Рішення

від 17.06.2014 по справі 903/413/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2014 р. Справа № 903/413/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортуна плюс", м.Дніпропетровськ.

до відповідача: Приватного підприємства "Торговий Дім Аміко-Кераміка", с.Зміїнець.

про стягнення 52 278,82 грн.

Представники:

від позивача: Кушнірук А.В. (довіреність №05/05 від 30.04.14р.)

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна плюс» звернувся з позовом до відповідача - Приватного підприємства «Торговий Дім Аміко-Кераміка» та просить стягнути 52 278,82 грн. заборгованості, з них : основного боргу - 35 850 грн., пені - 15 879,00грн., 3% річних -261,02 грн. та інфляційних втрат - 288,80 грн. за договором транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні №175 від 11.12.2013р.

Заявлені вимоги позивач підтверджує договором транспортного експедирування вантажів №175 від 11.12.2013р.; контракт-заявкою від 12.12.2013р. №Ф586; міжнародною товарно-транспортною накладною СМR серії А №019705; рахунком від 19.12.2013р. №111, актом надання послуг від 19.12.2013р. №116; претензією від 22.01.2014р. №22/01 з описом поштового вкладення; платіжним дорученням від 24.01.2014р. №887; договором транспортного експедирування від 12.12.2013р. з експедитором перевізника; актом задачі-прийняття робіт (надання послуг) від 19.12.2013р. №ОУ-000098; товарно-транспортною накладною №59000039505183 експрес-доставки "Нова пошта" та договором від 18.06.2012р. №1Т з перевізником.

Представник позивача супровідним листом за вх. № 01-29/5390/14 від 03.06.2014р. долучив наступні документи:

- пояснення №21 від 21.05.2014р.

- довідку з Державної казначейської служби у Волинській області про зарахування судового збору до державного бюджету №02-17/1374 від 27.05.2014р.;

- витяг з ЄДРПОУ серія АД №239641 від 21.05.2014р по відповідачу.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву за вх. №01-123/103/14 від 17.06.2014р. про зменшення позовних вимог в сумі 14 747,89 грн. у зв'язку із здійсненним уточненим розрахунком нарахування пені .

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 17.06.2014 р. позивач просить стягнути з відповідача: основного боргу - 35 850 грн., пені - 1 131,11грн., 3% річних -261,02 грн. та інфляційних втрат - 288,80 грн.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні зменшенні позовні вимоги підтримав та на вимогу ухвали від 03.06.2014р. через канцелярію суду за вх. №01-29/5865/14 подав:

- уточнений розрахунок пені нарахованої ПП «Аміко-Кераміка» за прострочення оплати;

- аналітику особових рахунків 361 та 311.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, вимог ухвал суду від 07.05.2014р. та від 03.06.2014р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду спору, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4563000118647.

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

12 грудня 2013р. між експедитором (позивачем) - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна плюс» та замовником (відповідачем) - Приватним підприємством «Торговий Дім Аміко-Кераміка» був укладений договір транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні №174 (а.с. 7-8).

У п.п 1.1 договору (позивач) як експедитор зобов'язався від свого імені та за рахунок (відповідача) замовника здійснити організацію доставки вантажу у міжнародному сполученні, залучивши до здійснення перевезення третю сторону - експедитора перевізника ФОП ОСОБА_2 з яким укладено договір транспортного експедирування від 12.12.2013р .№174 (а.с. 17-18).

Згідно п. 3.1 договору експедитор взяв на себе зобов'язання здійснити на умовах визначених договором та заявкою, організацією перевезення вантажів по маршруту BOLOGNA (Італія) - м. Луцьк (Україна) через митний перехід Чоп, погодивши суттєві умови перевезення шляхом підписання транспортної заявки з вказівкою державних реєстраційних номерів автомобілю та ініціалів водія перевізника.

Пунктом 4.1 договору вартість наданих послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо та вказується в транспортній заявці, яка є невід'ємною частиною договору сума складає собівартість послуг по перевезенню і винагороду експедитора.

Згідно п.4.3 договору у разі, коли сторони визначать у заявці на перевезення, що оплата повинна бути виконана після здійснення перевезення, підставою для оплати є рахунок-фактура і CMR (оригінали або факсові копії), акт виконаних робіт. Оплата здійснюється на протязі 5-ти банківських днів з моменту надання документів, якщо в заявці не вказано інше.

Пунктом 5.6 договору за не своєчасну оплату вартості наданих послуг замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від несвоєчасної суми за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору відповідно до п. 2.1 замовник направив по факсу контракт-заявку №Ф586 від 12.12.2013р., в якій вказано: маршрут, кількість автомобілів, найменування вантажу, вага і об'єм, митне оформлення, вартість перевезення, а також сторони дану заявку погодили про свідчать підписи і печатками сторін.(а.с. 9).

На виконання зобов'язань по договору експедитор ФОП ОСОБА_2 керуючись договором транспортного експедирування від 12.12.2013р. №174, залучив перевізника - ТзОВ «Прометей» на підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажів у міжнародному автомобільному сполученні №1Т від 18.06.2012р. (а.с. 21-22)

Відповідно до накладної CMR серія А №019705 перевезення вантажу за маршрутом BOLOGNA (Італія) - м. Луцьк (Україна) виконано. Згідно відмітки у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR серія А №019705 вантаж доставлений вантажоотримувачу - ПП «Торговий Дім Аміко-Кераміка» 19.12.2013р. на адресу с. Зміїнець. Луцький р-н. (а.с. 10)

24.12.2013р. на адресу відповідача були направлені оригінали рахунків на оплату від 19.12.2013р. №111 на суму 36 850грн. та 2 екземпляри акту надання послуг від 19.12.2013р.№116 договору заявки на підтвердження виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по договору.(а.с.11, 12).

Надіслання відповідачу оригіналів вказаних документів стверджується товаро-транспортною накладною №59000039505183 підприємства експрес доставки «Нова-пошта», які останній отримав 26.12.2013р.(а.с 20)

22.01.2014р. позивачем була направлена претензія про сплату заборгованості в сумі 36850 грн. №22/01 від 22.01.2014р. на адресу відповідача, що підтверджується описом поштового вкладення (а.с. 13-14)

Проте, відповідач взяті на себе, згідно договору, зобов'язання в частині проведення розрахунків за перевезення вантажу виконав частково на суму 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №887 від 24.01.2014р. в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість, яка на момент розгляду справи становить 35 850грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні № 175 від 11.12.2013р.

Відповідно до ст. 908 ЦК перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення, а відповідно до ст. 909 ч. 1 ЦК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Правовідносини сторін даного спору є правовідносинами експедитора (позивач) та замовник (відповідач).

Згідно ст. 306 ч.4 ГК України транспортна експедиція є допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 929 ч.1 ЦК, ст. 316 ГК договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Згідно ст. 932 ч. 1 ЦК експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У спірних правовідносинах позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги, залучаючи до виконання перевезень іншу фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 на підставі укладеного з нею договору транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні № 174 від 12.12.2013 року (а.с.17-18).

Відповідно до ст. 908 ч.2 ЦК, ст. 306 ч.5 ГК умови перевезення вантажів регулюються цими Кодексами і виданими відповідно до них транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 920 ЦК у разі порушення зобов'язань, що випливають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за їхньою домовленістю, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Отже, заборгованість відповідача за перевезення вантажу складає 35 850 грн., яка підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підставна та підлягає до стягнення.

Згідно п. 5.6 договору за не своєчасну оплату вартості наданих послуг замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від несвоєчасної суми за кожний день прострочення платежу.

Водночас, зазначений у договорі розмір пені суперечить положенням статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" так як значно перевищує розмір пені, котрий нараховується за цей же період з врахуванням подвійної облікової ставки, встановленої на той чи інший період Національним банком України. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно перерахунку позивача розмір пені, який підлягає до стягнення з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України в період прострочення оплати з 03.01.2014р. по 01.07.2014р. на суму заборгованості 36 850 грн. становить 1 131,11 грн.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також при проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом:

Відповідно до розрахунків позивача наведених в позовній заяві, розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання за період з 03.01.2014р. року по 01.04.2014р. становить 288,80 грн., три проценти річних від простроченої суми за той самий період становить 261,02 грн., які підлягають до стягнення з відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором транспортного експедирування вантажів у міжнародному сполученні №175 від 11.12.2013р. в розмірі грн. підлягають повністю задоволенню 37 530,93 грн. заборгованості, з них : основного боргу - 35 850 грн., пені - 1 131,11 грн., 3% річних -261,02 грн. та інфляційних втрат - 288,80 грн.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 306, 316 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 610, 612, 625, 908, 909, 920, 929Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Торговий Дім Аміко-Кераміка» (45632, Волинська обл., Луцький р-н., с. Зміїнець, вул. Шкільна, буд 1 кв.5, код ЄДРПОУ 37490542 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортуна плюс» (49026, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 43, оф. 7, код ЄДРПОУ 32058198 ) 37 530,93 грн. заборгованості, з них : основного боргу - 35 850 грн., пені - 1 131,11 грн., 3% річних -261,02 грн. та інфляційних втрат - 288,80 грн. та 1 827,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

20.06.2014р.

Суддя В. М. Дем`як