить суд стягнути на його користь з відповідача, а саме - 14 980 грн. 72 коп. заборгованості за лізинговими платежами, 4799 грн. 20 коп. - платіж за незавершений лізинговий період, та також нараховану пеню в сумі 314 грн. 68 коп.

Відповідач ПП «Граф Транс» проти задоволення позову заперечує, та подав до суду зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просив суд розірвати Договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днп-0554/ДЛ від 2 жовтня 2008 р., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» на користь Приватного підприємства «Граф Транс» лізингові платежі, які сплачені в рахунок відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 126 800,00 грн., та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 536,00 грн.

В обґрунтування зустрічного позову ПП «Граф Транс» зазначає, що Приватне підприємство «Граф Транс» (Лізингоотрумувач за Договором лізингу) своєчасно та в повному обсязі виконувало свої обов'язки за Договором лізингу, у числі з сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу.

Так, відповідач зазначає, що за весь період лізингу Позивачем були сплачені лізингові платежі на загальну суму 270 711,08 грн., у тому числі в рахунок відшкодування вартості предмета лізингу - 126 800,00 грн., винагорода Лізингодавця - 143 911,08 грн. Відповідач зазначає, що Лізингодавцем неодноразово за власною ініціативою безпідставно збільшувались лізингові платежі, що призвело до збільшення загальної суми Договору лізингу з 217 853,27 грн. до 296 951,9 грн., а саме на 79 098,63 грн. Таким чином підприємство вважає, що загальна сума лізингових платежів за Договором лізингу більш ніж в два рази перевищує вартість самого Предмета лізингу, а сума збільшення відповідних лізингових платежів становить більш 60,0% від вартості предмета лізингу.

Таке збільшення, на думку відповідача, було зумовлено незаконним нарахуванням Лізингодавцем додаткової комісії у зв'язку зі зміною курсу гривні до долару США, встановленого постановою НБУ, в односторонньому порядку, на підставі власних листів, за формулою, неузгодженою в Договорі фінансового лізингу.

Таким чином, ПП «Граф Транс» вважає, що, оскільки умовами договору фінансового лізингу передбачено право лізингодавця в односторонньому порядку переглянути розмір лізингових платежів (ціну договору лізингу), але сторони договору не визначили відповідної формули, за якою лізингодавець здійснюватиме розрахунок додаткової винагороди (комісії) у разі зміни розміру лізингових платежів, то, відповідно, позивач, здійснивши перерахунок розміру лізингових платежів за формулою, не узгодженою з відповідачем, фактично змінив в односторонньому порядку умови договору фінансового лізингу, не дотримавшись при цьому передбаченого ст. 188 ГК України порядку внесення змін до договору.

У свої зустрічній позовній заяві ПП «Граф Транс» вказує, що у зв'язку зі значним подорожчанням договору лізингу, обумовленим безпідставним нарахуванням додаткової комісії, та на підставі п. 7.3. ст. 7, п. 8.8. ст. 8 Договору лізингу, Лізингодавець та Лізингоотрумувач дійшли до згоди про достроковий перехід права власності на предмет лізингу до Лізингоотрумувача за ціною покриття (що дорівнює вартості предмету лізингу) та додаткової комісії. В подальшому, на підставі зазначеної домовленості, Лізингоотримувач достроково сплатив лізингові платежі в сумі 67 391,97 грн. (62 768,55 грн. у липні 2012 р. та 4 623,42 грн. у вересні 2012 р.).

Таким чином, відповідач вважає, що він достроково та в повному обсязі сплатив лізингові платежі, що повністю відшкодовують вартість предмета лізингу у сумі 126800,00 грн., та оплатив винагороду Лізингодавця у сумі 4 623,42 грн., за місяць в якому відбулося дострокова сплата вартості предмета лізингу. Проте лізингодавцем, в свою чергу, було грубо порушено домовленість по достроковому переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоотримувача, у зв'язку з чим не був оформлений відповідний договір купівлі-продажу Предмета лізингу за ціною покриття у сумі 67 391,97 грн. згідно з п. 7.3. Договору лізингу. Таким чином, у зв'язку з грубим порушенням Лізингодавцем свого обов'язку по оформленню належним чином переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоотримувача, останній зазнав значних збитків у зв'язку з достроковим погашенням вартості предмету лізингу, та сплатою відповідної комісії, а також подальшим нарахуванням Лізингодавцем винагороди за Договором лізингу.

ПП «Граф Транс» вказує, що діями, завданими Відповідачем (Лізингодавцем) Позивачу (Лізингоотримувачу) неналежним виконанням свого обов'язку по оформленню дострокового переходу права власності на предмет лізингу згідно з п. 7.3. ст. 7, п. 8.8. ст. 8 Договору фінансового лізингу, підприємству завдано збитків в сумі оплаченої лізингоотримувачем вартості предмета лізингу - 126800,00 грн.

Таким чином, відповідач (позивач за зустрічним позовом) просить суд розірвати Договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днп-0554/ДЛ від 2 жовтня 2008 р., та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг» на користь Приватного підприємством «Граф Транс» лізингові платежі, які сплачені в рахунок відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 126 800,00 грн.

Позивач за первісним позовом, ТОВ «Елемент Лізинг», проти обставин, викладених у зустрічному позові, заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Стаття 11 ЦК України встановлює, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами склались на підставі укладеного 2 жовтня 2008 р. між ТОВ «Елемент Лізинг» та Приватним підприємством «Граф Транс» договору фінансового лізингу транспортних засобів №0554 (повний номер № ЄЛ/Днп-0554/ДЛ)

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом про лізинг та законом. Згідно з положенням ст. 762 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» за користування майном з наймача (Лізингоодержувача) справляється плата, розмір якої встановлюється договором.

Сторони у своєму договорі обумовили, що невід'ємною частиною договору лізингу є, зокрема, Загальні правила фінансового лізингу транспортних засобів.

Відповідно до пункту 3.1.6 вказаних Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (Додаток №1 до договору), відповідач зобов'язаний вчасно, відповідно до графіку лізингових платежів оплачувати лізингові платежі.

Судом встановлено, що за взаємною згодою сторін 01.04.2010 р. сторонами додатковою угодою №2 до договору фінансового лізингу №ЄЛ/Днп-0554/Дл погоджено остаточний графік лізингових платежів. Зазначену угоду, так само як і графік погашення платежів, складено та оформлено належним чином, підписано вповноваженими представниками сторін ТОВ «Елемент Лізинг» та ПП «Граф Транс».

За таких обставин, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що Лізингодавцем неодноразово за власною ініціативою безпідставно збільшувались лізингові платежі, що призвело до збільшення загальної суми Договору лізингу, оскільки про укладення таких додаткових угод відповідач був обізнаний.

Так, судом встановлено, що відповідно до п. 3.1.6. Додатку № 1 до договору відповідач зобов'язаний вчасно, відповідно до графіку лізингових платежів оплачувати лізингові платежі.

Як зазначає позивач, відповідачем порушувались зобов'язання в частині своєчасності та повноти оплати лізингових платежів, що призвело до утворення у ПП «Граф Транс» заборгованості.

Згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З наведених підстав вимоги про стягнення з відповідача ПП «Граф Транс» заборгованості по лізинговим платежам в сумі 14 980,72 грн. та суми пені в розмірі 314,68 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача ТОВ «Елемент Лізинг» про розірвання договору фінансового лізингу №ЄЛ/Днп-0554/ДЛ від 02.10.2008 р., суд зазначає наступне.

Відповідно п. 5.7 договору, строк лізингу становить 60 місяців з дати акта прийому-передачі предмета лізингу в лізинг. Таким чином, строк дії договору мав закінчитись 11.11.2013 р.

Пунктом 8.2 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (Додаток №1 до договору) передбачено, що лізингодавець має право розірвати договір лізингу або відмовитись від виконання договору лізингу в однобічному порядку, без відшкодування лізингоотримувачу будь-яких збитків, викликаних цим розірванням або відмовою, у випадку настання наступних істотних умов (порушень), зокрема

- у разі несплати, прострочення в оплаті та/або при частковій оплаті авансового платежу, передбаченого п. 5 договору лізингу (п. 8.2.1);

- якщо заборгованість лізингоотримувача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 (тридцять) календарних днів (п. 8.2.4).

Також суд зазначає, що Відповідно до п.10.7 Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів (Додатку № 1) при достроковому розірванні Договору лізингу через будь-які обставини, незавершений лізинговий період оплачується Відповідачем у повному обсязі. У даному випадку позовна заява складена станом на 5 серпня 2013 року та позовна вимога про розірвання договору виставлена станом, на 6 вересня 2013 року.

Крім того, статтею 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює права Лізингодавця , у тому числі:

1) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його дотримання;

2) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

3) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

4) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

5) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Таким чином, на підставі викладеного позивач просив суд достроково розірвати договір фінансового лізингу, стягнути на його користь незавершений лізинговий платіж, що стягується за вересень 2013 року у сумі 4799,20 гривень, який відображено у Додатку № 3 «Графік лізингових платежів» під порядковим номером 57, а також зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2, 3 ст. 651 ЦК зазначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до правової позиції ВСУ щодо істотного порушення стороною договору як підстави для його розірвання (постанова Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року №6-75цс13), однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Однак, оцінка порушення договору як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право.

Таким чином, в даному випадку слід встановити співрозмірність фактично завданої ТОВ «Елемент Лізинг» шкоди заявленим первісним позивачем вимогам.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ТОВ «Граф Транс» фактично сплатило на користь позивача суму в загальному розмірі 270 711 грн. 08 коп., в яку входять: лізингові платежі, сума залишкового покриття предмету лізингу та інші платежі. Згідно узгодженого додатковою угодою №2 від 01.04.2010 р. графіку лізингових платежів, загальна сума виплат мала становити 294411,90 грн.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідачем, ПП «Граф Транс» виплачено майже повну вартість предмету лізингу, з огляду на що твердження позивача про завдання йому збитків, які не дозволяють потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, не відповідають дійсності, тобто вимога про зобов'язання відповідача повернути на користь ТОВ «Елемент Лізинг» предмет лізингу - вантажний бортовий тентований транспортний засіб ТАТА ЦРТ 613/38, шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1 не співрозмірна завданій позивачу шкоді.

Крім того, суд приймає до уваги ті обставини, що 16.07.2012 р. відповідачем ТОВ "Граф Транс" було перераховано на користь позивача 62 768, 55 грн. з визначенням призначення платежу як "сума покриття згідно договору №ЄЛ/Днп-0554/ДЛ від 02.10.2008 р.", що свідчить про добросовісні наміри відповідача на повне виконання договору лізингу.

Проте самим ТОВ "Елемент Лізинг" визначена сума не була зарахована у якості покриття "відшодування залишкової вартості предмету лізингу", а поділена та зарахована у якості лізингових платежів строком до 13.05.2013 р.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині дострокового розірвання договору № ЄЛ/Днп-0554/ДЛ, та, як наслідок, вимог про стягнення платежів за незавершений лізинговий період та вимоги про зобов'язання лізингоотримувача повернути на користь лізингодавця предмет лізингу.

Що до вимог ПП «Граф Транс» за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідач ПП «Граф Транс» просить суд розірвати договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днп-0554ДЛ від 02.10.2008 р. та стягнути на його користь з ПП «Елемент-Лізинг» 126800,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги грубим порушенням Лізингодавцем свого обов'язку по оформленню переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоотримувача у зв'язку з достроковою сплатою лізингових платежів в сумі 67 391, 92 грн. - суми покриття (залишкової вартості предмету лізингу). Відповідач вважає, що він зазнав значних збитків у зв'язку з достроковим погашенням вартості предмету лізингу, та сплатою відповідної комісії, а також подальшим нарахуванням Лізингодавцем винагороди за Договором лізингу.

Суму збитків в розмірі 126800,00 грн. ТОВ «Граф Транс» розраховує як лізингові платежі, які були сплачені в рахунок відшкодування вартості предмета лізингу.

Проаналізувавши наведені обставини, суд зазначає, що згідно із ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за такі порушення встановлено ст.ст. 610, 611 ЦК України, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

За загальними принципами відповідальності за завдання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі сплачених ТОВ «Граф Транс» лізингових платежів в сумі 126 800,00 грн., оскільки ТОВ «Елемент Лізинг» не спричинило позивачу збитків, вказана сума не є збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

Що стосується зустрічних вимог про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днп-0554ДЛ від 02.10.2008 р., то колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.

Статтею 651 ЦК України чітко визначені підстави для розірвання договору. Так, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

ПП "Граф Транс", посилаючись на таке порушення умов договору з боку лізингодавця, як непередання у власність предмету лізингу - неукладення договору купівлі-продажу, не довело суду в установленому законом порядку зазначених обставин, оскільки матеріали справи не містять ніяких доказів, якіб підтверджували ухилення ТОВ "Елемент Лізинг" від укладення договору купівлі-продажу.

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги в частині розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів №ЄЛ/Днп-0554ДЛ від 02.10.2008 р. є також необґрунтованими та не підлягають задоволенню в зв'язку з їх недоведеністю.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі з урахуванням суми задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" до відповідача приватного підприємства "Граф Транс" про розірвання договору, зобов'язання повернути майно та стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Граф Транс" (65111, Одеська обл., м. Одеса, вул. Паустовського, буд. №33, код ЄДРПОУ 35303938) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03035, Київська обл., м. Київ, Солом'янський район, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. №45, код ЄДРПОУ 34832663) заборгованість з лізингових платежів 14 980 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 72 коп. та пеню в розмірі 314 (триста чотирнадцять тисяч) грн. 68 грн.

Стягнути з приватного підприємства "Граф Транс" (65111, Одеська обл., м. Одеса, вул. Паустовського, буд. №33, код ЄДРПОУ 35303938) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (03035, Київська обл., м. Київ, Солом'янський район, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. №45, код ЄДРПОУ 34832663) судові витрати в сумі 1309 (одна тисяча триста дев'ять) грн. 51 коп.

В решті позову - відмовити.

В задоволені зустрічного позову приватного підприємства "Граф Транс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" про розірвання договору, стягнення збитків - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2014 р.

Головуючий Зайцев Ю.О.

Суддя Лічман Л.В.

Суддя Мостепаненко Ю.О.