Ухвала

від 12.06.2014 по справі 813/3794/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 11841/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В. Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Баранкевич А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р.по справі № 813/3794/13-а за позовом ПАТ "Свемон-Захід" до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

06.11.2009 року Відкрите акціонерне товариство "Свемон-Захід" (далі - ВАТ "Свемон-Захід") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0002022320/0/22643/0 від 29.09.2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Зокрема позивач зазначає, що підставою для неправомірних висновків посадових осіб ДПІ є необґрунтоване припущення податкового органу про те, що Львівською філією ВАТ "Свемон-Захід" порушено п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 64 885, 00 грн. за період квітень - грудень 2008 року (п. 3.2.1 розділу 3 акту перевірки). Тобто, позиція ДПІ у Личаківському районі м. Львова грунтується на тому, що позивачем здійснено будівництво ліній електрозв'язку за цінами нижчими, ніж звичайні ціни на такі послуги. Згідно пп.1.20.8. п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник зобов'язаний обгрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Зазначений запит ДПІ у Личаківському районі м. Львова на адресу Львівської філії ВАТ "Свемон-Захід" не направлявся. Крім того, в акті перевірки та додатку до нього не вказано за якими саме договорами, з ким і коли вони були укладені, на яких умовах, за якими документами визначались податковим органом звичайні ціни. Таким чином, орган державної податкової служби в порушення вимог наведеного підпункту без дотримання визначеного законодавством порядку самостійно визначив звичайну ціну будівництва ліній електрозв'язку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р.,- позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова від 29 вересня 2009 року № 0002022320/0/22643/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Свемон-Захід" 3 грн. 40 коп. судового збору.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що проведеною перевіркою було встановлено, що ЛФ ВАТ "Свемон захід" за період, що перевірявся, здійснювало будівництво ліній електрозв'язку за цінами нижчими ніж звичайні ціни на такі товари. Відповідно до представлених до перевірки документів за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року (аналізів рахунків 23 "виробництво", 903 "собівартість наданих послуг", 703 "дохід від реалізації послуг", 79 "результат операційної діяльності", 91 "загально виробничі витрати" (накладних на придбання/продаж матеріалів, актів виконаних робіт) встановлено, що згідно з бухгалтерськими проводками Д-т 903 в К-т 23,91 собівартість реалізованих послуг є більшою від одержаного доходу на суму 324 428, 66 грн. (оборот по Д-т 903 - оборот по кредиту 703 (без ПДВ). Згідно з пп.б) пп. 1.20.9 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі неможливості використання методу ціни перепродажу товарів (робіт, послуг) використовується метод "витрати плюс" (витратний), за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати. Крім того, пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності випливає, що особа, яка здійснює діяльність, направлену на отримання доходу має сплачувати відповідні податки. Враховуючи вище зазначене, посилаючись на викладені в акті перевірки доводи, вважає, що податковим органом встановлено, що ЛФ ВАТ "Свемон захід" занижено податкові зобов'язання всього на суму 64 885 грн.

Представник ПАТ "Свемон-Захід" в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні та стверджується матеріалами справи, на підставі Акта №382/23-2/25554573 від 16 вересня 2009 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.09.2009 року №0002022320/0/22643/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 97 327, 50 грн., в т.ч. за основним платежем 64 885, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 32 442, 50 грн.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки викладені в вищезгаданому акті перевірки від 16.09.2009 року №382/23-2/25554573 (далі - Акт перевірки), про порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 64885 грн. в тому числі: квітень 2008 року на суму 6307 грн., травень 2008 року на суму 14447 грн., червень 2008 року на суму 5792 грн., липень 2008 року на суму 1543 грн., серпень 2008 року на суму 2592 грн.; вересень 2008 року на суму 8127 грн., жовтень 2008 року на суму 8518 грн., грудень 2008 року на суму 17559 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.2.1 розділу 3 акта перевірки .

Податковий орган вважає, що позивач, всупереч вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", за період, що перевірявся, здійснював будівництво ліній електрозв'язку за цінами нижчими ніж звичайні ціни на такі товари. Зокрема, згідно Акта перевірки (т.1 а.с.11-12) відповідно до представлених до перевірки документів за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року (аналізів рахунків 23 "виробництво", 903 "собівартість наданих послуг", 703 "дохід від реалізації послуг", 79 "результат операційної діяльності", 91 "загально виробничі витрати" (накладних на придбання/продаж матеріалів, актів виконаних робіт) встановлено, що згідно з бухгалтерськими проводками Д-т 903 в К-т 23,91 собівартість реалізованих послуг склала: квітень 2008 року на суму 115459,51 грн.; травень 2008 року на суму 154298,5 грн.; червень 2008 року на суму 173078,62 грн.; липень 2008 року на суму 157510,83 грн.; серпень 2008 року на суму 109930,41 грн.; вересень 2008 року на суму 81017,39 грн.; жовтень 2008 року на суму 98011,85 грн.; грудень 2008 року на суму 116171,11 грн. Згідно бухгалтерського проведення Д-т 361 в К-т 702 дохід від реалізації товарів склав без урахування ПДВ: квітень 2008 року на суму 83924,8 грн.; травень 2008 року на суму 82062,33 грн.; червень 2008 року на суму 144120,6 грн.; липень 2008 р. на суму 149795 грн.; серпень 2008 року на суму 96967,99 грн.; вересень 2008 року на суму 40383,83 грн.; жовтень 2008 року на суму 55420 грн.; грудень 2008 року на суму 28375 грн. В результаті чого собівартість є більшою від одержаного доходу на суму 324428,66 грн. (оборот по Д-т 903 - оборот по кредиту 703(без ПДВ)) в т.ч.: квітень 2008 року на суму 31534,71 грн.; травень 2008 року на суму 72236,17 грн.; червень 2008 року на суму 28958,01 грн.; липень 2008 року на суму 7715,83 грн.; серпень 2008 року на суму 12962,42 грн.; вересень 2008 року на суму 40633,46 грн.; жовтень 2008 року на суму 42591,85 грн.; грудень 2008 року на суму 87796,11 грн.

З викладеного вище податковим органом зроблено висновок , що позивачем занижено податкові зобов'язання всього у на суму 64885 грн. в тому числі: квітень 2008 року на суму 6307 грн. (31534,71 * 20%); травень 2008 року на суму 14447 грн. (72236,17 * 20%); червень 2008 року на суму 5792 грн. (28958,01 * 20%); липень 2008 року на суму 1543 грн, (7715,83 * 20%); серпень 2008 року на суму 2592 грн. (12962,42 * 20%); вересень 2008 року на суму 8127 грн. (40633,56 * 20%); жовтень 2008 року на суму 8518 грн. (42591,85 * 20%); грудень 2008 року на суму 17559 грн. (86796,11 * 20%).

Однак як видно з матеріалів справи у заперечення вище зазначеного висновку податкового органу, позивачем додано до матеріалів справи наступні документи, що стосуються перевіряємого періоду:

- договір №1/05 від 28.05.2008 року на виконання робіт по будівництву об'єкту "З'єднювальні ВОЛЗ по м. Львову (ЛФТзОВ СП Інфоком)". Згідно п.2.1. цього Договору вартість (договірна ціна) робіт, що доручені до виконання Підряднику, складає 205,239 тис.грн., крім цього ПДВ в розмірі 20% складає 41,04780 тис.грн. Всього сума за контрактом складає 246,28680 тис.грн. Остаточна вартість робіт (договірна ціна) визначається після розробки проектно-кошторисної документації. Договірна ціна є невід'ємною частиною договору;

- договір підряду №23-ПТО/СВ від 20.08.2007 року. Згідно п.2.1. цього Договору та додатку №1 до нього договірна ціна будівельно-монтажних робіт становить 1059825,00 грн., крім цього ПДВ в розмірі 20% складає 211965,00 грн. Всього договірна сума будівельно-монтажних робіт становить 1271790,00 грн.;

- субпідрядний договір №23-ЛФ від 20.08.2007 року. Згідно п.2.1. цього Договору та додатку №1 до нього загальна вартість по об'єкту згідно розрахунку договірної ціни становить 183341,40 грн., в т.ч. ПДВ - 30556,90 грн. Додаткова угода №1 до договору №23-ЛФ від 20.08.2007 року на виконання робіт при будівництві об'єкту ВОЛЗ "Львів-Чернівці" від 05.02.2008 року з розрахунком договірної ціни, згідно яких загальна вартість робіт складає 114279,66 грн., в т.ч. ПДВ - 19046,61 грн.;

- договір підряду №4 від 17.09.2007 року на виконання робіт по винесенню кабелів зв'язку з території будівництва автобази на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, згідно п.2.1 якого вартість робіт становить 99241,20 грн., в т.ч. ПДВ - 16540,20 грн. та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року;

- договір генпідряду №12510 від 18.05.2007 року з протоколом узгодження договірної ціни до нього від 18.05.2007 року. Додаткова угода №25/2-Л від 01.09.2008 року з протоколом погодження ціни - загальна вартість робіт становить 31507,30 грн., в т.ч. ПДВ - 5251,22 грн. Додаткова угода-розпорядження №60 від 30.09.2008 року на виконання робіт згідно з договору №12510, протокол погодження ціни, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень-листопад 2008 року, згідно яких загальна вартість робіт становить 66504,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11084,00 грн.;

- договір підряду №5/У від 15.05.2008 року на будівництво волокно-оптичних ліній зв'язку між БС в м. Стрий Львівської області з протоколом узгодження ціни до нього, згідно яких вартість робіт становить 995833,33 грн., ПДВ - 199166,67 грн., всього - 1195000,00 грн.;

- договір субпідряду №5/У-Л від 15.05.2008 року на будівництво волокно-оптичних ліній зв'язку між БС в м. Стрий Львівської області з протоколом узгодження договірної ціни до нього, згідно яких вартість робіт становить 437500,00 грн., ПДВ - 87500,00 грн., всього - 525000,00 грн.;

- договір субпідряду №30-СП від 27.05.2008 року на реконструкцію зонової первинної мережі зв'язку Волинської області на дільниці Горохів-Локачі, пристосування приміщень під обладнання ВОСП в ЦЕЗ №5 Локачі, улаштування СП ВОЛЗ в ЦЕЗ Маневичі з протоколом узгодження вартості договору, технологічним планом-графіком на загальну вартість робіт 1126340,93 грн., у т.ч. ПДВ - 187723,49 грн.;

- Субпідрядний договір №30-СП-ЛФ Реконструкція ЗПМ зв'язку Волинської області на дільниці "Горохів-Локачі" від 02.06.2008 року з розрахунком договірної ціни, згідно яких вартість капітального будівництва складає 102429,13 грн., в т.ч. ПДВ - 17071,52 грн.;

- договір субпідряду №2004-27-Д від 19.11.2007 року на реконструкцію зонової первинної мережі зв'язку Івано-Франківської області на дільниці Івано-Франківськ - Жидачів дільниця "РМ Тязів - РМ Галич"-2п.к. з протоколом узгодження договірної ціни, технологічним планом-графіком на загальну вартість робіт 399088,13 грн., у т.ч. ПДВ - 66514,69 грн.;

- Субпідрядний договір від 01.08.2008 року №2004-27-ЛФ Реконструкція ЗПМ зв'язку Івано-Франківської області на дільниці Івано-Франківськ - Жидачів дільниця "РМ Тязів - РМ Галич"-2п.к. з розрахунком договірної ціни, згідно яких вартість договірної ціни складає 106539,47 грн., в т.ч. ПДВ - 17756,58 грн.;

- договір №БВ/047-07 на виконання підрядних робіт від 08.05.2007 року з протоколом узгодження договірної ціни, згідно яких договірна вартість робіт становить 3300750,00 грн., ПДВ - 660150,00 грн., всього договірна вартість робіт становить - 3960900,00 грн.;

- Субпідрядний договір №БВ/047-07-ЛФ від 15.12.2007 року з розрахунком договірної ціни на суму 95647,50 грн. (в т.ч. ПДВ - 15941,25 грн.);

- додаткова угода №12510/45 від 02.09.2008 року до договору генерального підряду на будівництво кабельних мереж зв'язку №12510 від 18.05.2007 року на загальну вартість 487115,18 грн.;

- додаткова угода розпорядження від 02.09.2008 року №45/6-Л до договору №12510/1-Л від 10.09.07р. на виконання робіт згідно Договору-підряду №12510 від 18.05.07р. з протоколом погодження ціни на загальну вартість робіт - 70000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 11666,67 грн.;

- договір підряду №1330-27 на реконструкцію зонової первинної мережі зв'язку Івано-Франківської області від 17.07.2008 року з протоколом узгодження вартості договору на загальну вартість робіт з будівництва лінійно-кабельних споруд - 8592526,25 грн., у т.ч. ПДВ - 1432087,71 грн.;

- субпідрядний договір №27-ЛФ Реконструкція ЗПМ зв'язку Івано-Франківської області на дільниці "Івано-Франківськ - Жидачів" від 01.08.2008 року з розрахунком договірної ціни на загальну суму 61430,52 грн., в т.ч. ПДВ - 10238,42 грн.;

- додаткова угода №1 від 10.10.2008 року до договору №27-ЛФ від 01.08.2008 року з розрахунком договірної ціни на загальну вартість робі 34050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5675,00 грн.

Крім того, на підтвердження здійснюваних операцій позивачем було подано суду Головну книгу ЛФ ВАТ "Свемон-Захід" (код ЄДРПОУ 25554573) на 2008 рік та податкові декларації з податку на додану вартість за квітень-грудень 2008 року.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За змістом пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п.1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Підпунктом 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Також Верховний суд України у постанові від 07.11.2011 року у справі №21-328а11, зазачає, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. При цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості робіт.

Зазначене узгоджується також із правовою позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі № К-24280/10 від 03.06.2013 року

Як видно з матеріалів справи відповідачем не проводився повний аналіз цін на послуги даного виду, не було досліджено договори із співставними умовами, крім того не були використані жодні статистичні дані внутрішнього ринку, не дотримані вимоги щодо пояснення звичайної ціни та не досліджена маркетингова політика по наданню даного виду послуг.

При цьому, слід відзначити, що в акті перевірки, та в інших документах, які знаходяться в матеріалах справи, податковий орган не зазначив, яка повинна бути вартість виконаних робіт (наданих послуг).

На підставі вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено той факт, що ціни визначені позивачем у договорах по операціях з будівництва ліній електрозв'язку, не відповідають рівню звичайних цін. Тому, враховуючи положення п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", необхідно вважати, що такі ціни відповідає рівню справедливих ринкових цін, оскільки як було вищезазначено, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору.

Крім того, як вбачається з Акта перевірки база оподаткування визначалася податковим органом не на підставі первинних та інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а на підставі оцінки доходів платника податків та інших елементів податкових баз, що свідчить про застосування ДПІ непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань.

Сутність непрямого методу відображена у пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" (чинний на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до якого за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Однак, як зазначено в листі Держкомпідприємництва від 03.03.2010 року №2674, рішення про сплату податкових зобов'язань, нарахованих за непрямими методами, приймається виключно у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу (підпункт 4.3.5 вказаного пункту).

Виходячи з наведеного вище, рішення податкових органів про визначення податкового зобов'язання за непрямими методами може прийматись виключно у випадках, передбачених підпунктом 4.3.1 статті 4 цього Закону, а обов'язок сплати такого податкового зобов'язання вирішується в судовому порядку.

Отже, суми податкових зобов'язань, нараховані за непрямими методами (а також: штрафні санкції, розраховані виходячи з таких сум), не відображаються в податкових повідомленнях-рішеннях, прийнятих за результатами документальних перевірок.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2013р., у справі № 813/3794/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я.Макарик

Судді: І.В.Глушко

О.О.Большакова

Повний текст ухвали складений 17 червня 2014 року.