Постанова

від 12.06.2014 по справі 809/1483/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа № 809/1483/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача - Скиданюка М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" про стягнення заборгованості в сумі 13062,26 грн., -

ВСТАНОВИВ :

14.05.2014 року Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 13062,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгоджених сум податкових зобов'язань з орендної плати за землю за період з грудня 2013 року по березень 2014 року в загальній сумі 13062,26 грн. в тому числі пеня в розмірі 77,25 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, селище міського типу Богородчани, вулиця Шевченка, будинок 112, рекомендована кореспонденція з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2014 року, інформацією про права та обов'язки та повістками про виклик до суду, вдруге повернулась назад до суду з відміткою відділення зв'язку «Укрпошта»: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Крім того, відповідачу було відомо про розгляд справи, оскільки на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача від 28.05.2014 року про перенесення розгляду справи на інший термін. Судом з метою забезпечення змагальності, рівності сторін в судовому процесі відкладено розгляд справи на 12.06.2014 року. Однак, відповідач явку представника дане в судове засідання не забезпечив, натомість повторно направив клопотання про перенесення розгляду справи від 12.06.2014 року, до якого, однак, не додав жодних доказів в обґрунтування заявлених в клопотанні підстав для відкладення розгляду справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що такі дії відповідача свідчать про зловживання ним своїм правом на участь в судовому засіданні як сторони у справі, а тому враховуючи, що судом за клопотанням відповідача вже відкладався розгляд справи, суд вражає, що ним забезпечено доступ відповідача до суду та його право на судовий захист від заявленого до нього позову.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи встановлений законом місячний строк судового розгляду адміністративних справ, суд вважає, що можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 29.03.1996 року проведено державну реєстрацію Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 07.05.2014 року. Відповідач взятий на облік в ДПІ у Богородчанському районі як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Земельний податок, який є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 286.2. статті 286 цього ж Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України подано податкову декларацію від 20.02.2013 року з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2013 рік, в якій самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за земельну ділянку всього на загальну суму 51760,92 грн. з щомісячною сплатою 4313,41 грн. та податкову декларацію від 20.02.2014 року з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік, в якій самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за земельну ділянку всього на загальну суму 51760,92 грн. з щомісячною сплатою 4313,41 грн. (а.с. 9-14). Самостійно визначені зобов'язання відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг по земельному податку за період з грудня 2013 року по березень 2014 року становить 12985,01 грн.

З огляду на зміст норми 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, самостійно визначене відповідачем зобов'язання по земельному податку в розмірі 12985,01 грн. та несплачене ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженим, а, отже, є податковим боргом Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія".

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається з розрахунку суми позовних вимог станом на 06.05.2014 року та витягу з облікової картки платника податку станом на 31.05.2014 року за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по орендній платі за землю в розмірі 77,25 грн. (а.с. 7-8).

Згідно вимог підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу надіслано податкову вимогу форми «Ю» від 12.02.2014 року № 33-25 на суму 4358,19 грн. Однак як видно з рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення та конверту, направлена рекомендованим листом вказана податкова вимога повернулись назад з відмітками установи зв'язку про не вручення за закінчення терміну зберігання. Проте суд, враховуючи норму п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, а також вище встановлені обставини, вважає, що вказана податкова вимога є належним чином надісланою (врученою) платнику податків - відповідачу у справі (а.с. 15).

Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, зазначена податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, і у позивача відсутнє зобов'язання винесення нової податкової вимоги на суму боргу.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості або про неправомірність розрахунку податкового боргу, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаними податковими деклараціями по орендній платі за землю, витягом з облікової картки платника земельного податку та розрахунком суми позовних вимог (а.с. 7-15).

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Статтею 290 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись наданими частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженнями, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у Богордчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" про стягнення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки в сумі 13062,26 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити, шляхом стягнення вказаної суми податкового боргу з рахунків Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь місцевого бюджету селища міського типу Богородчани Івано-Франківської області.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Приватного акціонерного товариства "Богородчанська райсільгоспхімія" (ідентифікаційний код 05489017, що знаходиться за адресою: 77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, селище міського типу Богородчани, вулиця Шевченка, будинок 112) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь місцевого бюджету селища міського типу Богородчани Івано-Франківської області податковий борг в сумі 13062 (тринадцять тисяч шістдесят дві) гривні 26 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 16.06.2014 року.