Рішення

від 19.06.2014 по справі 917/835/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2014 р. Справа №917/835/14

За позовом Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська геофізична компанія", м. Полтава

про стягнення грошових коштів у сумі 272652,20 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники сторін

від позивача: Удоєва Л.Д., довіреність №10-1152 від 24.12.2013 р., Солодун С.В., довіреність №10-1151 від 24.12.2013 р.

від відповідача: не з'явився, повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 272652,20 грн., з яких: 254315,37 грн. - сума основного боргу за виконані роботи за договором №1/12/1 від 26.02.2010 р., 9489,80 грн. - 3% річних за період з 01.01.2013р. по 01.05.2014р., 8847,03 грн. - інфляційні за період з 01.01.2013р. по 31.03.2014р.

Представники позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягають з мотивів, зазначених у позовній заяві.

Від відповідача копії ухвал суду від 19.05.2014 р. та 10.06.2014 р., направлені за адресою, зазначеною у позові (вул. Заводська,12, м. Полтава, 36007), повернулися до суду з відміткою поштової установи "Адресат вибув". Позивачем надано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на час звернення до суду; відомості про державну реєстрацію відповідача станом на час розгляду справи підтверджуються даними, що містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб підприємців (діє відповідно до наказу Міністерства юстиції України №18 46/5 від 14.12.2012 р. "Про затвердження порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, роздруківка - у матер.справи).

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як вбачається з позовної заяви, 15.06.2009 р. між сторонами було укладено договір №1/12/1. Згідно даного договору позивач виконав комплекс промислово-геофізичних робіт в свердловинах, згідно обсягів наданих до виконання відповідачем, що підтверджується актами здачі-приймання робіт від 19.01.2012 р. на суму 50653,37 грн. та від 27.03.2012 р. на суму 203662,00 грн. (арк. спр. 14-15).

Як зазначає позивач, відповідачем не заявлено жодних претензій стосовно якості виконаних підрядних робіт або прострочення строку здачі виконаних робіт по договору ні на момент їх прийняття, ні на момент подання даного позову позивачем.

В порушення умов договору вартість виконаних позивачем робіт по вищезазначених актах відповідач не оплатив. Відповідач будь-яких доказів, які б спростовували даний факт, суду не надав.

У зв'язку з цим 10.04.2013 р., 22.10.2013 р., 27.11.2013 р. позивач направляв відповідачу претензії разом з актом звірки про сплату заборгованості, які залишені останнім без реагування (копії претензій, докази направлення - арк.спр. 16-21); викладене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Як вбачається з позовної заяви, станом на час розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена та складає 254315,37 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 9489,80 грн. 3% річних за період з 01.01.2013 р. по 01.05.2014 р. та 8847,03 грн. інфляційних втрат за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

Таким чином, загальна сума заборгованості заявлена до стягнення складає 272652,20 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з договору підряду, за яким, в силу ч.1 ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частина 1 статті 853 ЦК України в свою чергу зазначає, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (що підтверджується в даному випадку актами здачі-приймання виконаних робіт).

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 254315,37 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню. Дані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку 3% річних та інфляційних втрат з використанням калькулятора ІПС "Законодавство". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 9489,80 грн. - 3% річних за період з 01.01.2013р. по 01.05.2014р., 8847,03 грн. - інфляційні за період з 01.01.2013р. по 31.03.2014р.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Відповідач жодних заперечень проти позову та доказів у їх обґрунтування не надав, правами, наданими йому чинним законодавством (у т.ч. правом участі у судових засіданнях), не скористався, від ухилення поштової кореспонденції, яка направлялася йому судом, ухилився.

Позивач належним чином оформленого клопотання про витребування додаткових доказів судом не надав; відповідач вимог ухвал суду від 19.05.2014 р. та 10.06.2014 р. не виконав, договору № 1/12/1 від 12.06.2009 р. чи доказів, які б спростовували факт його існування не надав; суд не наділений правом зі своєї ініціативи витребовувати докази у осіб, що не є учасниками провадження.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська геофізична компанія" (39007,м. Полтава, вул. Заводська, 12, р/р 26003294101 в АТ «Райффайзен банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 36066328) на користь Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" (м. Полтава, вул. Заводська , 16, 36007, р/р 26004710041 в ПАТ «Марфін банк» в м. Іллічівськ, МФО 328168, код 00147921) 254315,37 грн. основного боргу, 9489,80 грн. 3% річних, 8847,03 грн. та 5453,04 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення буде складено 19.06.2014р.

Суддя О.С. Мацко